нявся підготовкою до майбутній війні. 30 травня в Каїрі, з ініціативи єгипетської сторони, був підписаний Пакт про спільну оборону з Йорданією. Причому король Йорданії Хусейн погодився на створення коаліційних сил під верховним командуванням єгипетського генштабу. 1 червня до Пакту приєднався Ірак, перекинути піхотну бригаду в Йорданію. Решта арабські держави регіону також не залишилися осторонь від конфлікту і висловили готовність надати посильну допомогу.
Арабська план війни. 2 червня Насер на військовій раді довів до відомості військових наявну у нього інформацію: Москва виступила проти намірів Єгипту першим атакувати Ізраїль, але вона надасть підтримку, якщо араби виявляться жертвою агресії. І друге, по розвідданими, Ізраїль повинен напасти па Єгипет протягом наступних 72 годин, тобто до 5 червня. За прийнятим оперативним планом ведення війни, Єгипет на першому етапі міцної обороною повинен вимотати ізраїльські! війська в прикордонному битві і виграти час для мобілізації. На другому етапі - перейти в контрнаступ і, завдавши головний удар з району Абу-Авегейла, оточити і знищити війська противника в південній частині країни. Потім розвинути успіх у напрямку Тель-Авіва з метою знищення єврейської держави.
Оперативний план Ізраїлю. Ізраїль, заручившись негласною підтримкою США, готувався до активних бойових дій. На вимогу М. Даяна в суботу 3 червня було скликано урядова нарада, яке з перервами тривало до полудня 4 червня. На ньому, під натиском військових, було прийнято рішення про нанесення попереджувального удару по арабським силам, призначеним на ранок 5 червня. Прийнятий оперативний план отримав назву В«ГолубВ».
Після проведення мобілізації чисельність армії Ізраїлю склала 264 тисячі чоловік, 1100 танків, 450 бойових літаків і 18 кораблів ВМФ. На озброєнні ЦАХАЛу перебували американські танки М-4 В«ШерманВ» та М-48 В«ПаттонВ», англійські М-5 і М-7 В«ЦентуріонВ» і французькі АМХ-13. ВПС Ізраїлю (Хель Хаавір) були укомплектовані американськими, англійськими та французькими В«ВотурВ», В«СкайхоукВ», В«МістерВ» 4А і В«МіражВ» CS з реактивними ракетами на борту.
Ізраїль створив наступні ударні угруповання військ: на Синайському напрямку (Південь) - 70 тисяч чоловік, 600 танків і 220 бойових літаків; на Дамаскского напрямку (Північ) - 50 тисяч чоловік, 100 танків, 330 одиниць артилерії, до 70 бойових літаків; на Аммайском напрямку (Центр) - 35 тисяч особового складу, 220 танків і самохідних установок, до 400 стволів артилерії, 25 бойових літаків.
Склад збройних сил Єгипту. До початку війни в складі збройних сил Єгипту налічувалося 300 000 людина, 1200 танків, 500 літаків і 90 кораблів ВМФ. Основні сили сухопутної армії (100 тисяч чоловік і тисяча танків) були зосереджені на Синайському півострові: у ізраїльського кордону були розгорнуто три мотопіхотні і одна піхотна дивізії, у другому ешелоні розташовувалися три дивізії і кілька окремих бригад. У складі збройних сил Сирії і Йорданії налічувалося близько 100 тисяч чоловік, 750 танків, 130 літаків і 28 бойових кораблів. Основна їх маса була розгорнута на кордоні з Ізраїлем. Напередодні війни до йорданським військам приєдналася іракська піхотна бригада.
Таким чином, загальна чисельність військ арабської коаліції налічувала 400 тисяч чоловік, 1950 танків і САУ 1 і 630 літаків. У кількісному співвідношенні! війська арабів перевищували Ізраїль: з особового складу-в 2 рази, по артилерії - в 2,5 рази, по тапках і авіації -В 1,5 рази. На озброєнні країн коаліції знаходилася зброя і техніка радянського виробництва: танки Т-34, Т-54, Т-55, ІС і САУ, літаки - МіГ-15/17/19/21, Іл-28 і Ту-16.
