Судова Вишня в Галичині (теперішня Львівська область) у міщанській родіні. Чи не знаємі, чі Вишенський - справжнє Прізвище письменника, чі літературний псевдонім. "Іоан мніх з Вишні", - так підпісував ВІН Свої твори. З творів письменника видно, Що ВІН у молоді роки Деяк годину живий у Луцьку і, який можливости, в Острозі. Правдоподібно, що тут и здобув освіту. І. Франко вісловлював здогад, Що в освіті Вишенський допомагав князь Острозький, Який звернув Увага на здібності юнака и залиша Його при дворі.
Згідно І. Вишенський постригся в ченці и живий Деяк годину в Уневському монастірі. Десь у 80-х роках XVI ст. І. Вишенський залиша Батьківщину и відправівся на Афон - найбільшій тоді на Сході центр православного чернецтва. Тут ВІН Певний час мандрує по В«святих обителяхВ», а потім стає Ченцов Загребського монастиря. Під кінець життя полеміст замкнувши в печері. Тут, на Афоні, Вишенський почав свою літературну діяльність - одночасно з Першим поколінням українських полемістів Г.Д. Смотрицького, Стефаном Куколем (Зізанієм) та ін. Перші твори Івана Вишенського "Писання до всіх обще в Лядській землі живучих", "Повідомлення короткий про латинських принади ", напісані на Афоні у 80-х та на початку 90-х РОКІВ, здобули велику Популярність. Під кінець XVI ст. Вишенський уже підготовляв до друку збірку своїх творів Під назви "Книжка".
Письменники не раз умовлялі повернутись на Батьківщину. Альо Тільки в 1604р. ВІН прібув на Україну. Спершу Вишенський зупінівся на кілька місяців в Угорниках, де жив Його афонській друг І. Княгініцькій, а потім, очевидно, Подаючи до Львова, де Його вже давно чека. Побувші у Львові не довго І не зійшовшісь у подивимось з керівнікамі братства, І. Вишенський переїхав спершу в Уневській монастир, де проживши Біля півтора року, а в кінці 1606р. Знову повернувши на Афон "спасати в пустельних місцях ".
У цею годину ВІН пише "Послання до старіцh Домніки", послання до І.. Княгініцького (1610р.), ряд творів: "Зачапка мудрого латинник з дурним русином "," Позорище мислене "," Послання Львівському братству "та ін.
ст.
Дзюби.
Образи
