валий час в такій зоні планет земного типу.
У 2003 році за допомогоюорбітального телескопа В«ХабблВ» в сузір'ї Скорпіона була виявлена ​​планета,яку можна вважати найдавнішою з відомих на сьогоднішній день в ЧумацькомуШляху. Її вік оцінюється в 13 мільярдів років, тобто вона майже втричі старшеЗемлі, яка сформувалася близько 4.5 млрд. років тому. Планету назвалиВ«МафусаїлиВ» - на честь біблійного патріарха, який прожив 969 років. Це такий женеймовірний для людини вік, як і вік 13 млрд. років для планети.Велика частина відомих екзопланет має приблизно той же вік, що і Земля.З точки зору сучасної теорії розвитку Всесвіту, існує часовийпоріг утворення планет, що містять важкі елементи. У першому поколінні зірокважких елементів не було, тільки водень і трохи гелію. У міру того, якзірки, витративши своє газове В«паливоВ», вибухали, їх залишки розліталисяу всіх напрямках, потрапляючи на поверхні сусідніх зірок. В результатіЗемлі.від неї.кисню.
Частинапрактично відсутня.зірок.ВонаВ той же часатмосфери.році. Зіркикремнію.життя.життя.
Космічний телескопТакийЦейОднаЇхсистеми.
Історія
рік.Вінсвіт.Ця роботасумнівним. сявідкриття позасонячних планет зробив польський радіоастроном Алекс Вольцжан(A.Wolszczan), який за допомогою 305-метрової антени в Аресібо вивчаврадіопульсар PSR 1257 +12, віддалений приблизно на 1000 св. років від Сонця іпосилає імпульси через кожні 6,2 мс. У 1991 учений зауважив періодичнезміна частоти приходу імпульсів. Його американський колега Дейл Фрейлпідтвердив це відкриття спостереженнями на іншому радіотелескопі. До 1993 виявилосяприсутність поруч з Пульсаром PSR 1257 +12 трьох планет з масами 0,2, 4,3 і 3,6маси Землі, що обертаються з періодами 25, 67 і 98 діб. У 1996 з'явилосяповідомлення про присутність у цій системі четвертої планети з масою Сатурна іперіодом близько 170 років.
Та легкість, з якоюпланети були знайдені у першого пульсара, надихнула радіоастрономів на аналізсигналів і інших пульсарів (їх зараз відкрито більше 1000). Але пошук виявивсямайже безрезультатним: лише ще у одного далекого пульсара (PSR 1620-26)виявилася планета-гігант в кілька разів масивніше Юпітера. До цих пірпланетна система пульсара PSR 1257 +12 демонструє нам єдиний прикладпланет типу Землі за межею Сонячної системи.
Вважається вельмидивним, що взагалі поряд з нейтронної зіркою виявилися маломасивнісупутники. Народження нейтронної зірки повинно супроводжуватися вибухом наднової.У момент вибуху зірка скидає оболонку, з якою втрачає велику частинусвоєї маси. Тому її залишок - нейтронна зірка-пульсар - не може своїмтяжінням утримати планети, які до вибуху швидко зверталися навколомасивної зірки. Можливо, що виявлені у пульсара планети сформувалисявже після вибуху наднової, але з чого і як - не ясно. Поки планетні системинейтронних зірок з причини їх незрозумілого походження вважають чимосьнеповноцінним.
Успіх Доплер-ефекту:планети у нормальних зірок. Першу В«справжнюВ» екзопланету виявили в 1995 астрономи Женевськоїобсерваторії Мішель Майор (M.Mayor) і Дідьє Квелоц (D.Queloz), які побудувалиоптичний спектрометр, який визначає доплеровське зсув ліній з точністю до13 м/с. Цікаво, що американські астрономи під керівництвом Джеффрі Марсі(G.Marcy) створили подібний прилад раніше і в 1987 приступили до систематичноговимірюванню швидкостей декількох сотень зірок; але їм не пощастило зробити відкриттяпершими. У 1994 Майор і Квелоц приступили до вимірювання швидкостей 142 зірок зчисла найближчих до нас і за своїми характеристиками схожих на Сонце. Доситьшвидко вони виявили В«похитуванняВ» зірки 51 у сузір'ї Пегаса, віддаленої відСонця на 50 св. років. Коливання цієї зірки відбуваються з періодом 4,23 діб і,як уклали астрономи, викликані впливом планети з масою 0,47 Мю (для неї вжезапропоновано ім'я - Епікур).
