ли спалахувати регіональні конфлікти.
У 1987-1988 рр.. федеральний уряд на чолі з прем'єр-міністром Бранко Микуличі (нар. у 1928 р.; боснієць за походженням), намагаючись реорганізувати економіку, ввело в дію пакет радикальних В«ринково-соціалістичнихВ» реформ.
Югославське федеральний уряд припинило своє існування у вересні-жовтні 1991 р., коли з нього вийшли представники Хорватії, Словенії, Боснії та Македонії. 5 грудня 1991 Стип Мешіч пішов з посади президента, оголосивши, що В«Югославії більше немаєВ».
З 1992 року по 2003 рік Сербія входила до складу федеративної Малої Югославії (Союзна Республіка Югославія).
1999 рік - конфлікт в Косово і Метохії, почалися натівські бомбардувань.
24 березня 1999 р, НАТО ухвалило рішення почати широкомасштабну повітряно-бомбове операцію об'єднаних сил проти сербських військових баз і комунікаційних засобів із застосуванням керованих з супутника крилатих ракет і бомб з лазерним наведенням. За словами президента США Білла Клінтона, повітряні атаки використовувалися для того, щоб запобігти подальші напади сербів на жителів Косова і щоб послабити військовий потенціал Сербії.
На ділі бомбардуванню піддалися не тільки військові бази і угруповання сербської армії, але й житлові квартали Белграда, а також об'єкти, грають ключову роль в економіці Сербії і знаходяться далеко за межами зони косовського конфлікту.
Кампанія НАТО з нанесення повітряно-бомбових ударів по Югославії тривала 11 тижнів. Про її ефективність можна судити з того факту; що з 250 югославських танків на території Косова були знищені тільки три. Дієвими виявилися і економічні санкції, які послабили економіку Югославії. В результаті 9 червня 1999 президент Мілошевич нарешті погодився підписати мирний договір по Косову, розроблений Росією, США та ЄС.
-->>
З 2003 року по 2006 рік Сербія була союзною республікою-членом конфедеративного союзу Сербія і Чорногорія (Державний Союз Сербії і Чорногорії).
3 червня 2006 Чорногорія вийшла з конфедеративного Державного Союзу Сербії і Чорногорії. Таким чином, з цього часу Сербія стала суверенною державою, а міжнародна правосуб'єктність Сербії і Чорногорії перейшла до Республіці Сербії.
2. Конституційні основи державної влади
28 і 29 жовтня 2006 року в Сербії відбувся референдум щодо прийняття проекту нової Конституції Республіки, який раніше (30 вересня 2006 року) був схвалений Парламентом і винесений на всенародне голосування.
2 листопада 2006 Республіканська виборча комісія оприлюднила результати референдуму за проектом Конституції Республіки Сербії. За його підсумками з 54,91% громадян, які взяли участь у голосуванні, В«ЗаВ» прийняття проекту Конституції проголосувало 53,04%, В«протиВ» - 1,47%.
10 листопада 2006 Парламент Республіки Сербія більшістю голосів прийняв закон про введення в дію Конституції Республіки Сербія. З 235 депутатів Парламенту В«заВ» проголосувало 210 депутатів, В«протиВ» - 22 депутати. Закон набирає чинності з дня його прийняття.
Республіка Сербія є демократичною державою, сербського народу і всіх проживаючих у ній громадян, громадяни якої мають дотримуватися демократичні принципи, закріплені Конституцією.
Основи конституційного ладу Республіки закріплені в першій чолі конституції. Людина, її права і свободи є найвищою цінністю. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина - обов'язок держави. Народ здійснює свою владу безпосередньо, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Конституція і республіканські закони мають верховенство на всій території Сербії.
У Сербії визнаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина згідно загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права. Основні права і свободи людини є невідчужуваними і належать кожному від народження. Здійснення прав і свобод людини і громадянина не повинно порушувати права і свободи інших осіб. Права і свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають зміст, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування і забезпечуються правосуддям. Держава так само гарантує рівність прав і свобод людини і громадянина незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до суспільних об'єднанням, а також інших обставин. Забороняються будь-які форми обмеження прав громадян за ознаками соціальної, расової, національної, мовної чи релігійної приналежності. Всі рівні перед законом і судом.
Держава виступає гарантом основних прав і свобод людини і громадянина, охорони праці та здоров'я громадян, забезпечує державну підтримку сім'ї, материнства, батьківства і дитинства, інвалідів та літніх громадян, розвиває систему соціального та пенсійного забезпечення.
Кожен має право на життя. Смертна кара в якості виняткової міри покарання заборонена Конституцією.
Гідність особистості охороняється державою. Ніхто не повинен зазнавати тортур, насильству, іншому жорстокому поводженню або покаранню, що принижує людську гідність.
Держава гарантує право на свободу та особисту недоторканність, на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, захист своєї честі і доброго імені. Кожен має право на таємницю листування, телефонних переговорів, поштових, телеграфних та інших повідомлень. Обмеження цього права допускається лише на підставі судового рішення.
Житло недоторканно. Ніхто не вправі проникати в житло проти волі проживаючих у ньому осіб інакше як у випадках, встановлених чинним законодавством, або на підставі судового рішення.
Гарантується свобода совісті, свобода віросповідання, свобода вибору, свобода переконань.
Конституцією гарантується свобода думки і слова. Чи не допускаються пропаганда чи агітація, збудлива соціальну, расову, національну або релігійну ворожнечу. Забороняється пропаганда соціальної, расової, національної, релігійної чи мовної вищості. Гарантується свобода масової інформації. Цензура забороняється.
Громадяни мають право брати участь в управлінні справами держави як безпосередньо, так і через своїх представників. Громадяни так ж мають право обирати і бути обраними до органів державної влади та органи місцевого самоврядування, а також брати участь у референдумі.
Конституцією закріплюється принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади самостійні.
Державну владу в Сербії здійснюють Президент Республіки, Парламент (Скупштіна) Республіки, Уряд Республіки, суди Республіки. Державну владу в суб'єктах здійснюють утворювані ними органи влади. Розмежування предметів ведення і повноважень між органами державної влади й органами влади суб'єктів здійснюється в Відповідно до Конституції та чинного законодавства.
У Сербії визнається і гарантується місцеве самоврядування. Місцеве самоврядування в межах своїх повноважень самостійно. Органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади Республіки.
Здійснення державної влади в Сербії закріплено в п'ятому розділі Конституції.
2.1 Законодавча влада
Парламент Республіки Сербія є представницьким і законодавчим органом влади.
До відання Парламенту Республіки відносяться:
- прийняття та внесення змін і доповнень до Конституції Республіки;
- затвердження зміни кордонів Республіки;
- прийняття рішення про введення надзвичайного або військового положення;
- оголошення амністії;
- ратифікація міжнародних договорів;
- прийняття законів та інших правових актів Республіки Сербія;
- призначення виборів Президента Республіки;
- призначення референдуму;
- прийняття та конт...
