го - визначає ставлення до нього як колег, так і людей, на благо яких спрямований його праця.
Разом з тим практика показує, що формаль-ная, юридично засвідчена кваліфікує-ція сама по собі не в змозі забезпечити успіх справи. Можливість входження в духовний світ людини представників таких професій, як лікар, педагог, юрист, обумовлює необхідність існування для подібних спеціальностей специфічних норм моралі, які, крім сприяння успішному здійсненню професійних функцій, служать охорону інтересів особистості. 2
Зазначені норми є професійно-етичними, тому що їх виникнення і засвоєння не визначаються безпосередньо якими інституційними умовами (Освітою, посадовим становищем), а оволодіння ними забезпечується головним чином культурою особистості, її вихованістю. 3
Під етикою розуміється і практична реалізація зазначених норм, визначення поведінки людей як етичне або як неетичну. Отсю-да необхідно розрізняти етику як ідеал і етику як дію. Зараз ми говоримо не тільки про етиці, але й про професійної етиці/Наявність в суспільстві особливої вЂ‹вЂ‹професійної етики або моралі є одним з наслідків історично сформованого професійного поділу праці. Для цілого ряду професій виявилося недостатнім, щоб їх представники володіли тими або іншими трудовими навичками. Поряд з цим вони повинні володіти та відомими морально-вольовими якос-ствами, практикувати в своєму середовищі певні принципи і правила поведінки, які, з одного боку, регулювали б відносини усередині професійної групи, з іншого - Відносини самої профессиональ-ної групи до осіб, використовуючим її послуги. В ряді випадків це требо-вало навіть вироблення особливих кодексів поведінки, включавших в себе правила, норми, заповіді, клятви. Все це мало своєю метою підтримання високого професійного рівня діяльності, престижу, соціальної цінності професії як такої, навіювання до неї довіри з боку суспільства. Не можна вважати випадковим, що чи не найбільша перший клятва на вірність професійному боргу з'явилася ще в давнину в сре-де людей, покликаних служити людям.
Поряд з вимогами, зверненими зовні, до інших людям, професійні групи прагнули виробити і закріпити моральні норми, що регулюють відносини їх членів друг до одного (цехові статути середньовічних міст Західної Європи: майстер не мав права розхвалювати свій товар і таким шляхом зазивати до себе покупця, не можна було переманювати покупця, коли він зупинявся перед лавкою сусіднього майстри і т. п.). 1
Таким чином, виникнення і розвиток професійної моралі безпосередньо пов'язано зі становленням тієї чи іншої професії, в ряді слу-чаїв є необхідним елементом професійного навчання і професійної діяльності. У силу цього професійна мораль має і велике суспільне значення. Звичайно, не кожна професія має свою особливу мораль. Можна говорити про професійну моралі лікаря, юриста, вчителя, але не токаря, ткача, рибалки, сталевара і т. п. несомих-ненно, і для цих професій існують відомі моральні передумови-посиланням, як мінімум працьовитість, яо тим не менше ми не можемо в даному випадку вести мову про особливої вЂ‹вЂ‹професійної моралі, а тільки про трудо-вої моралі взагалі.
