о виступає в як суб'єкта виконавчої влади. Інакше кажучи, мається на увазі, що їм реалізуються юридично владні повноваження, які і складають зміст його компетенції. А такий він наділяється саме для того, щоб бути здатним здійснювати державно-управлінську діяльність.
Таким чином, в регульованих адміністративним правом суспільних відносинах завжди передбачається не лише участь того чи іншого виконавчого органу, а й насамперед його функціонування в якості виступає від імені держави суб'єкта виконавчої гілки державної влади.
В цілому управлінські відносини в цікавить нас сенсі є В«полемВ» здійснення виконавчо-розпорядчих функцій і застосування відповідних їм юридично владних повноважень. Ні громадяни, ні недержавні формування подібними повноваженнями не володіють.
Викладені положення в певній мірі допомагають розумінню змісту такого поняття, як В«сфера державного управління В». Тим не менш, адміністративно-правового регулювання суспільних відносин властиві деякі вельми специфічні риси, які проявляються і в предметі адміністративного права.
Фактично мається на увазі наступне. У буквальному сенсі сфера державного управління охоплює будь-які прояви державно-управлінської діяльності. Це безперечно. Однак на практиці країни.
органами державного управління. регулювання. Мається на увазі адміністративна відповідальність. При цьому під т.п.). Так, прокурорського нагляду. Звичайно, Але, будучи нормами адміністративного права. Очевидно, що в адміністративні правопорушення. імені держави. засобів. Вони
В· повноваженнями;
В·
В·
В·
В·
В·
регулювання
2.1
Державне відносин. владою.реалізувати обов'язки і права, а діє під керівництвом представника державної адміністрації.
Поява особливого інституційного формування, зайнятого постійним здійсненням державного управління і керівництва в інтересах інших осіб, свідчить про наявність функціонального та юридичного нерівності суб'єктів адміністративного права.
Інакше кажучи, якщо правовий стан грунтується на встановленні конкретних матеріальних відмінностей функцій, виконуваних суб'єктами (Начальника і підлеглого, інспектора та контрольованого, і т.д.), внаслідок необхідності діяльності в чужих інтересах, то адекватним методом правового впливу є наказ.
Метод адміністративно правового регулювання характеризує спосіб впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини.
Категорію В«метод адміністративно-правового регулювання В»характеризують такі ознаки:
а) адміністративно-правовий метод - це статична складова способу правового регулювання суспільних відносин у сфері державного управління;
б) він містить ключові ідеї, принципи регулювання в різних областях виконавчо-розпорядчої діяльності держави, створює загальну спрямованість юридичного впливу і є системоутворюючим фактором для правового інструментарію всередині галузі;
в) включає методи управління, в тій мірі, в якої вони піддані нормативно-правової регламентації;
г) має в числі різновидів галузевої адміністративно-правовий метод.
У науковій літературі поняття і зміст методів адміністративно-правового регулювання безпосередньо зв'язуються з соціальним управлінням (управлінням в соціальній системі). У загальному вигляді управління може бути визначене як процес впливу на систему для перекладу її з одного стану в інший або для підтримання її в установленому режимі. У відповідності з трьома областями розвитку навколишнього світу виділяють три види управління: управління в технічних системах, управління в біологічних системах, управління в соціальних системах. Державне управління є підвидом управління в соціальних системах.
При вивченні проблеми методу адміністративно-правового регулювання, важливо звернути увагу на категорію В«Метод управлінняВ», яка трактується як спосіб або сукупність прийомів, операцій і процедур підготовки та прийняття, організації та контролю виконання управлінських рішень, здійснюваних учасниками управлінської діяльності.
У числі характерних рис поняття В«метод адміністративно-правового регулювання В»можна назвати наступні позиції:
a) Це статична складова способу правового регулювання суспільних відносин у сфері державного управління.
b) Містить ключові ідеї, принципи регулювання в різних областях виконавчо-розпорядчої діяльності держави, створює загальну спрямованість юридичного впливу і є системоутворюючим фактором для правового інструментарію всередині галузі.
c) Включає методи управління в тій мірі, в якій вони піддані нормативно-правової регламентації.
d) Має в числі різновидів галузевої адміністративно-правовий метод.
Адміністративно-правовий метод відображає спосіб впливу права на державно-управлінські відносини за допомогою певної сукупності адміністративно-правових засобів, закріплених в чинному законодавстві. Він надає вольовому поведінці учасників суспільних відносин певну якість у формі В«автономностіВ» або В«СпівпідпорядкованостіВ». При цьому дані категорії розуміються відповідно як певний стан волі суб'єктів, що виражається в їх здатності свідомо і цілеспрямовано керувати своїми вчинками (в певних рамках свободи своєї поведінки) і не залежати від довільної волі інших суб'єктів даного відносини, а також здатність керувати своїми діями в рамках, встановлених (в певному регламентному порядку) волею інших суб'єктів.
2.2 Види методів адміністративно-правового регулювання
Існують різні класифікації методів правового регулювання, які цілком можна застосувати і до методів адміністративно-правового регулювання.
перше, методи адміністративно-правового регулювання можна підрозділити на заборони, приписи та дозволи.
Припис - закріплення (покладання, встановлення) прямої юридичної обов'язки здійснити ті чи інші дії в рамках, передбачених правовою нормою. Крайньою формою даного методу є примус, що характеризується використанням можливостей державного механізму для силового забезпечення виконання вимог, що пропонуються правовими нормами. При цьому особливо обмовимо, що адміністративний примус застосовується у великій кількості випадків не тільки для захисту адміністративно-правових норм, але й для забезпечення реалізації норм всіх інших галузей російського права. Наприклад, звернення стягнення судовим приставом-виконавцем на майно організації-боржника, яке може супроводжуватися застосуванням заходів адміністративного примусу, встановлених Федеральними законами від 21 липня 1997 р. "Про виконавче виробництві "[7] та від 21 липня 1997 ФЗ "Про судових приставів" [8], в основі має реалізацію цивільно-правових положень [9].
Заборона - визначення прямої юридичної обов'язки не здійснювати ті чи інші дії. При цьому заборона може бути сформульований як гранично імперативно ("забороняється", "не допускається" і т.п.), так і у відносно м'яких формах, тим не менш, не змінюють суті заборони ("рекомендується утримуватися" і т.п.);
Дозвіл - юридичний дозвіл здійснювати ті чи інші дії в умовах, передбачених правовою нормою, або утриматися від їх вчинення за своїм розсудом.
друге, методи адміністративно - правового регулювання можна розділити на імперативні і диспозитивні.
Імперативні норми виражаються в категоричних приписах, що діють незалежно від волі, бажання, розсуду суб'єктів права. Вони чітко, однозначно визначають їхню поведінку, не дозволяючи учасникам правовідносин самостійно, на власний розсуд змінити або відступити від наказаного правила.
Диспозитивні норми діють остільки, оскільки суб'єкти самостійно не встановили інші умови своїх взаємовідносин. Вони надають суб'єкту свободу за своїм розсудом вибрати або встановити будь-який варіант своєї поведінки, іноді з урахуванням зазначених в нормі умов і обставин. Таким чином, В«відмінність диспозитивної норми від імпер...
