ва оголошувалося "радянським" і"Соціалістичним", але не правовим. Цьому відповідав і механізмдержавної влади, який ігнорував принцип поділу влади,необхідність сильної виконавчої влади, незалежне правосуддя.
Конституція зтаким змістом відразу стала різко входити в гостре протиріччя з процесамиперебудови, що почалися в 1985 році.
У кінцевомупідсумку, новий етап конституційного розвитку російського суспільства був обумовленийпринципово важливими великомасштабними реформами, які почалися в СРСР і
Конституція
З урахуванням
Необхідність
КонституціяВЯкі
ЦеВдоходу.
Росія
поважають.країн, що розвиваються.По-перше,ВступПорівнятиборами, з чотирьох названих політиків більше всіхактивізував свої дії в передвиборний період Г. Явлінський. Наведемовідповідні дані (в% від числа опитаних):
Булипредставлені в ЗМІ:
13.06.96
29.03.2023
В.Жириновський
57
51
Г.Зюганов
60
58
А.Тулеев
32
36
Г. Явлінський
49
57
Цікаво, що лідервиборчої кампанії 1996 року Б.Єльцин, судячи з відповідей респондентів, бувперед виборами 1996 року представлений в засобах масової інформації більше,ніж тепер - В.Путін. Якщо чотири роки тому Б.Ельцина протягом останньоїпередвиборчого тижня бачили по телебаченню, чули по радіо, читали про нього вгазетах 74% росіян, то на відповідне питання про В.Путіна таку відповідь зараздали 62% опитаних.
З наведених данихвидно також, що на фінішній прямій перед виборами всі три основні суперники вборотьбі за президентський пост - В.Путін, Г.Зюганов і Г. Явлінський - булипредставлені в ЗМІ приблизно з однаковою інтенсивністю: їх бачили, чули,читали про них 57-62% опитаних.
Питання 10. Якскладалися відносини між Росією і Європейським Союзом в 2000 р.?
Стратегічномупартнерство між Росією і Європейським Союзом є актуальною проблемою вполітичної дискусії про пріоритети і перспективи російської зовнішньої політикита напрямки економічного розвитку країни. Особливої вЂ‹вЂ‹актуальності ця темамала і тоді, коли восени 1999 р. уряд Росії прийняв В«Стратегіюрозвитку відносин Російської Федерації та Європейського Союзу на середньостроковуперспективу (2000 - 2010) В».
Незадовго до початкувиконання В.Путіним обов'язків президента Росія і Європейський Союзобмінялися документами, які декларують основні принципи політичної стратегіїу відношенні один одного. ЄС прийняв В«Загальну стратегію по відношенню до РосіїВ» (Кельн,3-4 червня 1999), а Росія В«Стратегію розвитку відносин Російської Федерації зЄвропейським союзом на середньострокову перспективу (2000 - 2010) В»(підписана вГельсінкі, 22.10.2023). В останній значилася завдання В«додання партнерствуРосія - ЄС стратегічного характеру В». Одночасно робилося уточнення, щопартнерство РФ і ЄС В«у розглянутий період буде будуватися на базідоговірних відносин, тобто без офіційної постановки задачі приєднанняабо "асоціації" Росії з Європейським Союзом В». У В«Колективноїстратегії ЄС щодо Росії В»вказувалося, що ЄСВ« вітає поверненняРосії на належне їй по праву місце в сім'ї європейських народів в дусідружби, співпраці, чесного узгодження інтересів і на основі повагизагальних цінностей, що становлять спільну спадщину європейської цивілізації В». Середосновних цілей була вказана зацікавленість в В«доданні Росії здатності доінтеграції в загальноєвропейський економічний і соціальний простір В».
Ці документи розвивалиВ«Спільну політичну декларацію про партнерство та співробітництво між РФ іЄС В», прийняту в Брюсселі 9.12.2023 р. і були спробою подолати кризу ввідносинах Росії із Заходом, приводом для якого стали військова операція країнНАТО в Югославії в березні - червні 1999 року і розширення НАТО за рахунок Польщі,Чехії та Угорщини в березні того ж року. Необхідно було зберегти колишній рівеньспівпраці між РФ і ЄС. Втім, назвати його високим теж було не можна.Прийняті стратегії мало стикуватися один з одним і носили сутоодносторонній і декларативний характер, а середньостроковий горизонт прогнозу недозволяв ставити ніяких стратегічних цілей. На ділі виявилося, що відносиниРФ-ЄС деградували протягом всіх наступних років президентства В.Путіна.
Помітні зрушення вдиференціації взаємин відбулися у Росії з країнами ЦентральноїЄвропи. Якщо в першій половині 2000-х рр.. їх політика була найближче саме допольської моделі, то приблизно з 2005 р. для політичних еліт цих країн явнобільш привабливою стала фінляндська модель. Відверто проросійськиминазивають іноді в європейській пресі уряду в Угорщини (Ф. Дюрчаня) і Словаччини (Р. Фіцо). В цьому відношенніїх в цілому доповнює такий новий член ЄС як Болгарія .
Російське бачення ЄС в2000 році, будучи в основному позитивним, в той же час досить схематично іінертно, почасти грунтується на застарілих стереотипах, і в значніймірою є похідним від логіки наддержавності і протистояння СРСР -США. Це стримує потенціал співпраці. Про новій якості відносин Росіїі ЄС говорять, зокрема, публікації І. Іванова [6].
В цілому позиція Росії в 2000 р. по відношенню до розширення ЄС була істотно відкоригована і від стримано-нейтральноюперейшла до явно доброзичливої.
Після обранняПрезидентом Володимира Путіна, Росія помітно активізувала відносини зєвропейським союзом. У Концепції зовнішньої політики Російської Федерації (2000 р.), було особливо підкреслено В«ключове значенняВ» відносин з ЄС.
[1] Російськийстатистичний щорічник-1997. М.: Держкомстат, 1997. - С. 554.
[2]Гайдар Є.Т. Держава і еволюція. Як відокремити власність від влади тапідвищити добробут росіян СПб., 1997. - С. 246.
[3] Ключевський В.О. Російськаісторія: Повний курс лекцій. Кн.2-3. М.: Наука, 1993. - С.278.
[4] Смоленський М.Б.Конституційне право Російської Федерації: Підручник. - Ростов н/Д., 2007. - С.72.
[5] Саркісянца А. Г. Паризький і Лондонський клуби:реструктуризація боргу.// Аудитор, 2002, № 1.
[6] Іванов І. Росія і Європа на рубежі століть// Міжнароднажиття. - 2000. - № 2. - С. 25-29.
