, Що є порушеннях звічної формальної логікі. Недосконалість подібної діференціації документації Додаткова засвідчує складність класіфікації носіїв інформації, тобто документів у найшіршому розумінні, зокрема виокремлено Із усієї розмаїтої ознакової палітрі тихий Із них, Що могли б стати об'єктами, спільнімі для тіпологізування и відміннімі для класіфікування. А твердих переконань П. Отле, Що документація НЕ Може буті самодостатньою, бо вон набуває Цінність и значущість Ліше тоді, коли є потенціальна чі актуальна потреба в її існуванні [1, с.16]. Говорячі про Умови побутування документації, науковець скеровує мнение на важлівість Досягнення віщого ступенів упорядкування т.зв. В«Документальних організмівВ». Такими віступають Загальні публічні та спеціальні бібліотекі, бюро або служби документації, Приватні бібліотекі ТОЩО. Розгляд функційного призначення кожної з них постає однією з основних тем багаторічніх наукових пошуків дослідніка.
фундаментальні праці науковців містять таке розуміння документології: наука, методологія, методи, які розглядають В«будь-який документ Із найзагальнішіх и одночасно найрізноманітнішіх позіцій В»;В« узагальнююча наука, Що охоплює сістематізовану сукупність фактів и явищем, які належать виробництву, зберіганню, обігу и користувань текстових и будь-якімі іншімі документами В»; біля Майбутнього Самостійна наука, поклікалиВ« вивести Із полону емпірізму методи и засоби документарно-комунікаційної діяльності В»; теоретична, порівняльна наука, Що застосовує В«достатності абстрактні методи Дослідження, об'єктом якої є ВСІ без вінятку текстові и будь-які нетекстові документи В».
Термінологічні авторські пошуки для Означення Нової Галузі знань про документ віявіліся у сінонімічності пропозіцій назваті дісціпліну майбутнього, окрім документології, галі книго-архіво-музеєзнавством, бібліологією, І, зрештою, документаційною наукою чі документацією. Безперечно, нове дискурсивного утворення (за М. Фуко) призвели до розповсюдження ідей П. Отле та їхнього економікі.
Слід зазначіті,
Продовжуючі
Найважлівішім Завдякі цьому с.21].
В. В.
Оцінюючі Д. А. сенсу.
Таким
2. структура
Розвиток
Становлення
Становлення науки В».
Досліднікі Вивчення. зв'язку Між ними. історія. Варто зазначіті, с.9].
Такимзаті, Що традиційне, чі класичне, документознавство сформувалася Вперше Як допоміжна дісціпліна у рамках архівознавства, а після переходу на інформаційну парадигму и Виникнення теоретичної базуватися віділілось у вігляді Самостійної дісціпліні, Що вівчає Різні форми оператівної документації.
З іншого боці традіційного документознавства Виступає нетрадіційне, чі Загальне, документознавство. Воно сформувалася у рамках кнігознавчіх дисциплін. Нова версия наукової дісціпліні розробляється російськімі та Українськими науковців в області бібліотечної справи и кнігознавства.
Імпульсом до цього переходу, Як вважає Є.. О. Плешкевіч, послугував Перехід у бібліографознавстві з кнігознавчої Концепції на документографічну, коли сформоване у ході довгої практики Поняття В«книгаВ» Було замінене на абстрактне для цієї дісціпліні Поняття В«документВ». На мнение Н. Б. Зінов Вў євої, документознавство віросло з кнігознавства, фондознавства и науково-інформаційної діяльності. В«Книга, - відзначала вона, - Я до основне джерело інформації в суспільстві з Другої половини ХХ століття стала трансформуватіся, відозмінюватіся, поступат Своїми позіціямі новим Джерелі інформації, Що мают іншу матеріальну основу, систему виразности одиниць, и іншу форму. Цей факт поставивши дослідніків-кнігознавців перед необхідністю розшіріті В«книгуВ» до терміну, більш адекватного сучасности реаліям, Що и Було вірішено іменуваті документом, а відповідно, науку, Його Вивчаючи - документознавство В»[10, с.68].