Це дивовижнесусідство спантеличило вчених: зовсім поруч із зіркою як дві краплі води схожоюна Сонце скажено мчиться планета-гігант, оббігаючи її всього за чотири дні;відстань між ними в 20 разів менше, ніж від Землі до Сонця. Астрономи невідразу повірили в це відкриття. Адже виявлена ​​планета-гігант через їїблизькості до зірки повинна бути нагріта до 1000 К. Гарячий Юпітер? Такогопоєднання астрономи не чекали. Бути може, за коливання зірки була прийнятапульсація її атмосфери? Однак подальші спостереження підтвердили відкриттяпланети у зірки 51 Пегаса. Потім виявилися й інші системи, в якихпланета-гігант звертається дуже близько до своєї зірки; термін В«гарячий ЮпітерВ»міцно увійшов у побут.
Пошуком екзопланет зараззайнято більше 150 астрономів на різних обсерваторіях світу, включаючи самупродуктивну наукову групу Дж.Марсі і групу М.Майоров. Для виробленнятермінології та координації зусиль у цій галузі Міжнародний астрономічнийсоюз (МАС) створив Робочу групу з позасонячних планет, першим керівникомякої обрано американський астроном-теоретик Алан Бос (A.Boss). Запропонованатимчасова термінологія, згідно з якою В«планетоюВ» слід називати тіломасою менше 13 Мю, що обертається навколо зірки сонячного типу; такі жоб'єкти, але вільно рухаються в міжзоряному просторі, слід називатиВ«Коричневими субкарликиВ» (sub-brown dwarfs). Зараз цей термін вживаєтьсяу відношенні декількох десятків гранично слабких об'єктів, знайдених в2000-2001 в туманності Оріона і не пов'язаних із зірками. Вони випромінюють восновному в інфрачервоному діапазоні і по масі, ймовірно, лежать у проміжкуміж коричневими карликами і планетами-гігантами. Нічого певного про нихпоки сказати не можна.
Властивості виявленихекзопланет. Кілька сторіч астрономи б'ються на загадкою походження Сонячноїсистеми. Головна проблема в тому, що нашу планетну системи досі немає з чимбуло порівняти. Тепер ситуація змінилася: практично кожен місяць астрономивідкривають нову екзопланету; поки це планети-гіганти, але скоро нові приладидозволять виявляти і планети земного типу. Стане можливою класифікація тапорівняльне вивчення планетних систем. Це значно полегшить відбіржиттєздатних гіпотез і побудова правильної теорії формування і ранньоїеволюції планетних систем, у тому числі - Сонячної системи. На 1 вересня 2001статистика досліджень екзопланет така:
В·пошук планетпроведений приблизно у 1000 зірок; це майже всі зірки в околиці 30пк від Сонця;
В·у 58 зіроквиявлені планетні системи, що містять від 1 до 3 планет, всього виявлено 68екзопланет;
В·мінімальна масаекзопланети (M sin i), виявленої поруч з нормальною зіркою, дорівнює 0,15 Мю;
В·виявленіпланетні системи двох радіопульсаров, причому в однієї з цих систем (PSR1257 +12) присутні планети земної маси;
В·запідозреніпланети ще у дюжини зірок;
В·орбітальні періодивиявлених екзопланет лежать в діапазоні від 3 діб до 7 років, а великі півосіорбіт - від 0,04 до 3,7 а.о.;
В·ексцентриситетиорбіт екзопланет лежать в діапазоні від 0,0 до 0,93; при цьому орбіт з великимексцентриситетом виявилося досить багато (на відміну від Сонячної системи, девеликі планети рухаються по майже кругових орбітах);
В·амплітудаспостережуваних коливань променевої швидкості зірки під віяння планети від 10 м/с(Інструментальний межа) до 2 км/с;
В·найближчаекзопланета виявлена ​​у зірки Епсілон Ерідана, на відстані 10 св. років відСонця. Вона трохи менше Юпітера і звертається на відстані 3,3 а.е. від зіркитрохи менше масивної і менш гарячою, ніж Сонце;
В·лише в одномувипадку (зірка HD 209458) Земля опинилася майже в площині орбіти екзопланети(I = 85,2 град.). Тому астрономи систематично, двічі в тиждень, спостерігаютьпроходження екзопланети перед зіркою, що викликають неглибокі (1,5%) затемнення.Це дозволило дуже точно встановити орбітальні і фізичні параметри планетиі зірки. Зокрема, маючи масу 0,69 Мю, планета в 1,54 рази більше Юпітераза розміром. Це не дивно, якщо врахувати, що вона звертається на відстанівсього 0,045 а.е. від зірки, трохи більш масивною і яскравою, ніж наше Сонце. Втакому положенні планет...
