ься перш за все включенням оцінного компонента в денотативне або коннотативное зміст слів. Як вказувала В.Н. Телія, В«... емотивно-оцінне ставлення детерміноване світоглядом народу - носія мови, його культурно - історичним досвідом, системою існуючих в даному соціумі критеріїв оцінки ... В»(62, с.39).
Дослідження природи оцінки активно ведуться в різних галузях гуманітарного знання: у філософії, логіці, лінгвістиці (роботи Н.Д. Арутюнова, Ю.Д. Апресяна, Є.М. Вольф, В.М. Теліі і ін.) Однак недостатньо поки робіт, які аналізують мовне відображення ціннісної орієнтації етносу в світі, яке ми назвемо аксіологічної мовною картиною світу. Як справедливо зазначала В.Н. Телія, В«Про роль мовної картини світу в пізнанні є величезна література, і все ж, як видається, в ній недостатньо чітко визначена роль символів, які отримують мовне втілення, в організації культурно-національної системи критеріїв оцінки, які задають антропометричну точку зору на об'єкт і точку його В«розміщення на шкалі оцінок і створюють предпоселкі для адекватної або, принаймні, зрозумілого всім членам лінгво-культурної спільноти винесення В«вирокуВ» речей і подій В». (62, с.39-40).
Мовна картина світу є відображенням загального національного уявлення про світ, в тому числі і про конфігурацію цінностей - понять, в найбільшій мірі пов'язаних з ідеалами суспільства, явищ зовнішнього або ментального світу, які отримали найбільш позитивну оцінку членів суспільства. Цінність можна визначити як граничне уявлення про норму. Оскільки цінності повинні бути обов'язково
Цінності іншого соціуму.
З соціуму.
Встановлення Оцінка Таким чином, Телія, Так, поняття Ця
Кризовий стан Безсумнівно,
А.А. Леонтьєв
Ю.М. мови В». Зокрема, авторитетними. суспільства і особистості. образотворчого мистецтва.
розрядів. того чи іншого етносу.
Формування
Впритул Толстой. Вля, Толстой відбирав матеріал для підручників так, щоб за кожною з прислів'їв вимальовувалася б певна життєва ситуація і витікаючий з неї моральний сенс, виражений в образній формі. Ці властивості прислів'їв і привели Толстого до думки використовувати їх в якості найважливішого навчального матеріалу, що відповідає методичним вимогам та цінного в освітньому і виховному відношеннях.
В народних прислів'ях та приказках Толстой бачив ідеальне втілення кращих якостей справжньої художності: почуття краси і заходи, правди і простоти, загальнодоступності та заразливості, що викликають В«незліченна безліч думок, уявлень і пояснень В»(63, с. 356).
Подібність поглядів і позицій двох великих російських педагогів щодо ролі народних прислів'їв та приказок у навчанні значно тим, що воно направляє кожного, хто зайнятий вихованням і навчанням молодших школярів, до невичерпного в своїх багатствах джерелу духовного розвитку - народної творчості.
1.2. В.І. Даль В«Прислів'я російського народуВ» розділи: В«Добро - милість - Зло В»,В« Батьківщина - чужина В»,В« Друг - недруг В»,В« Робота - неробство В».
Розглянемо прислів'я, віднесені В.І. Далем в розділи В«Добро - милість - зло В»,В« Друг - недруг В»,В« Батьківщина - чужина В»,В« Робота - неробство В». Нашою метою буде з'ясування того, як деталізуються і оцінюються прислів'я та приказки. Як відомо, оцінка того чи іншого явища, факту, поняття є важливим компонентом прислів'я. Ще в 1970 Мільнер висловив припущення, В«що в основі більшості паремій лежать елементи, репрезентують оцінку змісту з культурної точки зору В». (3, с. 136).
Оцінка може спиратися на відчуття, тоді ця оцінка гедоністична або сенсорна, а також може виникати з інших принципів (нормативність, утилітарність і т.д.), тоді оцінка має раціональний характер.
Працюючи над розділом В«Добро - милість-злоВ» звернемося безпосередньо до поняття В«доброВ», яке в словнику Даля визначено як, В«благо, що чесно і корисно, все чого вимагає від нас борг людини, громадянина, сім'янина В»(25, Т.1, с.410), поняттяВ« милість - добре, людське відношення; благодіяння, дар; повна довіра, прихильність до кого-небудь В»(25, Т.2, с.277) можна побачити схожість. Протилежний їм антонім - зло, тобто розглядаються протилежні відносини (бінарні).