Початок операції В«ГолубВ» і встановлення ізраїльського панування в повітрі
Роль авіації. За планами Генерального штабу Ізраїлю, в умовах, що склалися, багато повинно було залежати від раптовості і масоване в„ў удару. Вирішальна роль у досягненні перемоги відводилася авіації. Вона повинна була раптовими атаками по аеродромах Єгипту, Сирії та Йорданії знищити їх бойову авіацію і тим самим завоювати панування в повітрі, створивши сприятливі умови для розвитку наступальних операцій сухопутних військах.
Підготовці ізраїльських ВПС відводилося велике, увагу. Командував Хель Хаавіром Мордехай Хід поставив завдання: з'ясувати найдрібніші деталі і подробиці про противника, включаючи звичайний час вильоту на патрулювання, льотні маршрути, порядок розміщення літаків на базі і точний розпорядок дня на польотних аеродромах із зазначенням часу прийому їжі, відпочинку і т.зв. За допомогою розвідки всі ці відомості виявилися в розпорядженні льотчиків. Про те, що розвідка добре спрацювала, говорить той факт, що під час війни всі макети літаків на єгипетських аеродромах залишилися в цілості й схоронності, тобто обдурити ними Ізраїль не вдалося.
Головний напрямок удару. На думку ізраїльських стратегів, сама серйозна небезпека чигала армію з боку єгипетських збройних сил як найбільш боєздатною і добре збройного угруповання. Розгром єгипетської армії на Синайському півострові вважався головним напрямком удару в майбутній війні. Від дій на єгипетському напрямку залежав успіх всієї війни. Тому проти Єгипту - на Південному фронті - були розгорнуті основні ударні сили Ізраїлю у складі 14 бригад (70 тисяч чоловік і 600 танків). На інших фронтах ці сили були значно менші. На Центральному фронті - проти Йорданії -7 бригад (35 тисяч чоловік і 200 танків), на Північному-проти Сирії - 10 бригад (50 тисяч чоловік і 300 танків). Ще один показовий факт: для підтримки наступу військ Південного фронту виділялося 220 літаків, Центрального - 30 літаків, а Північного - 70 літаків.
Маскування. Ізраїльське командування провело ряд великих заходів для оперативно-стратегічної маскування. Зокрема, була здійснена ретельна маскування районів зосередження військ. Командування заборонило використання радіостанцій для зв'язку між штабами і військами до виходу їх у вихідні райони і переходу в наступ. Всі пересування військ до кордонів проводилися тільки вночі, а їх зосередження в вихідних районах ретельно маскувалося. Особливо суворо трималися в секреті приготування до нападу ізраїльської авіації. На аеродромах і в повітрі строго дотримувався постійний режим бойової готовності. Був заборонений політ військових літаків поблизу арабських кордонів, а також обмежений радіус польотів розвідувальних літаків.
Ізраїльські винищувачі атакують. Ізраїльський генеральний штаб вирішив скористатися можливістю розгромити основні сили єгипетських ВПС перший ударом. Велика частина літаків Єгипту була розташована на прикордонних аеродромах, що робило їх вельми уразливими.
Вранці 5 червня в 7.10 по ізраїльському часу з аеродромів піднялися основні повітряні сили Хель Хаавір і взяли курс на північний захід у бік Середземного моря. Незважаючи на те, що факт висунення великих сил противника був закарбований йорданської радіолокаційної станцією (РЛС), він не був доведений до відома єгипетської сторони, так як в цей час відбулася зміна кодування зв'язку.
У 7.45 по ізраїльському, або в 8.45 по Каїрського, часу, строго у відповідності з планом, перша хвиля в 80 ізраїльських винищувачів накрила десять військових аеродромів на території Єгипту. Це були Ель-Аріш, Джебель-Лібні, Бір-Гіфгафа, Бір-Тамада, Абу-Суейр, Кабре, Інкас, Аль-Маза, Бені-Суейр і Фаід. Наліт авіації Ізраїлю виявився настільки несподіваним для єгиптян, що більша частина МіГів була знищена прямо на землі. У повітря змогли піднятися тільки дві ланки МіГ-21, яким вдалося збити два В«МіражуВ», після чого вони були знищені переважаючими силами противника.
Втрати Єгипту. До 11.45 ізраїльська авіація накочувалася трьома хвилями з інтервалами в десять хвилин. У другому ударі взяли участь вже 120 машин. За розрізненим даними, втрати ВПС Єгипту досягали 200 бойових літаків. Практично в перш...
