елі-вихователі.
При цьому вирішуються завдання стратегічні, тактичні й оперативні.
Стратегічні завдання - це надзавдання, досягнення деякого педагогічного ідеалу. Для їх здійснення потрібно тривалий час.
Завдання стратегічного характеру - це формування світогляду, життєвої позиції, знань про закономірності освоєння людиною об'єктивної реальності, сповідуваних принципів моралі.
Тактичні завдання - це формування у учня певних нових якостей і стійких станів (не знав - став знати); вони проявляються в здатності до планування діяльності своєї і підопічних, в умінні діагностувати ступінь розвитку культури учнів та прогнозувати зміну ввірених вчителю педагогічних систем (клас, гурток, секція, учнівська група), управляти навчально-виховної діяльністю окремих школярів і цілих класних колективів і т.д. Завдання тактичного характеру забезпечують етапи виконання стратегічного завдання і також здійснюються в певному часовому інтервалі, але в більш короткому.
Оперативні завдання - це елементи рішення тактичних завдань. Вони відрізняються тим, що їх цілі здійснюються негайно після їх виникнення. Це здатність теоретично обгрунтовано і тому педагогічно доцільно інструментіровать дію, застосовувати адекватні навчально-виховним ситуацій раціональні методичні прийоми впливу на свідомість, почуття, волю і поведінку підопічних.
Л.Ф. Спірін пропонує здійснювати класифікацію педагогічних завдань, враховуючи структуру етапів циклу педагогічного управління (а першооснова - це облік психологічної структури дій педагога).
Використовуючи цей підхід, ми можемо розподілити всі завдання так:
В· завдання етапу педагогічної діагностики;
В· завдання етапу педагогічного проектування, цілепокладання;
В· завдання етапу
В·
В·
Сформувати принципи
Леонтьєв, В.Ф. Ломов, Н.В. Кузьміна, А.В. Петровський, М.М. Фрідман, В.П. Беспалько, В.П. Симонов, Л.Ф. системі. Поняття про У той же час педагогічна дія окремого. Звернення до форм матеріалізації педагогічної дії допомагає показати логіку педагогічної діяльності. Педагогічна дія вчителя спочатку виступає у формі пізнавальної задачі. Спираючись на наявні знання, він теоретично співвідносить засоби, предмет і передбачуваний результат своєї дії. В Таким чином, умов і обставин. результатами. різноманітними видами діяльності вихованців з метою вирішення завдань гармонійного розвитку особистості. діяльністю школярів. навчання і виховання. Невипадково до навколишнього світу. процесі. мети. недосяжна в обмежені часовими рамками організаційної форми терміни. В діяльності. В нормативними документами. основна частина. розвитку. У виховній роботі Якщо в спеціальності. Однак,як це видно із завдань, прищеплювання навичок культурного поведінки і навичок особистої гігієни, наприклад, - це вже сфера не тільки виховання, але й навчання, яке вимагає систематичних вправ.
Отже, з багатьох видів діяльності школярів пізнавальна діяльність не замикається тільки рамками навчання, яке, в свою чергу, "обтяжене" виховними функціями. Досвід показує, що успіхів у викладацькій діяльності добиваються перш все ті вчителі, які володіють педагогічним умінням розвивати і підтримувати пізнавальні інтереси дітей, створювати на уроці атмосферу загального творчості, груповій відповідальності і зацікавленості в успіхах однокласників. Це говорить про те, що не викладацькі уміння, а уміння виховної роботи є первинними в змісті професійної готовності вчителя. У зв'язку з цим професійна підготовка майбутніх учителів має своєю метою формування їх готовності до управління цілісним педагогічним процесом.
Структура педагогічної діяльності
На відміну від прийнятого в психології розуміння діяльності як багаторівневої системи, компонентами якої є мета, мотиви, дії і результат, стосовно педагогічної діяльності переважає підхід виділення її компонентів як відносно самостійних функціональних видів діяльності педагога.
Б.Т. Лихачов виділив наступні основні компоненти, складові структуру педагогічної діяльності:
Початковий компонент педагогічної діяльності - знання педагогом потреб, тенденцій суспільного розвитку, основних вимог, що пред'являються до людини (тобто вчитель повинен знати, Який людини треба виховувати для суспільства).
Другий компонент педагогічної діяльності - різноманітні наукові знання, вміння, навички (ЗУН), накопичені людиною в області виробництва, культури, суспільних відносин, які в узагальненому вигляді передаються підростаючим поколінням. У результаті освоєння цих основ у людини формується усвідомлене ставлення до життя - світогляд.
Третій компонент педагогічної діяльності - власне педагогічні знання, виховний досвід, майстерність, інтуїція.
Четвертий компонент педагогічної діяльності - найвища громадянська, моральна, естетична, екологічна та ін культура її боку і області педагогічної діяльності.
Розробляючи проблему педагогічної діяльності, Н. В. Кузьміна визначила таким чином структуру діяльності вчителя.
В даної моделі були позначені п'ять функціональних компонентів:
1) гностичний;
2) проектувальний;
3) конструктивний;
4) організаторський;
5) комунікативний.
1. Гностичний компонент (від грец. Gnosis - пізнання) відноситься до сфери знань педагога. Мова йде не тільки про знання свого предмета, але й про знання способів педагогічної комунікації, психологічних особливостей учнів, а також про самопізнанні (власної особистості і діяльності).
2. Проектувальний компонент включає в себе уявлення про перспективні завдання навчання і виховання, а також про стратегії та способи їх досягнення. Аналіз та самоаналіз педагогічної діяльності також входять до складу цього компонента.
3. Конструктивний компонент - це особливості конструювання педагогом власної діяльності й активності учнів з урахуванням ближніх цілей навчання і виховання (урок, заняття, цикл занять).
4. Комунікативний компонент - це особливості комунікативної діяльності викладача, специфіка його взаємодії з учнями. Акцент ставиться на зв'язку комунікації з ефективністю педагогічної діяльності, спрямованої на досягнення дидактичних (виховних та освітніх) цілей.
Організаторський компонент - це система умінь педагога організувати власну діяльність, а також активність учнів.
Необхідно підкреслити, що всі компоненти даної моделі часто описуються через систему відповідних умінь вчителя. Представлені компоненти не тільки взаємопов'язані, але і в значній мірі перетинаються.
А.І. Щербаков відносить конструктивний, організаторський і дослідницький компоненти (функції) до загальнотрудових, тобто виявляється в будь-якій діяльності. Але він конкретизує функцію вчителя на етапі реалізації педагогічного процесу, представивши організаторський компонент педагогічної діяльності як єдність інформаційної, розвиваючої, орієнтаційної і мобілізаційної функцій. Особливо слід звернути увагу на дослідницьку функцію, хоча вона і відноситься до загальнотрудових. Реалізація дослідницької функції вимагає від вчителя наукового підходу до педагогічних явищам, володіння вміннями евристичного пошуку і методами науково-педагогічного дослідження, в тому числі аналізу власного досвіду і досвіду інших вчителів.
Конструктивний компонент педагогічної діяльності може бути представлений як внутрішньо взаємопов'язані аналітична, прогностична і проективна функції.
Всі компоненти, або функціональні види, діяльності проявляються в роботі педагога будь-якої спеціальності. Їх здійснення передбачає володіння педагогом спеціальними уміннями.
Структура педагогічної діяльності не є ієрархічною. Точніше, різні педагоги, відповідно до їх ціннісним самовизначенням, будуть визначати ієрархію наведених елементів педагогічної діяльності та їх складових різним чином.
Учитель як суб'...
