/td>
534
Шляхи становлення національних літературних мов і проблема наступності
543
Типи літературних мов
544
Бібліографія
546
Глава дев'ятого
НОРМА
Норма як лінгвістичне поняття
549
З історії поняття мовної норми
550
Про співвідношення понять В«структураВ» - В«нормаВ» - В«узусВ»
555
Ознаки мовної норми і деякі аспекти її вивчення
559
Норма як власне мовній феномен
560
Мовна норма як соціально-історична категорія
563
Норма літературної мови
565
Загальна характеристика
565
Стабільність і варіантність нормативних реалізацій
567
Диференційованість нормативних реалізацій
569
Свідома кодифікація літературних норм
573
Норма літературної мови як історична категорія
579
Історична основа літературних норм
581
Історична безперервність і нерівномірність нормалізаційного процесів
583
Типи нормативних змін
584
Бібліографія
593
Прийняті скорочення
597
ПЕРЕДМОВА
Післявоєнна епоха в історії радянського мовознавства є особливо динамічною завдяки щодо швидкій зміні різних подій і орієнтацій, які так чи інакше завжди визначають хід і напрям лінгвістичної життя в кожній країні. Лінгвістична дискусія 1950 р. і критика так званого нового вчення про мову, реабілітація деяких раніше незаслужено потоптаних істин і прийомів дослідження, інтенсивне проникнення ідей структуралізму, що викликали на деякий час колізію між традиційним і структурним мовознавством, принадні, але не збулися ідеї машинного перекладу і романтичне вимога загальної кібернетизації лінгвістичної науки, що намітилися недоліки структуралізму, що зумовили появу деяких нових поглядів і течій, поява нових галузей мовознавства на стиках мовознавства з іншими науками і деяких нових методів дослідження і разом з тим більш поглиблена розробка цілого ряду мов, що відкрила нові перспективи - такий загальний перелік основних подій розглянутого періоду.
Немає нічого дивного в тому, що настільки динамічна епоха в історії науки одночасно характеризується підвищенням інтересу до проблем загального мовознавства.
За останнє час у нас і за кордоном з'явилося чимало різних робіт, окремих монографій і збірників общеязиковедческого характеру. Загальнотеоретична проблематика сучасного мовознавства настільки об'ємна й різноманітна, що для її цілісного, систематичного і вичерпного викладу, ймовірно, треба було б багатотомне видання небудь спеціально присвяченій цим цілям книги. Перед укладачами пропонованого праці виникли досить важкі завдання: що слід відібрати з цього незвичайного різноманіття тем, проблем та приватних питань. Вихід з цього скрутного становища в кінцевому рахунку був знайдений. Перш за все автори поставили своєю <5> основним завданням - викласти основні сутнісні характеристики мови в їх цілісної та загальної сукупності. Зрозуміти сутність мови як особливого явища - це значить усвідомити його головну функцію і ті численні слідства, які вона викликає, зрозуміти особливості його внутрішньої структурної організації в їх складному взаємовідношенні, розглянути конкретні форми існування мови в людському суспільстві, ознайомитися з формами впливу на мову з боку зовнішнього середовища і з рушійними силами його розвитку та історичного зміни. Це особливо важ-но хоча б тому, що будь-яке лінгвістичне протягом, в які б зовнішні форми воно ні вдягалися, завжди має в своїй основі певне розуміння сутнісних характеристик мови, певну їх тлумачення. Найбільш характерною особливістю майже всіх лінгвістичних течій є акцентоване підкреслення якої-небудь однієї з сутнісних характеристик мови. Так, наприклад, соціолінгвістичні течії в лінгвістиці самих різних напрямків найбільш істотною особливістю мови вважають його тісний зв'язок з життям суспільства. Навпаки, різні течії структуралізму найбільш істотною характеристикою мови оголошують його внутрішню структуру і взаємини складових її елементів, відсуваючи при цьому на задній план все інше. Тому, характеризуючи мову, можна його представити як щось таке, на чому будь явище життя суспільства залишає свої незабутні сліди, або як схему чистих відносин, свого роду код, або як якесь кібернетичної пристрій.
Читач може без особливої вЂ‹вЂ‹праці помітити, що в пропонованому дослідженні немає ніякого навмисного і заздалегідь обдуманого протиставлення зовнішнього і внутрішнього лінгвістики.
Автори описують сутнісні характеристики мови такими, якими ми можемо спостерігати їх в реальній дійсності, в конкретному різноманітті. Проблеми структури і системи мови так само важливі, як і проблеми впливу суспільства на мову.
Можна заздалегідь сказати, що такий підхід до мови не задовольнить представників різних крайніх течій, але автори сподіваються, що вдумливий читач сам зрозуміє, в яких цілях це робиться.
Книга відкривається главою В«До проблеми сутності мовиВ», де дається характеристика комунікативної функції мови, що має далекосяжні наслідки, що пронизують всі особливості мови. Одночасно ця глава служить як би загальним введенням до всім іншим главам, оскільки в ній в загальному плані зачіпаються різні питання, наприклад, проблема відображення, проблема форм мислення, специфічні особливості мовного знака, природа слова і поняття і т. д.
У другій чолі В«Знакова природа мовиВ» дається характеристика мовного знака в нерозривному зв'язку з тією неповторною <6> за своєю специфікою мовної системою, яка дає зрозуміти, чим мовний знак відрізняється від знаків всіх інших систем. У третьому розділі В«Мова як історично розвивається явищеВ» конкретно показані різні імпульси і рушійні сили мовних змін; глава В«Проблеми взаємозв'язку мови і мисленняВ» присвячена в основному мало дослідженому питанні про зв'язок вживання мови з різними розумовими процесами; в главі В«Психофізіологічні механізми мовленняВ» робиться спроба показати складність психічних процесів, що супроводжують акт мовлення; глава В«Мова як суспільне явище В»розглядає основні ознаки мови, що дозволяють трактувати його як суспільне явище особливого роду; темою VII глави В«Територіальна і соціальна диференціація мовиВ» є розгляд його окремих варіантів, викликаних суспільними відмінностями за територіальним або соціальною ознакою; у главі VIII В«Літературна моваВ» дається аналіз відмінних ознак літературної мови в їх історичному розвитку; нарешті, IX, заключна глава присвячується проблемі мовної норми.
Щоб уникнути можливих непорозумінь...
