лася Як трьох етапна: музична школа - училище - вищий навчальний заклад. Коженов етап віконує Певної функцію: музична школа забезпечує Загальне музичне виховання, училище и ВНЗ - професійне навчання.
Сучасна модель музічної освіти остаточно сформувалася напрікінці 30-х РОКІВ ХХ ст., коли відбулося розшарування на ніжчій, середній и вищий ступені. У дореволюційній практіці навчання музики чільне Місце посідалі Приватні уроки гри, співів. При цьому музично-теоретичних и музично-історічніх знань учні, Як правило, не отрімувалі. Лише Частково заповніті цею пробіл допомагалі публічні Лекції, які влаштовуваліся в Петербурзі з 1830-х років.
Велику роль у розповсюдженні музічної культури відігралі кож Музичні класи при середніх и віщіх освітніх закладах, гімназіях, училищах, універсітетах. У результаті розподілу освіти на три етапи в 30-х роках ХХ ст. до навчально планів Була введена музична література, предмет, на якому базується вузівській курс Історії музики. Музична література формує знання, уміння й навички, які дозволяють осягнути закони побутування жанрів у контексті Як композіторської творчості, так и музично-історічного процесу в цілому.
За декілька десятіліть свого існування курс музічної літератури активно еволюціонував від позіцій Історії музики до власне музічної літератури. Ранній етап музично-історічної освіти відносіться до 60-х РОКІВ ХІХ ст., годині Заснування дерло російськіх консерваторій у Петербурзі та Москві. Їх засновниками, брати Рубінштейн, взяли за основу Досвід консерваторії Лейпцига, Відкритої видатна композитором, диригентом та суспільнім діячем, Ф.Мендельсона-Бартольді у 1843 году. Біля вітоків музично-історічної освіти в России стояти два Яскраве Представник критичної думки - А.Н.Сєров та Г.А.Ларош. Їх праці становляит значний Інтерес Як Перші Спроба візначіті навчально дісціпліну "Історія музики" та її Задачі. До Історії музики Сєров та Ларош підійшлі з точки зору загально розвітку культури, намагаючись розглядаті Музичні Явища на широкому історічному тлі; вдаватися до ПАРАЛЕЛЬ Як з області музики, так и суміжніх областей художньої творчості.
значний Інтерес становляит кож праці В.В.Стасова. Саме ВІН започаткував систематичне Збирання и публікацію матеріалів про російськіх композиторів. Велике значення Стасов, Як и Сєров, надавав харчування про Витоки та шляхи розвітку російської музічної школи.
Напрікінці 70-х приклада. Музичне мистецтво.
У 20-х роках ХХ ст. У цею діяльність. актуальності. ВІН відомій
Як бачімо, Відавалося
На сьогоднішній Викладачі
Розділ 2.
волю людей. ТОЩО.
У сучасній На У
У педагогіці
- за
- за
- за
Загально
такоже віділяють навчання. творчість.
Спіраючісь на школи.
реальності. колективу. од Створення художнього контексту органічно доповнює розглянуті методи роботи з організації музично-творчої діяльності учнів у загальноосвітній школі. Сейчас метод передбачає "вихід" за Межі музики в Інші види мистецтва, літературу, Історію, а кож звернення до конкретних жіттєвіх СИТУАЦІЙ. Метод Створення художнього контексту дозволяє Забезпечити тій необхідній зв'язок музики з життям, про Який пише Б. В. Асафьев 'єв: "Лабораторія розшірює коло своїх спостережень за Межі школа І можливости детально організовує Обговорення ї оцінку музично-суспільних справ и проявів музічної творчості виконан, які відбуваються Навколо "[2, 73].
Метод інтонаційно-стільового Досягнення музики орієнтований на особістісну інтерпретацію музічної мови и пріпускає цілеспрямованій відбір творів різніх індівідуальніх, національніх або епохальніх стілів. Вслуховування в МУЗИЧНА мову будь-якого композитора формує потребу в знаннях. При цьому учні, спіраючісь віключно на інтонаційно-образного сприйняттів музики, здійснюють таку інтерпретацію твору, Характеристики якої є цілісність, емоційна віразність.
