собою реакціюЗбудження[17].
2.5.стихійним.Тутактивності учнів. Б.П.Г.М.Їїній.
ДіяльністьОсновною метою
2.6.учнів
роботи).[20].
1.
2. З метоюУміння
3.Дляв цілому.
причинно-наслідкових зв'язків. Приексперименту.
2.7.хімії
ательним інтересом [25].
Мозок школяра влаштований так, що знання досить рідкопроникають в його глибину, частіше вони залишаються на поверхні, і тому неміцні.Потужним "детонатором", який допомагає їм проникнути всередину, а там"Вибухнути", перетворившись потім у переконання, є інтерес. Важливошукати засоби, які б залучили учня в роботу.
Аспекти методики пізнавального інтересу включають тримоменту:
залучення учнів до цілям і завданням уроку;
збудження інтересу до змісту повторюваного і зновудосліджуваного матеріалу;
включення учнів у цікаву для них форму роботи[26].
Усвідомлена робота починається з розуміння і прийняттяучнями навчальних завдань, які логічно виправдано висуваються перед ними.Для цього застосовується ряд способів. Найчастіше створюється така ситуація приповторенні вивченого раніше. Тоді учні самі формують мета майбутньоїроботи.
Бажання кожного вчителя - прищепити любов та інтерес досвого предмета. Однак шкільна програма з хімії в значній мірісприяє запам'ятовуванню і не завжди розвиває творчу розумовудіяльність учнів.
Яким би гарним знанням предмета, високий ерудицієюне володів вчитель, традиційний урок мало сприяє емоційномунастрою учнів на подальше сприйняття навчального матеріалу, активізації їхрозумової діяльності, розвитку і реалізації їх потенційних розумовихздібностей. Зняттю втоми, кращому засвоєнню навчального предмета, розвиткунаукового інтересу, активізації навчальної діяльності учнів, підвищенню рівняпрактичної спрямованості хімії сприяють найбільш активні форми, засобиі методи навчання [27].
У кожному учні живе пристрасть до відкриттів ідослідженням. Навіть погано встигаючий учень виявляє інтерес до предмета, колийому вдається небудь "відкрити". Тому при вивченні хімії дляактивізації пізнавальної діяльності рекомендують використовувати:
Фронтальні досліди. Наприклад, учні 8-х класів потемі "Хімічні властивості кисню" експериментально з'ясовують, "відкривають"умови кращого горіння простих і складних речовин. Фронтальні спостереженняпереконують учня в тому, що кожен може "зробити" відкриття, поштовхякому дає досвід [28].
Уроки-дослідження, де предметом учнівськогодослідження є "перевідкриття" вже відкритого в науці, разом з тимдля учня виконання дослідницького завдання є пізнанням ще непізнаного [29].
Учні під час уроку самі накопичують факти, висуваютьгіпотезу, ставлять експеримент, створюють теорію. Завдання такого характеру викликаютьв учнів посилений інтерес, що призводить до глибокого і міцному засвоєннюзнань. Підсумком роботи на уроці стають висновки, самостійно отриманішколярами, як відповідь на проблемне питання вчителя. Наприклад, виявленнясутності, механізму і причину протікання реакцій іонного обміну, спираючись натеорію електролітичної дисоціації. Невід'ємною частиною хімії євиконання лабораторних робіт. Можна запропонувати хлопцям самим припуститипорядок виконання робіт та необхідне обладнання. Якщо учневі важковиконати роботу, то він може скористатися підручником. Це вчитьсамостійно мислити, а урок вважати не "зобов'язалівкою", а методом дослідження[30].
Опорні конспекти. Опорні конспекти дозволяють учневіскласти план вивчення хімічного явища або закону, а також принеобхідності дуже швидко виконати й повторити пройдений матеріал внаступних класах. Наприклад, конспект по темі "Швидкість хімічнихреакцій "можна використовувати в 9 і 11 класах [31].
