их, больових). На цій підставі подібні стану зазвичай і позначаються як відчуття. Стан же страху, гніву важко пов'язати з порушенням рецепторів, і тому вони позначаються як емоції.
Інша причина, через яку емоції протиставляються загальним відчуттям, полягає в нерегулярному їх виникненні. Емоції часто виникають спонтанно і залежить від випадкових зовнішніх факторів, тоді як голод, спрага, статевий потяг виникають з певними інтервалами. Однак і емоції, і загальні відчуття виникають в складі мотивації як відображення певного стану внутрішнього середовища, через порушення відповідних рецепторів. Тому їх відмінність умовно і визначається особливостями зміни внутрішнього середовища [12].
В мистецтві життєвий зміст неможливо виразити внеемоціональним шляхом, як неможливо таким шляхом сприйняти укладену в художньому творі життєве багатство.
Відомий дослідник процесів музичного сприйняття Б.М.Теплов, узагальнюючи результати багатьох психологічних експериментів, виклав свої висновки в наступних двох тезах:
1) внеемоціональним шляхом не можна осягнути зміст музики;
2) сприйняття музики йде через емоції, але емоціями не кінчається: через них ми пізнаємо світ [18].
Поширюючи ці питання на всі мистецтва, Б.М.Теплов висловлював думку про те, що ми маємо тут справа не тільки з різним (мав на увазі конкретно - чутливе відображення фактів, явищ, подій життя), але також емоційним пізнанням дійсності. Він писав: В«Зрозуміти художній твір - значить, перш за все, відчути, емоційно пережити його і вже на цій підставі поміркувати над ним. ідей.
Музичне В музиці.
В
Однак
В
Використовуючи
Життєві Сором
Але
Різні При При
Разом цього. характеру.
Дуже Існують
Так, біль.
Між емоції.
Естетичні
В чином:
-->p>
1. минулому.
2.
3.
4.
Представляють
В
Таблиця 1.
Меланхолік
Холерик
Флегматик
Сангвінік
Ми
Таким
Таблиця 2. музики
Меланхолік
Холерик
Флегматик
Сангвінік
Кожнаствовать то характерне відчуття руху, яке внутрішньо притаманне тому або іншому людському переживанню В» [19, с.28].
2.4 Вплив особистісних особливостей індивіда на процес музичного сприйняття і впливу
Серед інших індивідуальних особливостей, багатьма дослідниками даного питання в першу чергу розглядається темперамент, як найбільш комплексну і в порівняльному ступені легко піддається визначенню особистісну особливість. Як співвідноситься темперамент слухача з темпераментом музичного твору?
В своїй статті В«Моделювання емоцій засобами музикиВ» Петрушин В.І. розповідає про несподівані результати експерименту, мета якого полягала у визначенні взаємозв'язку музичних переваг школярів з їх типом темпераменту.
Була поставлено завдання перевірити це положення в експерименті. 58 школярам VIII-IX класів пропонувалося прослухати кілька музичних творів, що виражають різні емоції (сум, радість, гнів, спокій).
Учасникам експерименту було запропоновано оцінити кожне з прослуханих творів по п'ятибальною шкалою - від -2 до +2 з градаціями - В«зовсім не подобаєтьсяВ», В«не подобається В»,В« байдуже В»,В« подобається В»,В« дуже подобається В». Також потрібно було проранжувати прослухані твори за ступенем їх переваги.
Особистісний опитувальник Айзенка В«Екстраверсія-нейротизмВ» (форма А), дозволив виявити темперамент учасників експерименту. У ході аналізу вісім анкет були виключені як недостовірні, так як кількість балів за шкалою В«БрехняВ» перевищувало 5 одиниць. З решти 50 анкет в 21 випадку ми отримали збіг виявленого за допомогою опитувальника темпераменту школяра з характером найбільш вподобаної музики. У 29 випадках школярам подобалася та музика, яка не відповідала особливостям їх темпераменту.
Автор робить такі висновки: В«Таким чином, припущення про те, що школярам найбільше повинна подобається та музика, яка найбільшою мірою відповідає їх природному темпераменту, підтвердилося не повністю. Ми виявили, що перевагу музичних творів, настрій яких відповідає особливостям темпераменту того чи іншого школяра, відзначається головним чином у тих з них, які володіють, невеликим музичним досвідом. Музично розвинені учні, жваво реагують на музику, ставили високі оцінки всім прослуханим творам і затруднялися у виборі найбільш вподобаного. Такі школярі як би відходили від своїх природних переваг і могли оцінювати позитивно музику іншого в порівнянні з їх темпераментом характеру. Можна припускати, що жвавість реагування на музичні твори, різні за характером, говорить про розвиненість емоційної сфери учнів В»[13, с.57].
Л.Бочкарев досліджував залежність сприйняття музики від психічних станів і особистих особливостей слухачів. І прийшов до наступного висновку: В«Якщо піддослідні перебували в пригніченому, тривожному психічному стані, вони швидше чули в пропонованих зразках творів тривогу, відчай, скорботу, якщо в оптимальному стані - сприйняття було більш спокійним і помірним. Крім того, В«тривожність як стан високо корелює з тривожністю як властивістю особистості ... В»[5, с.77].
2.5 Адекватність музичного сприйняття
Питанню адекватності сприйняття музики приділяли увагу наступні автори: Медушевская В.В. [11], Теплов Б.М. [18], Бочкарьов Л.Л. [5].
Що розуміється під адекватністю сприйняття?
Відомий наступний експеримент: В Російському Інституті культурології та Київської консерваторії було проведено дослідження, присвячене вивченню факторів, впливають на ступінь адекватності музичного сприйняття. Композитором різних країн було запропоновано написати програмні твори на задані теми, відображають різні емоції і психологічні стани людини: В«меланхоліюВ», відчай, В«захватВ», В«тривогуВ» В«міркуванняВ» і ін Випробуваним - слухачам і експертам - музикознавцям пропонувалося визначити програму творів, пред'являлися у певній послідовності, користуючись шкалою з набором з 50 найменувань різних емоцій і психологічних станів. З запропонованого списку необхідно було вибрати 2-4 визначення, відповідних емоційного змісту висунутого твору і виділити гуртком ті, які, на їхню думку, найбільш адекватно відображають програму. Виявилося: багатьом композиторам не вдалося адекватно втілити задану експериментатором програму: на думку більшості слухачів та експертів-музикознавців, в їх творах були втілені не ті емоції, які фігурували у назві. В даному випадку неадекватні композиторській задумом оцінки змісту твору слухачами не слід розцінювати як прояв неадекватності слухацької сприйняття. Неадекватним, навпаки, було втілення задуму деякими композиторами [11].
Предметом адекватного сприйняття, як стверджує В. В. Медушевская [11, с 53], може бути лише саме музичний твір. Однак в музичному творі зміст втілено в дуже узагальненій формі, крім того воно вариантно функціонує в рамках множинних виконавських трактувань, кожна з яких володіє значним ступенем самостійності. Все це створює труднощі адекватного сприйняття музики, навіть якщо предметом оцінки виявляється лише сам твір, безвідносно до композиторському задуму, втіленому в назві або програмі. <...
