олітичні партіїВ» тим не менше забороняє створювати на території країни політичні партії інших держав, а також партії, що мають метою насильницьку зміну конституційного ладу або провідні пропаганду війни, національної, релігійної та расової ворожнечі.
До початку виборчої кампанії з виборів до Верховної Ради 13-го скликання в Білорусі налічувалося 34 політичні партії. За підсумками травневих виборів і довиборів у листопаді 1995 р. перемогу здобули комуністи, які отримали 45 депутатських мандатів. 33 своїх прихильника провела Аграрна партія (АП), що посіла друге місце. Решта партій провели в парламент значно менше число своїх членів (від восьми до одного). За результатами виборів у Верховній Раді оформилися п'ять фракцій, в їх числі: пропрезидентська фракція В«ЗгодаВ» (60 депутатів), фракція аграріїв (46 осіб), фракція комуністів (45 членів). За 11 депутатів увійшли у фракції В«Громадянська діяВ» і соціал-демократичний В«Союз праціВ». В Загалом партійні фракції включали в себе 2/3 депутатського корпусу, і на першій сесії парламенту його керівні органи були сформовані на основі міжфракційного пакетної угоди. Вони стали реальною політичною силою: ні один закон без їх підтримки не міг бути прийнятий парламентом.
В перший час парламентські фракції працювали ефективно, займаючись виробленням і здійсненням політичного курсу, розробкою соціально-економічної та політичної стратегії країни. Однак незабаром лідери чотирьох опозиційних фракцій вступили в конфронтацію з Президентом республіки, вносячи розкол в роботу парламенту.
Референдуми
Виходом з кризи між гілками влади став референдум 26 листопада 1996 На суд білоруських громадян були представлені питання щодо внесення змін та доповнень Президента в Конституцію країни: скасування смертної кари; введення приватної власності на землю; два проекти змін і доповнень до Конституцію Республіки Білорусь 1994 р. Аграрії та комуністи запропонували свій проект Конституції, що скасовувала президентський пост взагалі. Референдум дозволив вирішити протистояння законодавчої та виконавчої влади мирним шляхом, внаслідок цього вдалося уникнути дестабілізації політичної ситуації.
Після референдуму 1996 р. і розпуску Верховної Ради 13-го скликання чисельність політичних партій республіки скоротилася, йшов інтенсивний процес їх реорганізації. Разом з тим ряд партій значилися лише на папері, не мали серйозної соціальної підтримки серед населення, організаційних ланок на місцях, не вели ніякої роботи. Згідно з постановою Верховного суду республіки стали вважатися нечинними Білоруська гуманітарна партія, Білоруська науково-виробничий конгрес, Білоруська партія В«ОчищенняВ», Білоруська партія любителів пива і ін Відповідно до Декрету Президента Республіки Білорусь № 2 від 26 січня 1999 р. проведена перереєстрація політичних партій, професійних спілок та громадських об'єднань. Декрет збільшив мінімальну кількість членів партій, необхідне для реєстрації, з 500 до 1000 чоловік від більшості областей республіки та м. Мінська. В результаті з існуючих на момент видання Декрету 28-ми політичних партій пройшли перереєстрацію 17.
В листопаді 1999 р. Національні збори Республіки Білорусь внесло зміна в Закон В«Про політичні партіїВ». У відповідності з ним в назві політичної партії не допускається використання слів національний, народний в будь-яких відмінках.
Після розколу Партії Білоруського народного фронту і вступу в силу нової редакції Закону В«Про політичні партіїВ» були зареєстровані Консервативно-Християнська партія - БНФ і Партія БНФ. У серпні 2004 р. за пропозицією Міністерства юстиції Верховний суд республіки ухвалив рішення про ліквідацію Білоруської партії праці.
Таким чином, на політичній арені Білорусі в даний час діють 17 політичних партій, шість з яких підтримують офіційний політичний курс і є проурядовими: Аграрна партія (АП), Білоруська патріотична партія (БПП), Білоруська соціально-спортивна партія (БССП), Комуністична партії Білорусії (КПБ), Республіканська партія (РП), Республіканська партія праці і справедливості (РПТС).
