Реферат Авіаційний транспорт в туризмі

Таким чином, можна

2.відповідальності.Греція, Йорданія,Камерун, Канада, Кенія, Кіпр, Колумбія, Кувейт, Мексика, Намібія, Нігерія,Нова Зеландія, Танзанія, ОАЕ, Панама, Парагвай, Перу, Португалія, Румунія,Сирія, Словаччина, Словенія, США, Чеська Республіка, Естонія, Японія.

Іншим важливим документом міжнародного повітряного права вобласті регулярного повітряного сполучення є Чиказька В«Конвенція проміжнародної цивільної авіації В»1944р. Чиказької конвенції було закладено низкупринципів здійснення польотів у світовому повітряному просторі, згіднояким кожна договірна держава надає іншимдоговірним державам наступні права:

- пролітати над його територією без посадки;

- приземлятися з некомерційними цілями (для заправки, зміниекіпажу, технічних цілей та ін);

- вивантажувати пасажирів, пошту і вантаж, взяті на борт натериторії держави, національну приналежність якого має повітрянесудно;

- брати на борт пасажирів, пошту і вантаж в місці призначенняна території держави, національну приналежність якого має повітрянесудно;

- брати на борт пасажирів, пошту, і вантаж в місці призначенняна території будь-якої іншої договірної держави і право вивантажуватипасажирів, пошту і вантаж, які прибули з будь-якої такої території [11].

Пізніше ці принципи були розширені правом здійснювати перевезенняпасажирів, пошти і вантажів між партнером по Угоді та третьою стороною вобох напрямках через свою територію або по повітряній лінії, не проходитьнад територією своєї країни, а також правом здійснювати перевезення пасажиріві вантажів по внутрішніх лініях іншої країни-учасниці Угоди.

Серед правових документів, що регламентують міжнароднеповітряне сполучення, важливе значення мають також В«Угоду про міжнароднеповітряному транспорті В»(Чикаго, 1944р.);В« Угода про транзит по міжнароднихповітряним лініям В»(Чикаго, 1944р.); РимськаВ« Конвенція про відшкодування шкоди,заподіяної іноземними повітряними судами третім особам на поверхні В»(Рим, 1952р.); Токійська В«Конвенція про правопорушення та деяких іншихдіях, скоєних на борту повітряного судна В»(Токіо, 1963р.) та ін

Кожнаавіакомпанія визначає правила перевезення людей і вантажів самостійно. Ціправила повинні відповідати національному законодавству країн, за якимипроходить маршрут поїздки, і міжнародним двостороннім і багатостороннімдоговорами. Якщо вони вступають у протиріччя з національним законодавствомякої держави, то на території цієї держави вони мають силу лишев частині, що не суперечить законам.

Завданнямидержавного регулювання є:

1)створенняумов для ефективного функціонування цивільної авіації (збереження ірозвиток авіаційної інфраструктури, ведення державного реєстру повітрянихсудів, вдосконалення процедур ліцензування і сертифікації авіаційноїтехніки, робіт і послуг, атестації авіаційного персоналу і т.д.);

2)створенняумов для добросовісної конкуренції в цивільній авіації;

3)розвитокнормативної правової бази в галузі цивільної авіації;

4)вдосконаленнясистеми підготовки та перепідготовки кадрів, технічних засобів навчання,забезпечення високого рівня кваліфікації авіаційного персоналу;

5)координаціядіяльності по будівництву і експлуатації аеропортів та аеродромів;

6)забезпеченнямоніторингу техніко-експлуатаційного стану парку повітряних суден іназемних служб;

7)приведеннядіяльності авіаційних підприємств у відповідність до вимогзаконодавства Російської Федерації [12].

2.2 Загальні правила перевезення туристів і багажу

Правила перевезення авіапасажирів

Повітрянаперевезення здійснюється на основі укладання договору перевезення пасажира,вантажу або пошти з перевізником.

Перевізник - це експлуатант, який має ліцензію наздійснення повітряного перевезення пасажирів, багажу або пошти [13].

За договором повітряного перевезення пасажира перевізникзобов'язується перевезти пасажира повітряного судна в пункт призначення знаданням йому місця на повітряному судні, здійснюючому рейс, зазначений уквитку, а в разі повітряного перевезення пасажиром багажу також доставити цейбагаж до пункту призначення і видати пасажиру або уповноваженій на одержаннябагажу особі. Термін доставки пасажира і багажу визначається встановленимиперевізниками правилами повітряних перевезень.

Пасажир повітряного судна зобов'язаний оплатити повітрянуперевезення, а за наявності у нього багажу сверхустановленной перевізником нормибезкоштовного провозу багажу - і провезення цього багажу. Кожний договір повітряногоперевезення та його умови засвідчуються перевізними документами, щовидаються перевізником або його агентами. До перевізних документів відносяться:

пасажирський квиток (Passenger Ticket) - приперевезенні пасажира. Він являє собою документ, що засвідчує укладеннядоговору повітряного перевезення пасажира та багажу і включає багажнуквитанцію;

багажна квитанція (Baggage Check) - частинаквитка, на якій позначено число місць і маса зданого багажу і якавидається перевізником як розписка за багаж, зданий пасажиром;

квитанція платного багажу (Excess Baggage Ticket) - документ,підтверджує оплату провезення багажу понад норму безкоштовного провезення абопредметів, перевезення яких підлягає обов'язковій оплаті, а також оплату зборівза оголошену цінність багажу;

авіавантажна накладна (Air Waybill) - документ,підтверджує контракт між вантажовідправником і перевізником на перевезеннявантажу за маршрутами перевізника. Вона оформляється вантажовідправником або йогодовіреною особою [14].

Виконання умов договору на перевезення є обов'язковимнезалежно від того, регулярне це перевезення чи чартерна. Слід; мається наувазі, що укладе...