гато чого, Цінара; віднесений вітром, загубився у натовпі аромат цих троянд ... "; маєток сімейства О'Хара стало називатися так само як стародавня столиця ірландських королів - Тара. Тему роману сама Маргарет визначала як "виживання" В». [11,272]
Вона годинами просиджувала в бібліотеці, і результат не забарився: кипа віддрукованих сторінок у вітальні значно зросла. Вона писала свій твір по главам, працюючи то над однією, то над іншою, незалежно від їх послідовності в романі. Завершивши главу, вона вкладала її в величезний манільський конверт (Щільний коричневий конверт, зроблений з "манільської паперуВ»), який додавала до поступово зростаючої стопці на підлозі біля столика для рукоділля. Іноді вона робила помітки про виправлення на конвертах або писала нові абзаци на аркушах паперу і підкладала їх до основного тексту.
Коли закінчився 1927 і почався 1928, купа конвертів виросла майже в стіл висотою, і Маргарет відсунула її до стіни і почала нове. До кінця 1928 року на одній купі конвертів уже цілком можна було всістися - що і робили деякі відвідувачі.
Більшість друзів Маргарет стали ставитися до роботи за столиком для рукоділля як до милому дивацтва. Але небагато близькі люди, знаючи ясність розуму Маргарет і жвавість її фантазії, відчували, що така чудова особистість здатна провести на світло, в тій чи іншій формі, щось чудове.
Мітчелл охоче розповідала, що фінал вона написала в першу чергу, оскільки прекрасно знала, чим завершаться пригоди героїні. Якщо згадати про двох шлюбах Мітчелл і перегорнути її фотографії, де яскрава і енергійна молода жінка поступово перетворюється на жорстку і суху даму, легко вибудувати лінію помсти бездітною, передчасно постаріле дуеньї власної безтурботної молодості.
Не можна не згадати, що ще в одному з ранніх листів, написаних в період навчання в коледжі, Мітчелл скаржилася на те, що "нездатна скласти історію з поцілунком в кінці; історію, в якій
жінка знаходила б ідеального супутника життя ". "Мені здається, - писала вона, - що саме в цей момент герой обов'язково кине героїню! "Коли рецензенти запропонували Мітчелл трохи
Практично макулатури.
До кінця
У грудні
Роман Що тоді?
Працюючи в
Маргарет чином В».
Тим не
Від
Незважаючи на
Маргарет Вона
В років.
Незважаючи на
Маргарет
При всьому Більше Все це
Коли
Однак,
11 серпня кінотеатр. швидкості.
З
Чоловік
Трагічна творів. Незважаючи на те, що І
Цей роман В Історія,
Критичніпоказ напівсвітла; лиходія героя, лихого, нікого не боїться, з тих, хто подобається жінкам; напружена дія, не надто нудну історію.
В«Головний чинник, що забезпечує «³днесені вітромВ» грандіозний успіх, полягав, по думку критика, в тому, що Громадянська війна вперше була побачена і зображена очима жінки, що додало романом свіжість і емоційну гостроту, якою не вистачало романам, присвяченим тій же темі В». [14, 68]
« американській літературі ХХ століття немає більш живого характеру, ніж Скарлетт О'Хара В»- так говорять статті. - В«Щоб людина переступив за обкладинку книги і пішов по країні, змушуючи тремтіти за свою долю - другого такого не знайти В». [15, 245]
Образ Скарлетт дійсно виявився близький мільйонам читачок. Зеленоока красуня з ірландським корінням, примхлива і примхлива, але при цьому - сильна і відчайдушна, готова знайти вихід з будь-якої ситуації, не зломлена ні любовними невдачами, ні смертю батьків, ні жахами війни. Перипетії відносин Скарлетт з її чоловіками на тлі історичних В«декораційВ» мало кого залишили байдужими. В«Вона не зуміла зрозуміти жодного з двох чоловіків, яких любила, і ось тепер втратила обох В»- така була головна фраза останньої глави, яку написала Маргарет Мітчелл, починаючи свій роман.
Історичні події страшної війни найбільше позначилися на долі Скарлетт. Адже саме вона в такий важкий час зуміла зберегти Тару, яку вона так любила, так берегла і охороняла не дивлячись ні на що. Адже це єдине, що в неї залишилося з дитячих спогадів. Ми бачимо, як Скарлетт бореться за рідну землю. Вона готова піти на все! Це мужність і В«залізний характерВ» їй дісталися від батька, який все життя мріяв про власну плантації і досягнувши звершення своїх бажань, на жаль, не зміг допомогти доньці в такий важкий час.
