аступними відмітними ознаками:
• наявність дослідної, методичної проблеми або задачі, яку повідомляє навчаним викладач;
• поділ учасників на невеликі змагаються групи (групу може представляти один учень) і розробка ними варіантів вирішення поставленої проблеми (задачі).
• проведення заключного засідання науково-технічної ради (Або іншого схожого з ним органу), на якому із застосуванням методу розігрування ролей групи публічно захищають розроблені варіанти рішень (з їх попередніми рецензуванням).
Метод ігрового виробничого проектування значно активізує вивчення навчальних дисциплін, робить його результативнішим унаслідок розвитку навичок проектно-конструкторської діяльності учня. Надалі це дозволить йому більш ефективно вирішувати складні методичні проблеми.
Семінар-дискусія (групова дискусія) утворюється як процес діалогічного спілкування учасників, в ході якого відбувається формування практичного досвіду спільної участі в обговоренні та вирішенні теоретичних і практичних проблем.
На семінарі-дискусії старшокласники вчаться точно виражати свої думки в доповідях і виступах, активно відстоювати свою точку зору, аргументовано заперечувати, спростовувати хибну позицію однокласника. У такій роботі учень отримує можливість побудови власної діяльності, що й обумовлює високий рівень його інтелектуальної та особистісної активності, включеності в процес навчального пізнання.
Необхідною умовою розгортання продуктивної дискусії є особисті знання, які здобуваються учнями на попередніх заняттях, в процесі самостійної роботи. Успішність семінару-дискусії багато в чому залежить і від уміння викладача його організувати. Так, семінар-дискусія може містити елементи В«мозкового штурмуВ» та ділової гри.
заняттям. і т.д. кожного учня. консультацією. При пропозицій. творчості та ін При Як правило, в дискусії проблемі; т.д. тобто проблеми. завдання:
1. <p> 2.
3.
4.
5.
6. емоційний фон. теми. На цій стадії
1.
2. Для цього необхідно
3.
4. Не допускати
5. Такий підсумки. На цьому етапі
1.е і негативні сторони.
2. Допомогти учасникам дискусії прийти до узгодженого думку, чого можна досягти шляхом уважного вислуховування різних тлумачень, пошуку загальних тенденцій для прийняття рішень.
3. Прийняти групове рішення спільно з учасниками. При цьому слід підкреслити важливість різноманітних позицій і підходів.
4. У заключному слові підвести групу до конструктивних висновків, мають пізнавальне і практичне значення.
5. Домогтися почуття задоволення у більшості учасників, тобто подякувати всім студентам за активну роботу, виділити тих, хто допоміг у вирішенні проблеми.
При проведенні В«круглого столуВ» студенти сприймають не тільки висловлені ідеї, нову інформацію, думки, але й носіїв цих ідей і думок, і перш за все вчителя. Тому доцільно конкретизувати основні якості та вміння, якими вчитель (організатор) повинен володіти в процесі проведення В«Круглого столуВ»:
• високий професіоналізм, гарне знання матеріалу в рамках навчальної програми;
• мовна культура і, зокрема, вільне та грамотне володіння професійною термінологією;
• комунікабельність, а точніше - комунікативні вміння, що дозволяють педагогу знайти підхід до кожного школяреві, зацікавлено і уважно вислухати кожного, бути природним, знайти необхідні методи впливу на школярів, проявити вимогливість, дотримуючись при цьому педагогічний такт;
• швидкість реакції;
• здатність лідирувати;
• уміння вести діалог;
• прогностичні здібності, що дозволяють заздалегідь передбачити всі труднощі в засвоєнні матеріалу, а також спрогнозувати хід і результати педагогічного впливу, передбачати наслідки своїх дій;
• вміння аналізувати і коригувати хід дискусії;
• вміння володіти собою
• вміння бути об'єктивним.
Складовою частиною будь-якої дискусії є процедура запитань і відповідей. Уміло поставлене питання (яке питання, така і відповідь) дозволяє отримати додаткову інформацію, уточнити позиції виступаючого і тим самим визначити подальшу тактику проведення В«круглого столуВ».
З функціональної точки зору, всі питання можна розділити на дві групи:
• Уточнюючі (закриті) питання, спрямовані на з'ясування істинності чи хибності висловлень, граматичним ознакою яких зазвичай служить наявність у реченні частки В«чиВ», наприклад: В«Чи правда, що?В», В«Чи правильно я зрозумів, що?В». Відповісти на таке питання можна тільки В«такВ» або В«НіВ».
• доповнюю (відкриті) питання, спрямовані на з'ясування нових властивостей або якостей цікавлять нас явищ, об'єктів. Їх граматичний ознака - наявність питальних слів: що, де, коли, як, чому та т.д.
З граматичної точки зору, питання бувають прості і складні, тобто складаються з декількох простих. Просте запитання містить в собі згадка тільки про один об'єкт, предмет або явище.
Якщо на питання дивитися з позиції правил проведення дискусії, то серед них можна виділити коректні і некоректні як з змістовної точки зору (некоректне використання інформації), так і з комунікативної точки зору (наприклад, питання, спрямовані на особистість, а не на суть проблеми). Особливе місце займають так звані, провокаційні або Улав-Ліван питання. Такі питання задаються для того, щоб збити з пантелику опонента, посіяти недовіру до його висловлювань, переключити увагу на себе або завдати критичний удар.
З педагогічної точки зору, питання можуть бути контролюючими, активизирующими увагу, активізує пам'ять, розвиваючими мислення.
У дискусії переважніше використовувати прості питання, так як вони не несуть в собі двозначності, на них легко дати ясний і точну відповідь. Якщо школяр задає складні питання, доцільно попросити його розділити своє питання на кілька простих. Відповіді на питання можуть бути: точними і неточними, вірними і помилковими, позитивними (бажання або спроба відповісти) і негативними (прямий чи непрямий відхід від відповіді), прямими і непрямими, односкладовими і багатоскладовими, короткими і розгорнутими, визначеними (не допускає різного тлумачення) і невизначеними (допускають різне тлумачення).
Для того щоб організувати дискусію і обмін інформацією в повному сенсі цього слова, щоб В«круглий стілВ» не перетворився на міні-лекцію, монолог викладача, заняття необхідно ретельно підготувати. Для цього вчитель (Організатор В«круглого столуВ») повинен:
• заздалегідь підготувати питання, які можна було б ставити на обговорення по висновку дискусії, щоб не дати їй згаснути;
• не допускати догляду за рамки обговорюваної проблеми;
• не допускати перетворення дискусії в діалог двох найбільш активних учнів або вчителя з учнями;
• забезпечити широке залучення в розмову якомога більшої кількості школярів, а краще - усіх;
• не залишати без уваги жодного невірного судження, але не давати відразу ж правильну відповідь; до цього слід підключати учнів, своєчасно організовуючи їх критичну оцінку;
• не поспішати самому відповідати на питання, що стосуються матеріалу В«Круглого столуВ»: такі питання слід переадресовувати аудиторії;
• стежити за тим, щоб об'єктом критики було думка, а не учень, який висловив його;
• порівнювати різні точки зору, залучаючи учнів до колективного аналіз та обговорення, пам'ятати слова К.Д. Ушинського про те, що в основі пізнання завжди лежить порівняння.
Для того, щоб не погасити активність школярів, учитель не повинен:
• перетворювати дискусію в контрольний опитування учнів;
• давати оцінки суджень по ходу виступів і завчасно висловлювати свою думку;
• пригнічувати ...
