овної правильності;
- на п'ятому етапі завершується процес фонематичного розвитку. Дитина чує і говорить правильно.
Проте невірно було б думати, що до того моменту, коли у дитини достатньо розвинувся фонематичний (мовної) слух і вимову, то процес формування мови закінчений. Цей процес інтенсивно продовжується протягом усього дошкільного та молодшого шкільного віку.
Встановлено, що сприйняття звуків людської мови (фонематичний слух) відрізняється від сприйняття немовних звуків. І якщо у дитини недостатньо розвинений фонематичний слух, то він буде нечітко сприймати зміст слів і відчувати складнощі в звукобуквенном аналізі слова, а, отже, в оволодінні грамотою. Готовність до засвоєння грамоти пов'язана не тільки з тим, що малюк повинен вміти правильно чути і вимовляти звуки і слова. Перш за все, він повинен чітко уявляти звуковий склад слова, тобто знати, з яких звуків складається слово, чути кожен окремий звук в слові і вміти його відрізняти (Диференціювати) від іншого поруч стоїть звуку.
Якщо ж у дитини відзначаються хоча б легкі відхилення у розвитку
Це букв. Це відставання зв'язок. іншими. Характерні також У зв'язку з Недоліки мови. недорозвинення. вираженим загальним недорозвитком мовлення. Дитина може тобто Однак при Значні словотвір. слів. Досить Метафори мовленнєвому розвитку. школі. [14] логопедом.
1.3
Увага К.Д.
З короткий проміжок часу. уваги. одного об'єкта до іншого. Недоліки
В·
В·
В·
В·
В·
В·
В·
В·іагностікі застосовується ряд методик, ось деякі з них: "Знайди і викресли" (Додаток 1) [18], "Використання фігурних таблиць", "Знайди відмінності" (Додаток 2) [19] і ін
Після проведення діагностики педагог розподіляє дітей по підгрупах і складає план корекційних занять для кожної підгрупи (мета, завдання, принципи, засоби, методи, прийоми, прогнозований результат). Заняття проводтся підгрупові і індивідуальні.
В«У дітей флегматичного типу спокійно, доброзичливо з'ясовую, чи правильно зрозумів дитина завдання. Даю йому додатковий час для зосередження і розподілу уваги, так як цих дітей не можна швидко перемикати з одного діяльності на іншу.
Знаючи особливості холеричного типу, початок заняття намагаюся продумувати так, щоб увага дітей було зосередженим і стійким тривалий час (Проблемні питання, мотив і т.д.)
Дітей меланхолійного типу заохочую за ініціативу, даю час висловитися, відзначаю позитивні риси В». [20]
Основна мета корекційної роботи сприяти повноцінному та особистісному розвитку дитини. Необхідно правильно розуміти психолого-педагогічну позицію по відношенню до дітей; освітню систему коректувати в тому напрямку, щоб вона забезпечувала досить високий рівень розвитку дітей з порушеннями мови. А розвиток мови здійснюється в тісному зв'язку з розвитком вищих психічних функцій і всієї пізнавальної діяльності.
Система корекційної роботи включає наступні напрямки: розвиток засобів мови, розвиток мовних особливостей, розвиток комунікативної функції мови. Корекційні завдання спрямовані на подолання негативних характерних особливостей і виховання позитивних рис загального і мовного поведінки: уміння вступати в контакт з власної ініціативи, підтримувати діалог зі співрозмовником, уважно вслуховуватися в звукову мову. А так само спрямовані на розвиток психічних процесів, пов'язаних з довільною діяльністю і надають велику увагу на усунення мовних порушень: спрямованість діяльності, зосередженість уваги і здатність його до переключенню і розподілу, своєчасне включення в діяльність, самостійність і відповідальність за виконання завдання, уміння довести почату справу до кінця в певній послідовності і потрібному темпі.
Робота з виконання корекційних завдань призводить до вдосконалення властивостей уваги, пам'яті, мислення, уяви і робить позитивний вплив на усунення дефектів мовлення.