З 275 прислів'їв, включених Далем в розділ В«Добро - милість - злоВ», можна виділити три групи прислів'їв. Перша група прислів'їв розглядає значення добра, друга група прислів'їв - антипод добра - зло і його прояви, третя група прислів'їв дає констатувати характеристику позитивним і негативним сторонам людини і суспільства. Оцінка цікавить нас явища у всіх трьох групах прислів'їв буде виражена по-різному. Прислів'я першої групи прямо говорять про значущість добра в житті людей, наприклад: В«Не вік жити, а вік поминати В»,В« Доброму добра пам'ять В»,В« З добрим жити добре. В добрі добре жити В»,В« Лагідно слово - що весняний день В»,В« Милість і на суді хвалиться. Красна милість і в правді В»,В« Милість підпору правосуддю В»,В« Усяке давання благо В»; асоціюють зло з відплатою, говорять про те, що мале зло здатне звести нанівець велике добро, всепрощення має стати девізом у житті кожної людини, наприклад: В«Добрим ділом не коруВ», В«На ласкаве слово не кидайся, на грубе не гнівайсяВ», В«На ласкаве слово, не здавайся, на противне НЕ осержайсяВ», «³н мухи не вб'є. Він і уві сні комара не вб'є В»,В« Наш Андрій нікому не злодій В»,В« Зла за зло не віддавай В»,В« Хто гнів свій долає, міцний буває В»,В« Пан гніву своєму - пан всьому В»; декламують добро як потреба людини, про добрих, милосердних людей кажуть як про В«промені світла в темному царстві В», наприклад:В« Сам з горобця, а серце з кішку В», В«З Доброхотов всякому в охотуВ», В«На світі не без добрих людейВ», В«Добрий швидше справу зробить, ніж сердитий В»,В« І в курки серце є В»,В« На милість зразка немає. Не зле, що проскура з півпуда В».
Прислів'я другої групи констатують факт присутності зла , гніву по відношенню один до одного в житті, бажання образити, помститися, досадити , наприклад: В«гнівається та не грішітьВ», В«Гніватися - справа людське, а злопомніть - диявольськаВ», В«Гнів - людське, а злопам'ятство - диявольська В»,В« підпустити кому кузьку (Досадити) В»,В« Підсипати кому перцю. Запустити кому шпильку В»,В« Це невістці на помсту В»,В« Я їм заварив Ушиця (або: кашку), нехай розхльобують В»,В« зжитися кого зі світу. Зігнати з білого світла В»; прислів'я характеризуютьВ« поганих В», злих людей, наприклад: В«Як на ліс погляне, так і ліс в'янеВ», В«Не треба біса, коли ти здеся В»,В« Від чорта хрестом, від свині товкачем, а від лихої людини - нічим В»,В« У злий Наталії всі люди каналії В»,В« Серце з перцем, душа з часником В», «ѳрка, що свиня, а зла, що зміяВ», В«Ти йому слово, а він тобі десятьВ», В«Немилостивий милим не будешВ». Однак, прислів'я незмінно відзначають високу собівартість добрих вчинків , наприклад: В«Доброму бог допомагає. Доброму бог на допомогти В»,В« Робити добро поспішай (або: поспішай) В»,В« Доброе справа і в воді не тане (або: не тоне) В»,В« Добра справа міцно (або: споро) В», В«Добра справа на вік (або: на два століття, на цей і на той)В», В«Лихо пам'ятається, а добро повік не забудеться В»,В« хвороби (або: Нещасному, тобто покараного злочинцю) милість творити - з господом богом говорити В».
Третя група прислів'їв констатує грішну природу людини , говорить про те, що в різних ситуаціях людина надходить по-різному, наприклад: В«Не всяк злодій, та хто годиною лихВ», В«Хмара е без грому, господар (або: пан) не без гніву В»,В« Де гнів, там і милість В», В«Горьким бути - расплюют, солодким - проглотнутВ», В«Горького проклянуть, а солодкого проковтнуть В»,В« Не всі ТАСК, іно і ласкою В»,В« Не все по потилиці, іно і по голівці В». Велика група прислів'їв говорить про те, яке важке життя, виправдовуючи недоліки людей, поблажливо кажучи про їх слабкостях , наприклад: В«Це слабкість його. ...
