на кваліфікацію вчиненого діяння, так як вона охоплюється ознаками суб'єктивної сторони злочину, визначаючи характер і зміст інтелектуальних і вольових процесів.
Глава 2. Класифікація помилок у кримінальному праві
2.1 Юридична помилка
Юридична помилка - це помилка особи щодо юридичної характеристики вчиненого ним діяння і його правових наслідків.
Така помилка може бути пов'язана з помилкою особи щодо протиправності діяння, його правової кваліфікації або щодо виду та розміру покарання. За загальним правилом, юридична помилка не впливає на форму вини і кримінальну відповідальність. Однак якщо оману особи щодо протиправності скоєних ним дій в даних конкретних обставинах було перепрошувальним, В діяльності.
В
В
Юридична
Прийнято
а) У подібних Однак
б) Помилка
Так, У багатьох випадках
в)
Інший
Юридична
Таким
2.2 відповідальність. злочину. відповідальності.
Питання таким чином.
В права. оману.
Помилка
перше,
Іншим об'єкту.
Другий обставиною. Дана Якщо обтяжуючих обставин.
Помилка предмет.цінність). У цьому випадку фактично досконала крадіжка буде кваліфікуватися як замах на розкрадання предмета, який має особливу цінність (Ч. 3 ст. 30, ст. 164 КК), і по сукупності за викрадення чужого майна (ст. 158 КК).
Але невірне уявлення про предмет посягання іноді тягне помилку і в об'єкті злочину. Припустимо, винний викрадає, зберігає, а потім продає штучні камені, приймаючи їх за природні дорогоцінні камені. Помилка в характері чиненого дії або бездіяльності може бути двоякого роду. По-перше, особа неправильно оцінює свої дії як суспільно небезпечні, тоді коли вони не мають цією властивістю. Така помилка не впливає на форму вини, а діяння залишається умисним, але відповідальність настає не за закінчений злочин, а за замах на нього, оскільки злочинний намір не було реалізовано (Наприклад, придбання зіпсованого пістолета, помилково прийнятого за справний, становить замах на незаконне придбання зброї). По-друге, особа помилково вважає свої дії правомірними, не усвідомлюючи їх суспільної небезпеки. Така помилка усуває умисел, а якщо діяння визнається злочинним тільки при навмисному його вчиненні, то виключається і кримінальна відповідальність. Якщо ж діяння визнається злочинним і при необережною формою провини, то незнання його суспільно небезпечного характеру не виключає відповідальності за необережне злочин за умови, що особа повинна була і могла усвідомлювати суспільну небезпеку своєї дії або бездіяльності. Якщо об'єктивна сторона злочину характеризується в законі за допомогою таких ознак, як спосіб, місце, обстановка або час вчинення, то помилка щодо цих ознак означає різновид помилки в характері вчиненого діяння. При цьому кваліфікація злочину визначається змістом і спрямованістю умислу винного. Так, якщо особа вважає викрадення чужого майна таємним, не знаючи про те, що за його діями спостерігають сторонні особи, воно підлягає відповідальності не за грабіж, а за крадіжку.
Помилка в особистості потерпілого означає, що винний, намітивши певну жертву, помилково приймає за неї інша особа, на яке і здійснює посягання. Як і при помилці в предметі посягання, тут оману винного не стосується обставин, що є ознакою складу злочину. В обох випадках страждає саме намічений об'єкт, тому помилка не робить ніякого впливу ні на кваліфікацію злочину, ні на кримінальну відповідальність, якщо, зрозуміло, із заміною особистості потерпілого не підміняється об'єкт злочину (Наприклад, помилково скоюється вбивство приватної особи замість вбивства державного чи громадського діяча з метою припинення його державної чи політичної діяльності - ст. 277 КК). [10]
Помилка щодо суспільно небезпечних наслідків - помилка щодо ознак, характеризують об'єктивну сторону, може полягати в помилці щодо кількісної або якісної характеристики суспільно небезпечних наслідків.
