ь Доріан Грей ладен Продатися душу дияволу, аби Тільки залішіті молоду начебто на своєму ліці. І Його обличчі справді залішається молодим, в тій годину Як Доріан, збережений на портреті, фізічно старіє, на ньому відображається вся аморальність и жорстокість головного героя. Напрікінці твору, бажаючі зніщіті портрет, Доріан встромлює у нього Ніж, тім самим вбіваючі самого себе. Портрет почінає сяяті тією ж красою и начебто, тоді Як обличчі мертвого Доріана набуває спустошеності и аморальності.
Така парадоксальна и фантастична Ситуація (людина залішається молодою, а портрет старіє) для художнього світу письменника є ЦІЛКОМ реальною. Через неймовірність зображуваного відображаються реалії життя.
За влучнім спостереженням літературознавця А. Андроніка, в портреті Доріана Грея Немає фізіологічної точності. Автор Свідомо унікає традіційного, ПОВНЕ опису портрета на романтичний зразок, так Як це зроб О. де Бальзак (оповідання В«Невідомий шедеврВ») [1, с.12].
Інший, не менше Важливим персонаж твору, лорд Генрі Уоттон - старший за Доріана на десять РОКІВ. ВІН багато, но Ніколи не платити за Рахунка, отже гроші для нього НЕ головне. У лорда своя точка зору на шлюб, ВІН вважає, Що шлюб - ції нонсенс, Аджея на Світі є пріваблівіші віді стосунків Між чоловіком и жінкою.
Усе, Що проповідує, лорд Генрі, є аморальним, альо Його Суспільне поводження - взірець особістої порядності. Його дотепність - віяв Яскраве інтелекту, хоча ВІН НЕ візнає інтелект Як Ідеал сучасної людини: Його цінічна словесна гра - ції поза, роль, котрой ВІН віртуозно розігрує. Лорд Уоттон - вчений, альо аспекти якімі займається наука йому здаються нудним. Генрі вважає, Що поганого впливим людини на людину НЕ існує, Аджея Це б означало передаті їй свою душу. А тоді вон почни думати НЕ Своїми думками ї палати чужими пристрастями, а ще - грішіті чужими гріхамі! Людина, віддана впливим іншої людини, стає відголоском чужої Мелодії ї скідається на актора, котрого грає роль, записаних для іншого.
За лордом Генрі, єдиний спосіб подолати Спокуса - віддатіся їй! Так душа звільняє себе від страждань - от тяжіння до забороненого, бо ж самозреченості у сфері наших почуттів - ції трагічній пережиток Середньовіччя. Таким чином, галі одним культом О. Уайльда БУВ гедонізм. ВІН вважаєтся, Що В«весь світ НЕ ВАРТО одного-єдиного задоволення, Якого ВІН нас позбавляє В»[9, с. 13].
Доріан потрапляє Під Вплив мерзотніка лорда Уоттона, Раптового барви життя заграють всіма Барвами 15].
[1, с. 15].
Таким чином, роман. І. Того, 16].
Грей ВІН На Його собі.
За 28].
За твердженням 41].
ЯКЩО порівняті 9].
Отже, з Тому
2.2 Так, перша 18].
Чарткова. жіття. 11]. власного досвіду. Так, Це результатом. реальністю. 19].
На різніх етапах
У першій частініником почінає свою діяльність герой В«ПортретаВ». Це людина, Що глибоко любити мистецтво и віддає йому ВСІ Свої сили. Художник ЦІЛКОМ відданій своєму Покликання. Безкоріслівій трудяга, художник Чартков Ніколи НЕ розлучається з нуждою и вбогістю. Знайшовші пріхісток у маленькій кімнатці Будинку на п'ятнадцятій Лінії Васілевського острова, ВІН знаходится Під постійною ЗАГРОЗА опінітіся на Вулиці. Проти молодих художник живе у Світі високих ідей. У творчій праці Його надіхають Великі шедеври майстрів мистецтва минуло, у творах якіх з'являється В«человеквольний, вільний, такий, яким він створений природоюВ» [20, с. 226].
Варто зауважіті, Що Гоголь створі Дві редакції повісті В«ПортретВ», дере у 1835 году, а друга у 1842 году - повернувшись до тихий же проблем, Ліше Зроби кілька змін. На мнение критика Н. Степанова, ці Проблеми набуваються більш глибокого Вирішення в залишковим тексті [19, с. 236].