Корекційно-виховне завдання не можна вважати виконаною на занятті тільки тому, що був використаний цікавий прийом або гра на розвиток уваги. Стежити треба за розвитком уваги не тільки в грі, а на Протягом усього заняття. Діти вчаться уважно вслухатися мова, помічати помилки товаришів, виправляти їх.
В 7 років дитина повинна навчитися підкоряти свою поведінку власної мовної інструкції. Для тренування довільної уваги необхідно послідовно аналізувати різні ознаки (або сторони) одного об'єкта і порівнювати їх з особливістю іншого.
Щоб дитина вчилася довільно керувати своєю увагою, його треба просити більше міркувати вголос, і він зможе довільно протягом тривалого часу утримувати свою увагу на тих чи інших предметах, їх деталях і властивостях. У свідомості маленьких дітей фіксується те, що яскраво, емоційно, тому на заняттях.
Увага дитини формується в практичній діяльності. Гра і є та діяльність, яка забезпечує всебічний розвиток дитини, є одним з могутніх засобів навчання і виховання, в якій дитина освоює емоційно, а потім інтелектуально всю систему людських відносин. Вона дозволяє розвивати увагу, мислення та інші психічні процеси, тому в системі навчання і виховання дітей з порушеннями мови гри займають не тільки значне місце, але і представлені у всьому їх різноманітті: сюжетно-рольові, дидактичні, хороводні, рухливі і т. д.
Висновок: треба вчити дитину бути "уважним". У 7 років розвивати в дитини здатність якомога довше утримувати увагу на одному і тому ж об'єкті (або задачі), а також швидко переключати увагу з одного об'єкта на інший.
Навчити дитину підпорядковувати свою увагу свідомо поставленої мети (або вимогам діяльності) і помічати в предметах і явищах малопомітні, але істотні властивості.
Психологи встановили, чим вищий рівень розвитку уваги, тим вища ефективність навчання. Саме неуважність є головною причиною поганої успішності дітей у школі, особливо в молодших класах. Адже навчання в школі ставить перед учнями завдання, не схожі на ті, які вона звикла вирішувати в дитячому садку під час ігор.
Глава II. Діагностика уваги у молодших школярів з порушеннями мови
2.1 Загальна характеристика методик обстеження дітей з порушеннями мови
Комплексне обстеження і оцінка особливостей розвитку мовних, психічних функцій, рухової сфери, діяльності різних аналізаторних систем дозволить дати об'єктивну оцінку наявних недоліків мовного розвитку і намітити оптимальні шляхи їх корекції. Важливою умовою комплексного впливу є узгодженість дій логопеда-дефектолога і невропатолога при обстеженні та постановці діагнозу.
В ході логопедичного обстеження дітей з мовноштовхаючими порушеннями використовують такі методи:
- вивчення медичної та біографічної документації (збір та аналіз анамнестичних даних);
- спостереження за дитиною (у звичайній і спеціально організованої ситуації);
- бесіда з батьками та дитиною;
- візуальний і тактильний контроль (обмацування) у спокої і в процесі мови;
- індивідуальний експеримент;
- використання комп'ютерних ігор при обстеженні звуковимови, дихальної і голосової функцій.
Перш ніж починати обстеження дитини, важливо всебічно вивчити медичну документацію (дані анамнезу) і проаналізувати результати обстеження та висновок невропатолога (неврологічний статус), бажано обговоривши його з лікарем.
Важливо взаємодія логопеда з педагогами шкільного установи.
Спілкування з педагогами дозволяє отримати необхідну інформацію, відображає особистісні та навчальні характеристики школярів, обсяг знань і навичок, специфіку їх навчальних утруднень, ставлення до школи т.д. Для кращого взаємодії з педагогами була розроблена анкета, яка допомагає вчителю спостерігати, класифікувати факти по відношенню до дитини і обставинам його життя: його поведінка, труднощі навчання, особливості...