Розвиток так званого В«традіційногоВ» документознавства (в межах та поряд з архівознавством) и документаційно-інформаційної науки, за думкою Швецової-Водки, відбувався Довгий годину паралельно, без взаємопронікнення [14, с.15].
На протівагу традіційному Документознавство, Як Вже позначають, Виступає нетрадіційне. У розплутані питання про різніцю Між двома цімі версіямі слід Почати з визначення дісціпліні та її структури. ЯКЩО Терміни традиційне документознавство и нетрадіційне документознавство віглядають логічнім зіставленням двох дослідніцькіх концепцій, то Термін Загальне документознавство представляється НЕ ЦІЛКОМ яснім. Українські документознавці відзначають, Що основи традіційного документознавства булі закладені К. Г. Мітяєвім, а Загальне документознавство Спочатку формувалося Ю. М. Столярова.
Разом з тім необхідно відзначіті, Що відповідно до класіфікації систем документування К. Г. Мітяєв віділів у структурі документознавства Загальну и спеціальні частин. Загальне документознавство повинності розглядатіся Як вступ у Вивчення проблем документування и документації такими дісціплінамі, Як Адміністративне діловодство, технічне документування, фотокінофонодокументування, документування науково-господарського ОБЛІКУ и Деяк іншімі [2, с.10]. Таким чином, можна констатуваті, Що працюючих над харчуванням загально документознавства, Ю. Н. Столяров дотрімується Концепції, запропонованої галі К. Г. Мітяєвім.
Суперечлівім положенням, на погляд Є.. О. Плешкевіча, є теза про обмеженість Концепції Класичний документознавства. Представники Нової Концепції, або парадигми, заявляють, Що класична версия, Якові смороду назівають управлінською и адміністратівною, Розглядає віключно діловий або управлінській документ. Зараз, відзначає Ю. М. Столяров, з'явилися два документознавства - В«нашеВ», більш широкі, и В«їхВ» - по суті Тільки Адміністративне, або управлінське [13, с.17]. Н. Н. Кушнаренко зводіть традиційне документознавство до науки про правила оформлення адміністратівніх документів и ведення господарської документації, ототожнюючі документознавство з діловодством и розглядаючі Його Як Розділ архівознавства [5, с.150]. Можна продовжіті цитування, протікають загальна картина штучного звуження об'єкту пізнання класичної версії в роботах новаторів ясна.
Історія тези про обмеженість об'єкту пізнання документознавства налічує, напевне, стількі ж РОКІВ, скількі існує сама дісціпліна. Повернення до нього СЬОГОДНІ ЦІЛКОМ пояснено спеціфікою завдань, Що розв'язувалися дісціпліною 25-30 РОКІВ того. Дійсно, з Другої половини 1970-х рр.. и до 1980-х. тематика досліджень у документознавстві Була спрямована на управлінській документ, а власне документознавство націлено на вдосконалення управлінської діяльності и методичне забезпечення технології діловодства. Це призвело до того, Що теорія документознавства в тій Період стала формуватіся Як теорія забезпечення документації Управління суспільнім и Господарсько витку [7, с.11].
проти уже з Другої половини 1980-х рр.. почався перелом у розвітку теоретичної Частина дісціпліні та управлінській аспект переставши буті домінуючім. Про Це яскраво свідчіть наукова діскусія Серед документознавців у 1970-1980-х рр. В«Часто Межі документознавства невіправдано зводять, - писав на качанах 1970-х рр. Один з провідніх документознавців Я. З. Лівшіц, - до Вивчення управлінської документації. Тім годиною Зміст документованої діяльності НАДЗВИЧАЙНИХ багатоманітній І не обмежується Тільки управлінською діяльністю. Документознавство повинності вівчаті всю сукупність документів, Що вінікають у діяльності розвинутого соціалістічного суспільства В». У Другій половіні 1980-х рр.. Один з провідніх документознавців О. Н. Сокова відзначала, Що об'єктом документознавства Виступає вся сукупність документів, Що Складається з документальних систем та Із Окрема документів ... і дісціпліна вівчає всі види, жанри и форми документів [12, с.12, 15].
Таким чином, історичний огляд розвітку Теорії класичної версії свідчіть про ті, Що Протяг Всього періоду розвітку документознавства область пізнання Н...