У першій редакції портрет, Який збірався купити Чартков, фантастичність чином з'являється у нього вдома, а Вже у Другій редакції (Гоголь змінів фантастику на реальність) Чартков купивши Його за Останні гроші и прініс Його додому власноруч. Сцену фантастичного В«оживленняВ» портрета, надана до першій редакції, письменник кож відозмінів, увівші мотив сну, Який Дає реалістічне пояснень В«відіннямВ» художника [20, с. 226].
Гроші, які дісталісь Чарткова пробуджують у ньому палку жадобу, ВІН відчуває смак безтурботним життя, смороду віявілі Згубна Вплив на всю Його подалі частку. . В«Всі почуття і поривиегообратілісь до золота. Золото сделалосьегострастью, ідеалом, страхом, насолодою, метою В»[19, с. 243].
Чартков НЕ ставлячі перед собою високих художніх ідей береться, за портретними роботу, задовольняючі ВСІ примхи багатого и відоміх замовніків, досягаючі легкої слави. У іншому варіанті В«ПортретаВ» Гоголь показує, Що В«падінняВ» художника Було зовсім Не випадково, пояснювалося НЕ Ліше Загадкова демонічною силою портрета, альо ї Було закладеності в самому характері Чарткова, в Його ставленні до містецтва. Молодий Чартков, за словами Гоголя, БУВ В«художник з талантом, пророкує багато В» [19, с. 240].
Старий професор застерігав Чарткова, щоб той не ставши В«молодим живописцемВ», щоб ВІН НЕ спускався до дешевого успіху, щоб не продавати Свій талант. Альо Вже тоді Чарткова прігнічує убогість и безгрошів'я. Художник Із заздрістю ставився до того, Що В«живописецьВ» В«З іноземцівВ» В«однією тільки звичної замашками, жвавістю кисті і яскравістю фарб виробляв собі в мить грошовий капітал В» [6, с. 267].
Купівля портрета лихваря и є качаном перелому, Що ставить Із художником. Портрет лихваря забрано у твір Як прояв містічної сили. Дослідник Н. Степанов ДОречний підкреслює відмінність образу лихваря у Гоголя від бальзаківського Гобсека. О. де Бальзак у Гобсекові теж показавши всемогутню силу грошів. В«Я досить багатий, щоб купувати Совість людську В», - заявляє Гобсек. Проти Гобсек ідеалізується Бальзаком, віступаючі Як суддя суспільства, Що вершити йому Заслужений помста. Петроміхалі у Гоголя - діявольська сила, Його правда носити Тільки руйнівній, Згубна характер, виробляти до страждань и злочінів [19, с. 240]. Загаль, образ лихваря у Гоголя Вийшов неповторним. Так В«страшнийВ» Стосовно портрета лихваря повторюється неодноразової: В«страшний портретВ», художнику В«страшноВ» сідіті Наодинці з портретом, В«страшно ходити по кімнатіВ», ВІН бачіть В«страшний сонВ» и т.д.
Цей таємнічій портрет, Що приносити людям страждання, є втіленням зло віщої сили грошів, Що вбіває у людіні всі Людський, Що Згубна впліває на самє мистецтво. Тому не Випадкове, Що на портреті Було зображено перекупники, нещадного до людських страждань, носія діявольського початку.
Демонічна влада грошів вбіває у Чарткові всю моральність, всі Відчуття високого. Пристосовуючи до смаків замовніків, ВІН стає звичайна ремісніком. А М. Гоголь різко засуджує таке цінічне марнування містецтва.
Будь-які Спроба Чарткова Знову віддатіся творчості, повернути до містецтва від В«неживих модних картин В», які ВІН писав, зазнаватися невдач: приниження мистецтво мстив за себе, В«Кисть невольнообращалась до затверженние формамВ». Чарткова В«опанувала жахлива заздрість, заздрість до сказу В»- ВІН скуповує и по-варварсисі зніщує ВСІ вісокохудожні твори мистецтва. М. Гоголь зауважує: В«Здавалося, в ньому уособлюючи Того страшний демон, котрого ідеальноізобразіл Пушкін. Крім отруйного слова і вічного осуду, нічого не проізносіліего уста В»[19, с. 245]. Картина загібелі божевільного Чарткова Серед Знищення ним шедеврів мистецтва закінчується перша частина повісті.
Друга частина повісті носити характер філософського коментаря до першої частин. Різку відмінність Другої Частина повісті відзначів критик В. Бєлінській у своєму відгуку про редакцію В«ПортретаВ», розміщену в В«АрабескиВ». Літературознавець рішуче засудити ФАнтастичний елемент повісті, заявив, Що В«ПортретВ» є невдала спроба м. Гоголя у фантастичному роді В»[19, с. 247]. Саме тому в наступній редакції свого твору М. Гоголь значний мірою ...
