оні розташування так званих "вікон прозорості" -місцях пропускання ІЧ-променів. Дослідним шляхом виділено чотири основних вікнапрозорості (в мкм): 0,74-2,40; 3,40-4,20; 8,0-13,0; 30,0-80,0. Деякідослідники виділяють більше число вікон прозорості. в першому вікні (до 0,84мкм) використовується відбите сонячне випромінювання. Тут можна застосовуватиспеціальні фотоплівки і працювати з червоним фільтром. Зйомка в цьому діапазоніназивається ІЧ-фотозйомкою.
В іншихвікнах прозорості працюють вимірювальні прилади - тепловізори, перетворюючіневидиме інфрачервоне випромінювання у видиме за допомогою електроннопроменевих трубок, фіксуючитеплові аномалії. На ІЧ-зображеннях світлими тонами фіксуються ділянки знизькими температурами, темними - з відносно більш високими. Яскравість тонипрямо пропорційна інтенсивності теплової аномалії. ІЧ-зйомку можнапроводити в нічний час. На ІЧ-знімках, отриманих з ШСЗ, чітко вимальовуєтьсяберегова лінія, гідрографічна мережа, льодова обстановка, тепловінеоднорідності водного середовища, вулканічна діяльність і т. п. ІЧ-знімкивикористовуються для складання теплових карт Землі. Лінійно-смугові тепловіаномалії, які виявляються при ІК-зйомці, інтерпретуються як зони розломів, аінтенсивності.При цьомупорід.
1.
2.
3.
ГеологічніВ даний
ш.пара.ВеликийУмовиш. ш.ш.Отриманідані свідчать про ведучого значенні для іоносфери реакції: СО 2 + + Oв†’ + Про 2 + .
Виміри в нижніх шарахатмосфери привели до тиску у поверхні планети в точці посадки СА, рівному7,3 мбар (точка посадки на 2,9 км вище середнього рівня марсіанської поверхні,якому відповідає тиск 6,1 мбар) і температурі 241К при вертикальномуградієнті температури в приповерхневому шарі, що становить 3,7 К/км. Щільністьповітря, оцінена по швидкості парашутування, дорівнює 0,0136 кг/м 3 на висоті 2,7 км, що вказує на переважно вуглекислотний складатмосфери. У шарі 25-90 км температура варіює в межах 120-165К принаявності піків на висотах 30 і 64 км, а вище 140 км плавно переходить в зону температур, отриману за даними мас-спектрометра.
Здійснений в роботахпопередній аналіз ізотопного складу марсіанської атмосфери за данимивимірювань за допомогою мас-спектрометра для нейтральних частинок на висотах100-200 км під час спуску СА «³кінга-1В» привів до висновку, що в атмосферіпереважає СО 2 за наявності слідів N 2 , Ar, Про 2 ,СО і О. Відносний вміст ізотопів кисню і вуглецю виявилосяприблизно таким же, як у земній атмосфері.
Розглянутий аналізпривів до значень 18 0/ 16 0 = 0,0020 + 0,0001 або 0,0021 +0,0002. Так як для земної атмосфери відповідне середнє значеннястановить 0,00204, то марсіанська атмосфера не може бути в скільки-істотному ступені збагачена 18 Про порівняно із земною атмосферою(Найімовірніше, що подібне збагачення не перевищує 3%). Аналогічнаситуація має місце у відношенні 13 С. Однак відношення концентрацій 15 N/ 14 N= 0,0064 В± 0,001 тоді як в умовах земної атмосфери це відношення дорівнює0,00368.
Звідси випливає, щомарсіанська атмосфера збагачена ізотопом 15 N в порівнянні із земноюприблизно на 75%. Мабуть, це збагачення обумовлене підвищеною диссипациейатомів 14 N з верхньої атмосфери Марса. Оцінка коефіцієнта дифузіїз урахуванням такого припущення дала значення 10 8 см 2 /с,узгоджується з отриманими раніше результатами. Слід вважати ймовірним, щозміст молекулярного азоту в марсіанській атмосфері в геологічному минуломубуло значно вищим, забезпечуючи парціальний тиск не менше 2мбар.
