ьстві? Яка роль культурних механізмів в
процесі відтворення комунікації? У
рамках теорії систем ці проблеми не можуть
бути вирішені.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити
висновок про те, що жоден із запропонованих
підходів до комунікації не є задовільним. Необхідний синтез лінгвістичного й системного підходу, який дозволить розглядати комунікацію в аспекті
мови, проте поряд з цим комунікація
виступає як системний механізм, якому
властиві системні властивості. Поєднання лінгвістичного та системного підходу дозволяє
розглядати суспільство тільки в аспекті комунікації. Комунікація є формою
екзістірованія соціальності, а не її можливістю: В«Тепер ми можемо визначити поняття суспільства у якості проміжного результату. Товариство є всеосяжною
системою всіх Всі
Отже, процесів. інформаційних технологій. інформаційна система.
Практичне Під
Н. товару. свідомістю. Зокрема, Вести ВОрів, в місті чи районі всі все і без нас знають, лише хочуть переконатися, наскільки смів редактор або правдиві та об'єктивні журналісти.
Не менш сутність у даному контексті й інше запитання: наскільки інформація, поширювана владою, співвідноситься з висловлюваннями громадськості і взагалі з реальністю. Адже аудиторія, навчена гірким досвідом, сьогодні нерідко відверто сміється над програмними заявами в ЗМІ кандидатів всіх рівнів і їх В«завіральниміВ» ідеями.
Відповідаючи на питання з яким ефектом, необхідно підкреслити, що в сучасній практиці масмедіа змінюються обсяг і зміст понять ефективність, дієвість.
перше, можна припустити, що сьогодні вичерпався ресурс тиску, переданий засобам масової інформації від влади. Нові економічні відносини обмежили або навіть звели на немає можливості економічного тиску ЗМІ на владу, вторгнення в сферу виробничої діяльності або виробничих відносин, що раніше було основою дієвості.
друге, дієвість сьогодні необхідно розуміти не тільки як результативність контактів з соціальними інститутами, виконання безпосередньо організаторських функцій. Сам факт обміну думками - також соціальна цінність, так як сприяє формуванню та зміцненню соціальних спільнот.
третє, і ефективність сьогодні слід розглядати на рівні розвитку суспільного думки, а також з урахуванням тенденцій у сучасній масовій свідомості.
Тепер зупинимося на факторах системоутворюючого характеру. Існує дискусійне думка, що журналістика сьогодні - це перш за все технології, а не творчість. Раніше, мовляв, теж творчість не було первинним, оскільки в радянській журналістиці під главу кута ставилася ідеологія. Залишимо осторонь істинність - неістинності даного висловлювання, але погодимося з даними тезою в одному: там, де є жорстка технологічність, більше часу залишається на творчість.
У по-справжньому технологічному ЗМІ немає жорсткого плану, немає прив'язки до понять кількість (а іноді і качество) випускається інформаційного продукту. Якщо ти - журналіст - один раз пропустив або висвітлив гірше, ніж конкуренти, якусь новину або не відстежив, не дав кваліфікованого аналізу важливої вЂ‹вЂ‹тенденції, з тобою деколи після першого ж попередження розірвуть контракт.
У даному контексті найважливішим є питання: що ми розуміємо під професійною технологічністю?
Відповідь на нього також прямо пов'язаний з рядом новітніх понять, таких, наприклад, як формат ЗМІ, модель видання, stil book (книга стилів), стандарти навігаційних елементів і ряд інших. Тут же необхідно сказати про максимальний застосуванні сучасних технологій збору, зберігання і використання в безпосередній професійній діяльності всіх видів інформації.
Причому концептуальність менеджменту ЗМІ розуміється дуже просто: чим більше він прозорий, тим вище культура управління та взаємовідносин.
Трансформація інститутів медіа в організації сфери бізнесу нерозривно пов'язана зі змінами якісного складу професіоналів, що гостро актуалізує проблему формування та розвитку професійної культури журналістів. На наш погляд, ефективно займатися цим можна буде лише в тому випадку, якщо на належну висоту буде піднята і система (саме Система) не тільки університетського навчання майбутніх журналістів, але й підвищення кваліфікації та перепідготовки журналістських кадрів.
Адже не секрет, що наша професія останнім часом певним чином девальвована численними ЗМІ, створюваними під політичне замовлення чи з примхи господаря, що має на це В«зайвіВ» гроші. А інформаційний простір багатьох регіонів можна охарактеризувати як розривають протиріччя не тільки економічного характеру, у зв'язку з чим актуальною є проблема формування системи професійної культури журналістів, що має конкретні складові.
Рушійною силою розвитку професійної свідомості виступає постійно відтворюється протиріччя між консервативним і динамічним началами. Відображенням цього процесу є професійна самосвідомість, яке містить стійкі уявлення про певної професійної, політичної, соціальної, психологічної та моральної ідентичності членів групи (спільноти), про її властивості як цілого. Саме в професійному самосвідомості викристалізовується усвідомлення спільності інтересів, формуються і функціонують механізми соціально-психологічної консолідації групи та підтримки стабільності її соціального стану.
Ми вважаємо, що в жодному ряду з професійним самосвідомістю журналістів коштує професійне світогляд як специфічний зріз загального світогляду і елемент професійної культури. Об'єктом відображення професійного світогляду виступає не тільки загальна або спеціальна, але і соціальна картина світу. Саме остання забезпечує інтеграцію професійної групи в процеси виробництва матеріальних і духовних основ суспільної життєдіяльності, формує її соціальну позицію по відношенню до реальності, до перспектив розвитку суспільства, а в кінцевому підсумку сприяє формуванню у неї специфічного професійної самосвідомості.
Особливе місце в професійній культурі журналіста належить і професійному мисленню. Багато в чому обумовлює сьогодні технологією і об'єктивною логікою масово-комунікаційної діяльності професійне мислення в свою чергу виступає в ролі організуючого початку в процесі становлення і самовизначення журналістики та подальшого розвитку даного виду професійної діяльності як істинно творчого. Отже, в цьому Як професійна культура журналіста є спосіб формування і міра реалізації соціальних та індивідуальних сутнісних сил суб'єктів професійної діяльності на благо всього суспільства, а не окремих його груп, що, як ми зазначали, сьогодні нерідко поширене.
В даний час практично для всіх ЗМІ характерно розшарування за рівнем і якістю освіти журналістів. Нікого в провінції сьогодні не дивує, наприклад, той факт, що один з керівників може взагалі не мати вищої освіти. Непрофільне освіту працівників масмедіа - взагалі явище скоріше типове, ніж виняткове. А те, що міські та районні газети, різних причому регіонів (особливо сільські), на дві третини, а то й більше укомплектовані вчорашніми школярами і пенсіонерами - факт незаперечний.
Нескінченна низка трансформацій ЗМІ призвела до того, що сьогодні нерідко форма їхньої власності є не більш ніж В«вивіскою для простакаВ». Наприклад, всі знають, що в нашої області масмедіа жорстко діляться на В«промерськіВ» і В«прогубернаторскіеВ». Спробуй, поясни тепер наївному обивателю, що таке політика, трансльована так званими державними ЗМІ. Або візьмемо ті з них, які належать конкретним холдингам, корпораціям, підприємствам або приватним особам. Чию точку зору транслюють вони широкої аудиторії, кому дістається прибуток, насамперед від реклами, і дивіденди від політичного піару? А хто готує для них кадри журналістів? Найчастіше виші, фінансовані з бюджету держави. Самі суб'єкти массово-інформаційної діяльності конкретно за фахівця вузу або опосередковано в державну казну (крім усуспільнених...