У романі добре видно, як О'Хара відносяться до своїх рабів: як Скарлетт любить мамушке, яка її виховувала з дитинства, в яких хороших відносинах господарі з Великим Семом. У той час, коли Скарлетт могла втратити Тару, ми бачимо, як вона разом з рабами працює. Красуня Скарлетт, яка завжди була такою кокеткою, риється в землі як рабиня. Війна змусила її навчитися багато чому, про що дівчина раніше й думати не могла.
Образ Скарлетт належить мистецтву. Цей образ псіхологічкскі глибоко ПРОРОБОТАННОЙ і реалістичний, він привертає закладеної в ньому гуманної ідеєю - образ життєрадісною, бризжуей веселощами юної красуні. У роки випробувань виявилася такій мужній і життєстійкою.
В«За Мітчелл, коріння життєвої сили, виживаності героїні - в її любові до рідної землі, що дісталася їй у спадок від предків-ірландців. Недарма Ретт Батлер порівнює Скарлетт з міфічним Антеєм, який знаходив силу, доторкнувшись до матері-землі! Така ж і Скарлетт, В«сильна духом свого народу, не приемлющего поразки, навіть коли воно очевидно В». Це небажання приймати поразку, натиск і одержимість у досягненні своїх цілей ріднять Скарлетт з персонажами Фолкнера, у якого кожен або майже кожен герой неухильно йде до своєї мети, зламані обставини, які стоять на шляху його правди В». [14, 66-67]
Скарлетт - це характер, риси якого властиві кожному з нас. Саме тому Скарлетт так "зачіпає", так близька, так зрозуміла на інстинктивному рівні, але при цьому ми її можемо не схвалювати і навіть жахатися її вчинків. Просто в тих жорстоких умовах, в яких вона опинилася, загострилися всі негативні риси її неоднозначною і складної натури. А все хороше, чисте, Щиро, вона навмисно заганяла вглиб себе. "Не озирайся ..." - пам'ятаєте, вона завзято говорила собі. Але вона - відображення американського самосвідомості. Щось на кшталт птиці-фенікс, символ життєлюбства, стійкості, гордості, любові до своєї батьківщини, здатності відроджуватися і підніматися після будь-яких падінь - от ці риси американці вважають істинно своїми і саме їх втілює Скарлетт.
Мітчелл обдарувала Скарлетт дуже цікавим і загадковим характером, дуже рішучим і непередбачуваним. Вона дуже горда і своєрідна особистість. Навіть під час війни, коли на порозі кожну хвилину стоїть смерть, Скарлетт бажає гарно одягатися і подобатися чоловікам. Навіть в цей страшний час вона крутить романи, але в деякій ступеня вигідні для неї самої.
Головна героїня Скарлетт О'Хара заворожує читачів своєю невгамовною, дикої енергією і незрівнянною, пристрасною любов'ю до життя у всіх її проявах. Фрази Скарлетт про те, що В«Я не буду думати про це сьогодні. Подумаю про це завтра В» і В«Я вб'ю, вкраду, але більше ніколи не буду голодуватиВ», підкуповують, незважаючи очевидну нелогічність і дикість.
Однак, казка про чарівну любов СкарлеттО'Хари і Ретта Батлера у книзі В«Віднесені вітром В»не залишає відчуття, що щось тут не так, що не всі прекрасно в Датському королівстві, що так все ж не можна, що так не треба чинити, що таким способом щастя знайти складно, якщо взагалі можливо.
Виявилося, що не все так добре було в придуманому казковому королівстⳠ«³днесених вітром В», і що лінія поведінки Скарлетт О'Хара не може бути путеводітельной ниткою в справжньому житті для інших дівчат і жінок. Але чому? Адже на сторінках книги все так красиво, складно і заворожуюче?! Ось в цьому зараз я і зроблю спробу розібратися.
Ось тут і виявилося, що вся ця романтична, заплутана історія кохання Скарлетт О'Хари і Ретта Батлера - це майже звичайна історія про двох людей, які страждають від власних ілюзі...