І мораль, і право являють собою сукупність щодо ус-тойчивости норм (правил, приписів і т. д.), що виражають в визначений-ної мірою деякі загальнолюдські представлення про справедливе і належне. Ці норми мають загальний характер, поширюються на всіх членів суспільства. Незважаючи на те що норми права, за рідкісним винятком, написані, опубліковані, тобто офіційно проголошені государст-вом, а норми моралі в основному живуть у громадському свідомості, і мораль і право являють собою розгорнуті системи правил поведінки, охоплюють практично всю сукупність громадських ставлення-ний. Право підрозділяється на галузі (Кримінальну, цивільне, трудове, шлюбно-сімейне, міжнародне і т. д.) і норми кожній з цих отрас-лей прийнято зводити в склепіння законів. Мораль, у свою чергу, включає розділи, регулюють ту чи іншу сферу суспільних відносин, хоча тут немає настільки чіткого розмежування. Найважливіше відмінність між мораллю і правом стосується способу регулювання поведінки людей. Іс-конання норм права забезпечується при необхідності заходами принуж-дення за допомогою спеціального апарату правосуддя, яке здійснюва-ється посадовими особами. Вимоги моралі підтримуються силою загальноприйнятих звичаїв, суспільного думки або особистої переконаністю індивідів. Моральна санкція здійснюється заходами духовного воздей-наслідком, причому не окремими людьми, наділеними якими особливими повноваженнями, а всім колективом, соціальної групою, суспільством в це-лом. Велика частину суспільних відносин регулюється одночасно нормами як права, так і моралі. 1
'Як було вже сказано, етика впливає на всі сторони нашого життя. Вона надає на нас благотворний вплив, тому що змушує аналізували-вать свої вчинки, брати на себе відповідальність за них, оцінювати соб-дарські дії, самовдосконалюватися.
Моральна культура-це якісна характеристика етично-го розвитку та моральної зрілості особистості, виявляється на трьох рівнях.
перше, це культура морального свідомості, виражається в зна-ванні моральних вимог суспільства, в здатності людини сознатель-але обгрунтовувати цілі та засоби діяльності. Цей рівень залежить від світогляду особистості, етичних знань і переконань.
друге, виключно важливим рівнем, забезпечує внутрен-неї прийняття моральних цілей і засобів, внутрішню готовність до їх реалізації, є культура моральних почуттів. Моральна куль-тура припускає не лише розбіжність В«ДобраВ» і В«злаВ», але й багатство емоційної сфери, здатність до морального резонансу, до співчуттю і співпереживання. І нарешті, рівень, на якому реалізуються поставлені і прийняті моральні цілі, а правила перетворюються в активну життєву позицію, - це культура поведінки. Культура поведінки характеризує здатність до вибору і до практичної діяльності.
Незалежно від виду юридичної діяльності стрижневим принципом професійної моралі юриста є справедливість. Без цього морального якості діяльність в правовій області втрачає свій сенс. Від юристів вимагаються поряд з цим: об'єктивність, неупередженість, не-залежність, дотримання прав людини і В«презумпції невинуватості В».
Позначені вище принципи займають виключно важливе міс-то в структурі професійної діяльності юриста. Висловлюючи сущ-ність професійної діяльності, ці принципи є стратеги-їй його поведінки. 1
В відміну від норм суспільної моралі, імперативність яких повинна розглядатися з урахуванням конкретних обставин, принципи юридичної етики - справедливість, неупередженість, об'єктивність, незалежність і дотримання прав людини - Виражають безумовні моральні вимоги, слідування яким обов'язково для юриста у всіх ситуаціях.
Чим вище професійне майстерність, тим вище етичні норми, але і чим вище етичні норми, тим вище професійне майстерність юриста.
Від представника права професійна етика вимагає неподкупнос-ти, вірності духу і букві закону, дотримання рівності всіх перед зако-ном. Одним із гуманних принципів права є В«презумпція неви-новності В» - Вимога вважати обвинуваченого невинним до тих пір, поки вина його не доведена судом. Із законністю несумісні порушую-щие норми юридичної етики методи дізнання- використання ано-німних доносів у якості докази проти обвинуваченого, примус до визнання провини погрозами і силою, використання такого вимушеного В«ВизнанняВ» в доказі винності. Від працівника правоохоронні-тільних органів професійна етика вимагає гуманного відношення до правопорушнику, надання йому максимальних можливостей за-щити, використання сили закону не тільки для покарання, але і для пере-виховання злочинця.
Для професії юриста вимоги моралі мають особливий сенс. З пра-восудіем завжди пов'язане уявлення про високоморальн...
