аїни. Державі не слід втручатися в соціально-економічні відносини: воно здатне швидше порушити гармонію, ніж сприяти її встановленню.
Концепції громадської саморегуляції в сфері політики відповідає концепція правової держави. Метою такої держави є формальна рівність можливостей громадян, засобом - прийняття відповідних законів і забезпечення їх неухильного виконання всіма, в тому числі, державними чиновниками. При цьому матеріальний добробут кожної окремої людини вважається його особистим справою, а не сферою турботи держави. Пом'якшення крайнощів бідності передбачається за рахунок приватної благодійності. Сутність правового держави коротко виражається формулою: В«закон понад усеВ».
Правова держава суспільству.
Суперечності між монополістичну стадію. Починаючи з
Необхідність власності.
У цих умовах ідеології. (США).
Світовий
Друга ідея, освіта і т.п. оподаткування.
В даний час Це пов'язано бажано.
Характеристика взаємодопомогою. (Англія). праці.
суспільстві. досвіду. присвоєння. виробництва. суспільного розвитку. доак правило, називатися комуністичними.
Спроба втілення в життя марксистської моделі, здійснена в СРСР та інших країнах світової системи соціалізму, призвела до появи суспільства, в якому державна економіка управлялася з єдиного центру в умовах відсутності політичної демократії. Це була ще одна спроба подолання кризи лібералізму та ліберальної економічної моделі. Однак створене суспільство не стало ні більше гуманним, ні більш економічно ефективним, ніж капіталістичне, в довгостроковій перспективі, а тому і пішло з історичної арени.
Ідеологія соціал-демократії, що сформувалася в 90-ті роки 19 століття, виникла як критика, ревізія марксизму. Її основні положення були розроблені німецьким соціал-демократ Едуард Бернштейн і поступово прийняті міжнародною соціал-демократією, хоча і не без гострої боротьби думок. Відбулася відмова від таких основоположних положень марксизму як соціальна (соціалістична) революція, диктатура пролетаріату, повна заміна приватної власності на засоби виробництва суспільною власністю.
Перегляд марксизму виявився можливий і неминучий, оскільки в останні десятиліття 19 століття стало очевидно, що становище робітничого класу не погіршується з розвитком капіталізму, як пророкував К. Маркс, а покращується. З цього факту Е. Бернштейн зробив далекосяжні висновки, які не втратили свого значення в наші дні, і розробив програму побудови демократичного соціалізму.
Оскільки економічне розвиток в умовах капіталізму веде до зростання матеріального добробуту робітників, завдання соціал-демократичних партій повинна полягати в вдосконалення існуючого суспільства, а не в його ліквідації і заміни іншим, принципового відмінним від буржуазного.
Необхідною умовою такого вдосконалення є політична демократія. Е. Бернштейн звернув увагу на те, що послідовна реалізація основних ліберальних принципів політичного устрою веде до ліквідації політичного панування буржуазії, якщо робітничий клас зуміє організуватися і буде постійно підтримувати свою партію на виборах.
Таким чином, слід було боротися за поглиблення політичної демократії, перемогу партії робітничого класу на парламентських виборах, формування соціал-демократичного уряду. Такий уряд за підтримки парламентської більшості має неухильно здійснювати програму розтягнутих у часі реформ, спрямованих на поліпшення матеріального становища робітничого класу, зростання його соціальної захищеності, підвищення культурного і освітнього рівня і т.п. З цією метою, а також заради підвищення економічної ефективності слід було поступово здійснювати часткову націоналізацію промисловості, перш за все, збиткових підприємств і галузей, налагодити державне регулювання приватного капіталістичного сектору, розробити і здійснити широкі соціальні програми на основі перерозподілу прибутку від імущих до незаможним через систему податків.
В результаті послідовних і всебічних реформ ліберальна економічна модель повинна поступитися місцем соціал-демократичної моделі в умовах неухильного вдосконалення та розвитку політичної демократії. Ініційовані партією робітничого класу реформи повинні в кінцевому рахунку сприяти швидкому зростанню суспільного багатства і загального добробуту, відповідаючи інтересам усіх верств населення. Формулюючи основні положення концепції демократичного соціалізму, Е. Бернштейн постійно підкреслював, що важлива не стільки сама мета, скільки процес руху до неї.
На початку 21 століття основними цінностями міжнародної соціал-демократії продовжують залишатися солідарність, свобода, рівність, політична демократія, регульована державою ринкова змішана економіка, соціальна захищеність населення. Поступове збільшення державного сектора економіки більше не вважається доцільним.
В даний час, незважаючи на те, що соціал-демократичні партії періодично приходять до влади в європейських країнах, змінюючи неоконсерваторів, криза соціал-демократичної ідеології не можна вважати подоланим, оскільки нових конструктивних ідей, здатних оновити програму та практику демократичного соціалізму, у міжнародній соціал-демократії немає.
Список використовуваної літератури
1. Ларіонова І.Л. Політичні ідеології XIX - XX століть. Лібералізм. Консерватизм. Соціалізм: Метод. рекомендації з курсів В«ПолітологіяВ», В«Глобальні конфлікти нового й новітнього часу В»,В« Вітчизняна історія В»//Моск. держ. інс-т електроніки та математики - 2004
2. Чичерін Б. Н. Історія політичних вчень. // СПб., Російська Християнська гуманітарна академія - 2006
3. Чичерін Б. Н. Різні види лібералізму// Заг. науки і сучасність - 2003.