Аналогічний аналіз,відноситься до ізотопах кисню, привів до висновку про необхідність існуваннядуже потужного джерела кисню. Збагачення ізотопом 18 О,що становить менше 3%, вимагає обміну вуглекислим газом або водяною парою міжпідповерхневим резервуаром і атмосферою, який передбачає утримання цихгазових компонентів, еквівалентне тиску не менше 2 бар.
При допомозімас-спектрометра, встановленого на СА «³кінг-1В» і призначався (впоєднанні з газовим хроматографом) перш за все для визначення складуорганічних компонентів грунту, Оуен і Біманн [90] виконали аналіз хімічногоскладу атмосфери. Протягом четвертих і п'ятих діб після посадки зробленошість серій вимірювань через інтервали часу близько 6 годин. Перші чотирисерії виконані після видалення СО і СО 2 (СО 2 + як продукт цих компонентів утрудняє аналіз на молекулярний азот), аінші дві серії - з безпосередніми пробами повітря. У табл. 7представлені осредненние по п'яти серіях результати вимірювань (третя серіявиявилася невдалою).
Таблиця
Попередні даніпро склад атмосфери біля поверхні Марса
Компонент
Зміст,%
Вуглекислий газ
Кисень
Азот
Аргон
Ставлення 36 Аг/ 40 Аг
95
0,1-0,4
2-3
1-2
1:2752 В± 500
Звідси видно, щовиміряний вміст азоту узгоджується з отриманою раніше оцінкою та данимивимірювань під час спуску СА. Концентрація аргону значно перевищуєвиявлену за даними АМС В«Марс-6В», не узгоджується з результатами вимірювань учас спуску. Зміст 36 Аr виявилося приблизно в 10 разів меншим,ніж у земних умовах. Окис вуглецю не була виявлена, зважаючи на її малійконцентрації, що знаходиться за межею чутливості мас-спектрометра. Заданими для піків мас при 44, 45 і 46 виявлені концентрації 13 С і 18 О,опинилися близькими до земних значенням.
Встановлений наспусковому апараті АМС В«Вікінг-1В» рентгенівський флуоресцентний спектрометр,який був призначений для елементного аналізу марсіанського грунту,використовувався також з метою вимірювань вмісту деяких газових компонентіватмосфери [14]. Особливу увагу привертала задачавизначення концентрації аргону. Вимірювання привели до висновку, що парціальнийтиск аргону не перевершує 0,15 мбар (довірчий рівень складає95%). Якщо врахувати, що атмосферний тиск в точці посадки становило 7,7мбар, це призводить до відносної об'ємної концентрації аргону, складовою2%, що добре узгоджується з даними мас-спектрометричних вимірювань на СА.По-видимому, аргон має переважно радіогенного походження, будучипродуктом розпаду 40К. У зв'язку з цим важливе значення має визначеннявмісту калію в марсіанському грунті.
Протягом серпня 1976 р. при допомозі мас-спектрометра, встановленого на СА «³кінг-1В», тривали вимірюваннявідносного вмісту ізотопів аргону, вуглецю, кисню та азоту, а такожвжито пошуки інших малих компонентів, особливо благородних газів.Вироблялися аналізи як безпосередньо взятих, так і збагачених (шляхом видаленняСО і СО 2 ) проб атмосфери, що дозволяло підвищити відносну концентраціюмалих компонентів в 8,5 рази.
Таблиця
Ізотопні відносини вмарсіанської та земної атмосферах
Компонент
Марс
Земля
15 N/ 14 N
13 C/ 12 C 18 O/ 16 O
36 А/ 38 А
0,0064-0,0050
0,0118 В± 0,0012
0,00189 В± 0,0002
4-7
0,00363
0,0112
0,00204
5,3
У табл. 8 представленірезультати вимірювань ізотопних відносин в зіставленні з даними для земноїатмосфери, що свідчать про більш високої концентрації 15 N вмарсіанській атмосфері в порівнянні із земною (ці результати можуть бути, однак,недостатньо точні, зважаючи можливого впливу десорбції 13 СО вприлад...