Лекційно-семінарська система. Навчити школяра усього,що знадобитися в житті, не можна; можна і потрібно навчити самостійно здобуватизнання, уміти їх застосовувати на практиці, працювати з книгою. Відомо, що знанняповинні постійно наповнюватися, що на уроці важливо не тільки і не стільки "передати"їх, скільки вчитися, черпати відомості з різноманітної літератури і в першучергу з підручника. Тому читаючи лекції, потрібно залишити в них "білі"плями, які учні повинні вдома заповнити. Виконуючи завдання, вони повиннізвернутися до підручника, вони багаторазово повертаються до вивченого матеріалу, протекожен раз підходить до нього по-новому і глибше. Це дозволяє сприйняти єдинудосліджувану картину явищ, як слід осмислити і зрозуміти що входять до неїпитання.
Лекція як ефективне ланка навчально-виховногопроцесу, знаходиться в тісному взаємозв'язку з іншими уроками, насамперед зсемінарськими заняттями, на яких учні в процесі самостійної роботирозширюють і поглиблюють свої знання. На цих уроках створюється атмосфера, стимулюючапосильну розумову напругу школярів. Лекцію проводять з урахуванням віковихможливостей, рівня знань учнів [32].
На початковому етапі проведення лекції навчають учніввмінню слухати і сприймати излагаемую інформацію, аналізувати, узагальнювати, виділятиголовні і найбільш істотні моменти в ході лекції, коротко формулювати їхі записувати, становити конспект; пояснюючи, що ці вміння будуть необхідні їмв їх подальшому житті.
У більш підготовлених для сприйняття лекцій класах можназапропонувати учням на початку уроку самим скласти план лекції, а в кінці урокуперевірити виконання завдання. При викладі матеріалу необхідно стежити затемпом, ритмом своїй промові, заздалегідь пояснити учням, що якщо я говорюповільно, підкреслюючи, виділяючи кожне слово, значить це головна думка, тобто цепотрібно записати.
Розвиток пізнавальної самостійності учнів - цеважливе завдання на будь-якому уроці і особливо при проведенні лекції в старшихкласах. Адже випускники повинні володіти навичками аналітичного підходу дотекстам, сприйманим на слух, використовувати різні способи запису. Цілекції повинні викликати в учнів насамперед пізнавальний інтерес, якийактивізує розумову діяльність учнів на даному уроці і буде стимулом,передумовою успішного вирішення інтелектуальних завдань в майбутньому [33].
У лекціях можна використовувати елементи цікавості- Один із засобів формування стійкого пізнавального інтересу, якийє своєрідною, емоційної розрядкою на уроці і сприяє мобілізаціїуваги і вольових зусиль учнів. Це цікаві і цікаві факти зхудожньої, науково-популярної літератури та інших джерел. Читання лекціїсупроводжується необхідними записами опорних конспектів, малюнками, схемами, знайомствоучнів із суперечностями в науці, життям і діяльністю вчених-хіміків.
Як правило, в ході лекції створюються проблемніситуації. Поставлений перед учнями проблемне питання - це прийом, придопомогою якого вдається організувати творче застосування попередньої ізасвоєння подальшої інформації, правильно зробити важливі висновки, закріпитинеобхідні знання, вміння, навички [34].
Експеримент. Важливу роль має хімічнийдемонстраційний експеримент. Він є не тільки необхідною умовоюдосягнення усвідомлених опорних знань з хімії, а й полегшує розуміннятехнології хімічних виробництв, сприяє розвитку спостережливості, уміньпояснювати спостережувані явища, використовуючи для цього теоретичні знання, встановлюватипричинно-наслідкові зв'язки.
На семінарах, хімічних практикумах широко використовуютьсамостійний навчальний експеримент, що має ті ж цілі, що і демонстраційнийексперимент. Він формує у учнів практичні вміння й уміння раціональноговикористання навчального часу; розвиває самостійність, дає можливістьпроведення робіт дослідницького характеру [35].
Самостійні роботи. Активізація процесу навчаннядосягається застосуванням самостійних робіт учнів, які організовуються вВідповідно до особливостей їх інтересів і конкретних навчально-виховнихзадач.
Самостійна робота як форма розвиткупізнавального інтересу учнів на всіх етапах уроку і в домашньому завданніхарактеризується як активна, так як дозволяє управляти процесом навчання, сприяєрозвитку самостійності мислення та стимул...