Помилка щодо тяжкості суспільно небезпечних наслідків означає оману в їх кількісній характеристиці. При цьому фактично заподіяні наслідки можуть виявитися або більше, або менш тяжкими у порівнянні з передбачуваними. Якщо помилка в кількісній характеристиці наслідків не виходить за рамки, встановлені законодавцем, то вона не впливає ні на форму вини, ані на кваліфікацію злочину. Не чинить впливу на кримінальну відповідальність і помилка щодо кількісної характеристики наслідків у тих випадках, коли відповідальність не диференціюється Залежно від тяжкості заподіяної шкоди. У тих випадках, коли кримінальна відповідальність залежить від тяжкості наслідків, особа, що допускає помилку щодо цієї ознаки, має нести відповідальність відповідно до спрямованістю умислу. Так, наступ більш тяжкого наслідки, ніж суб'єкт мав на увазі (Наприклад, смерті, не охоплюється наміром особи, що прагне заподіяти лише тілесні ушкодження), виключає відповідальність за його навмисне заподіяння. Якщо ж заподіяння більш тяжкого наслідку охоплювалося необережної виною, то поряд з відповідальністю за умисне заподіяння (або спробу заподіяння) наміченого наслідки (тяжкої шкоди здоров'ю) настає відповідальність і за необережний заподіяння більш тяжкого наслідку (смерті).
Помилка особи щодо кількісної характеристики наслідків на кваліфікацію скоєного не впливає, якщо ця помилка не виходить за встановлені законодавцем межі. Так, у примітці 2 до ст. 158 КК встановлений великий розмір розкрадання - вартість майна, у 500 разів перевищує мінімальний розмір оплати праці, встановлений законодавством РФ на момент вчинення злочину. Будь розмір шкоди, що перевищує цю суму, розглядається як великий і на кваліфікацію не впливає. Однак якщо умисел винного був спрямований на розкрадання в великому розмірі, а він фактично виявився меншим, скоєне повинно кваліфікуватися як замах на розкрадання у великому розмірі, так як здійснити таке винному не вдалося за обставинами, не залежних від волі винного. [11]
Помилка щодо характеру суспільно небезпечних наслідків (якісна характеристика), може складатися в передбаченні таких наслідків, які фактично не настали, або в непередбачених таких наслідків, які в дійсності настали. Така помилка виключає відповідальність за умисне заподіяння фактично наступили наслідків, але може тягти відповідальність за їх заподіяння з необережності, якщо така передбачена законом. Діяння, що призвело не ті наслідки, які охоплювались умислом суб'єкта, кваліфікується як замах на заподіяння наслідків, передбачених винним. Так, зіштовхуючи свою жертву з балкона п'ятого поверху, суб'єкт вважав, що таким чином позбавить її життя. Однак "Вдале приземлення" потерпілого в замет спричинило за собою лише заподіяння незначного шкоди здоров'ю.
В Залежно від спрямованості умислу має вирішуватися питання і у випадках, коли фактична помилка пов'язана з неправильним уявленням про причинного зв'язку. Якщо внаслідок злочинних дій настає той злочинний результат, який охоплювався наміром винного, то помилка у причинному зв'язку не впливає на форму вини і кримінальну відповідальність. Наприклад, Н. і М., що знаходяться в нетверезому стані, поверталися додому з вечірки. По дорозі вони посварилися і побилися. Н. завдав М. безліч ударів шилом по голові. Вважаючи, що М. мертвий, Н. з метою приховати вчинений злочин кинув потерпілого в калюжу. Згідно висновком судово-медичної експертизи, смерть М. наступила від афлексіі (Попадання води в дихальні шляхи). Н. правильно був засуджений за умисне вбивство.
Іноді помилка у причинному зв'язку виключає умисел, але обгрунтовує відповідальність за необережне заподіяння наслідків, якщо суб'єкт повинен був і міг передбачити істинне розвиток причинного зв'язку. Так, недосвідчений водій автомобіля різко гальмує на повороті дороги, покритої щебенем, в результаті занесення машина перевертається, пасажири отри...