Що стосується Соціал-демократичної партії народної згоди (ПНС), то вона, не приєднуючись до опозиції, виступає за об'єднання помірних суспільно-політичних сил, консолідацію білоруського суспільства. Сутність ідеї народної згоди полягає у відмові від революційних стрибків на користь еволюційного розвитку на основі продуманих і послідовних реформ. В той же час згода не виключає політичної боротьби, але обмежує її суворими рамками закону та нормами моралі.
В опозиції по відношенню до влади знаходяться 10 партій: Білоруська партія жінок В«НадзеяВ», Білоруська партія В«ЗеленіВ» (БПЗ), Білоруська соціал-демократична партія (Народна Грамада), Білоруська екологічна партія зелених В«БЕЗВ», Консервативно-Християнська партія - БНФ, Ліберально-демократична партія (ЛДП), Об'єднана громадянська партія (ОГП), Партія В«Білоруська соціал-демократична Грамада В», Партія БНФ, Партія комуністів Білоруська.
Слід підкреслити, що Ліберально-демократична партія, проголошуючи себе конструктивною опозицією до влади, в той же час виступає в підтримку Президента Республіки Білорусь і з критикою дій низки опозиційних партій.
Види політичних партій Білорусі.
В Залежно від політичної орієнтації, ідеологічних доктрин білоруські партії можна класифікувати таким чином: В«лівоїВ» (комуністичної ідеології) дотримуються Білоруська патріотична партія, Компартія Білорусії, Партія комуністів Білоруська. На відміну від ПКБ, керівники якої єдиним фронтом з правими силами виступили проти існуючого режиму, його внутрішньої і зовнішньої політики, Компартія Білорусії підтримала економічний курс А. Г. Лукашенко в його практичній роботі з виведення економіки і соціальної сфери з кризи, зайняла принципову позицію у відносинах до союзу з Росією, реформам. Разом з тим обидві партії відстоюють соціалістичний спосіб виробництва, створення планомірних і регульованих державою товарно-грошових відносин в інтересах підвищення добробуту народу. У соціальній політиці вони виступають за реалізацію права на працю, за забезпечення безкоштовного середнього і вищої освіти, безкоштовної медичної допомоги, забезпечення ефективної соціального захисту населення.
До другій групі (соціал-демократичні партії) можна віднести: Аграрну партію, Білоруську партію жінок В«НадзеяВ», Білоруську соціал-демократичну партію, Білоруську соціально-спортивну партію, Партію В«Білоруська соціал-демократична Грамада В», Республіканську партію, Республіканську партію праці і справедливості, Соціал-демократичну партію
народного згоди. Вони виступають за соціально орієнтовану ринкову економіку, проведення реформ при сильній соціальний захист населення з боку держави і прагнуть висловити позицію, об'єднуючу національні традиції зі світовим досвідом, який уникає крайнощів В«правогоВ» і В«лівогоВ» радикалізму.
Третю групу складають ліберальні партії: Ліберально-демократична партія та Об'єднана громадянська партія. Обидві партії підкреслюють прихильність ліберальним цінностям, ринкових відносин, демократії, багатопартійності, гарантії громадянських прав і свобод.
До четвертій групі (національно-демократичні партії) відносяться Консервативно-Християнська партія - БНФ і Партія БНФ. Поділ БНФ на дві самостійні організації тісно пов'язане з різким падінням його авторитету і впливу на політичне життя країни, а також з протилежними поглядами на відбуваються в суспільстві і в партії процеси. Розбіжності всередині БНФ посилило небажання прихильників 3. Позняка змінювати стратегію і тактику в національно-демократичному русі, йти на компроміси з потенційними прихильниками. Розкол БНФ, зрив співпраці з політичними партіями демократичного спрямування, претензії на політичну відособленість, слабкість організаційних структур - все це призвело до різкого падіння рейтингу обох партій.
До п'ятій групі (екологічні партії) належать...