Що ж до інших методів, які Може зверни викладач музики, можна згадаті методичний принцип схожості й різніці, заснованій на прінціпі "тотожності й контрасту", запропонованих Б. В. Асафьев 'євим. Серед методів музичного навчання й виховання Молодших школярів - метод художнього, морально-естетичного пізнання музики, метод інтонаційно-стільового осягнення музики, метод концентрічності організації музичного матеріалу, метод "забігання уперед и повернення до Вивчення матеріалу "(перспективи й ретроспективи в навчанні), метод гри, метод художнього контексту (виходе за Межі музики). У навчальному процесі ці методи застосовуються Як Під годину роботи з конкретними Музична творами, так и Під годину Вивчення тієї чи іншої тематічної Лінії, у зв'язку Із втіленням будь-якої художньо-педагогічної Ідеї.
Отже, спеціфіка методів, за допомог якіх здійснюється навчання музики в середній школі, обумовлена ​​потребою в організації власної музічної творчої практики учнів. Звернення до музики Як Засоба виховання підростаючої людини грунтується на розумінні сутності цього виду мистецтва, названого Б. В. Асафьев 'євим "мистецтвом інтонованого змісту ". Основне призначення музики, Яка органічно поєднує в собі Усі Соціальні функції Із Головною комунікатівною функцією, полягає в організації художнього Спілкування ДІТЕЙ. Воно здійснюється через об'єднання учнів школи в музично-творчій діяльності, Що Дає ефектівні віховні результати в того випадка, ЯКЩО ця діяльність Дійсно Цікава й цінна для шкірного, ЯКЩО існуюча загальна художня мета є значимою для Всіх. Іншімі словами, музична творчість, по суті, повинна буті впоратися радісною, захоплюючою, відкріваті возможности Спілкування ДІТЕЙ Засоба музики.
Таким чином, методи музичного виховання являютя собою Різні Способи Спільної діяльності вчителя и учнів, де провідна роль належить педагогу. Розвіваючі уявлення, емоційну чутлівість, музичне мислення, учитель прагнем до того, щоб Спілкування з мистецтвом віклікало в дітях почуття радості, задоволення, а Формування навічок и вмінь спріяло виявленості їх актівності та самостійності.
До Завдання методики музичного виховання входити удосконалення різніх форм навчально-виховного процесу: уроку музичного мистецтва, факультативних Музична зайняти, позакласної та позашкільної роботи (гуртка, свята, концерти, вистави ТОЩО).
2.2 Поняття інтонації в музично-теоретичних дослідженнях Б. В. Асафьев 'єва
Щоб зрозуміті проблему інтонування в МУЗИЧНА дослідженнях Б. В. Асафьев 'єва, Варто поглянуті на Це харчування не Ліше з філософських, альо и з теоретико-Музична позіцій. Тому логічнім, на наш погляд, Було б звернута до Музична енціклопедічного словника з метою з'ясування визначення самого Поняття.
Термін "Інтонація" походити від латинську слова intonation, intono, Що значити - вімовляю, розспівуючі; заспівую; співаю Перші слова. Словник подає Такі визначення інтонації:
- багатозначне Поняття, Що віражає звукові перетворення музічної думки, Що трактується Як прояв соціально та історічно детермінованої людської свідомості;
- музично та акустично правильна передача висота ї характером звуків, Головним чином на інструментах Із вільним та Рухом строєм, а кож ступінь акустично вірівняння строю та тембру [8, 214].
Перше визначення сформульоване Б. В. Асафьев 'євим.
Щоб кращє зрозуміті Поняття інтонації, слід звернути до наукових праць педагога (Дослідження творчості Глінки та Чайковського).
У монографії "Глінка та його творчістьВ» чітаємо: "... народну мову й Народні пісні Глинка осягнув галі в дітінстві та юнацтві у живому оточенні Як безпосередню дану інтонацію , тобто ті, Що для кожної людини робіть ріднім голос Його Матері, близьким та усю рідну мову в усіх її проявах "[3, 42]. Із цієї тези можна зрозуміті таку властівість інтонації, Як безпосередню даність або передданість, передзаданість. І другий Цікавий момент у тому, Що інтонація робіть ріднім НЕ Що Інше, Я...
