ну інтерпретацію історії. В«Кожна людина, - стверджував він, - є представником рідної природи, яка його привела на світ і виховала. В народах відбивається їх вітчизну. Місцеві впливу ландшафту на характерні риси жителів, включаючи зовнішній вигляд і статуру, форму черепа, темперамент, мову і духовне розвиток, безсумнівні ... Існування людини цілком пов'язане із землею тисячами чіпких коренів, які неможливо вирвати В».
Звичайно, на кінець XX століття немає потреби докладно обгрунтовувати тезу про неспроможність абсолютизації географічних чинників при поясненні соціальних явищ. Про це вже достатньо написано. Зараз швидше потрібно занепокоїтися недооцінкою цих факторів і в теорії, і в політичній практиці. Як справедливо зазначив один сучасний дослідник, В«можна, звичайно, дозволити собі пройти повз географічних підстав політики, але вони не пройдуть повз нас: вони будуть мстити тим політикам, які, чи то через своє незнання, чи то по нехтуванню виявилися нездатними збагнути їх важливість В».
Таким чином, вчені географи привнесли в геополітику ідею географічної обумовленості політичних процесів, яка вимагала розглядати політичні інститути (Насамперед держави) не тільки як соціальні, але і як просторові явища.
Основні геополітичні концепції
Концепція Ратцеля
Отже, геополітика як Її виникнення З іншого боку, дійсності.
Таким чином, одним з зіткнення. країнах.
Великий внесок у існування В».
1.
2.
3.
4. Зміни в
5.
6.
7.
Подібно іншим
1.
2. господарства;
3. Певна
4.
5. Форма державного З економічної точки сей день. держави В».
державного розвитку.
Рис.1. Однак вона
Після приходу до влади Однак насправді розходилися. Йому належить дослідженнях.ю школу економічних наук, а в 1919-1920 роках - у час громадянської війни в Росії - був призначений верховним британським комісаром по півдню Росії.
25 січня 1904 Макіндер виступив у засіданні Королівського географічного товариства з доповіддю В«Географічна вісь історіїВ», який дуже скоро зробив його знаменитим. Він запропонував фундаментальне поділ світу на три частини: В«осьової регіон В»(pivot аrеа), країниВ« внутрішнього півмісяця В»(inner crescent) і країни В«Зовнішнього півмісяцяВ» (outer crescent) (рис. 2).
Рис. 2. Перша геополітична модель Макіндера (1904 р.)
Терміном В«осьовий регіонВ» він позначив простори Євразії, стверджуючи, що саме її континентальний масив - В«Облямований льодами на півночі, пронизане річками і нараховує по площі 21.000.000 кв. миль В»- є таВ« географічна вісь В», навколо якої розвивається історичний процес. А прикордонні між сушею і морем регіони В«внутрішнього півмісяця В»є головною ареною боротьби міжВ« розбійниками суші В», контролюючими континент, і В«розбійниками моряВ», пануючими на океанських просторах В«зовнішнього півмісяцяВ». Така боротьба і є головним каталізатором всіх історичних змін з найдавніших часів.
Макіндера дуже тривожило, що центральне стратегічне положення в В«осьовому регіоніВ» займає Росія, і В«ніяка соціальна революція не змінить її ставлення до великих географічних кордонів її існування В». В«Тверезо розуміючи межі свого могутності, - говорив Макіндер, - правителі Росії розлучилися з Аляскою, бо для російської політики є фактичним правилом не володіти ніякими заморськими територіями, точно так само як для Британії - правити на океанських просторах В».
Сьогодні, після розпаду СРСР, не можна не відзначити, що бездумне нехтування цим золотим правилом стало одним з головних факторів, що визначили крах радянського геополітичного блоку. Розпорошуючи сили по всьому світу в гонитві за ідеологічними міражами, радянські лідери не смоги забезпечити належного контролю над політичними процесами, що відбуваються в них під самим носом - в Москві і Східній Європі.
Великий В«внутрішній півмісяць В», згідно теорії Макіндера, утворюють Німеччина, Австрія, Туреччина, Індія і Китай. В«Зовнішній півмісяцьВ» включає в себе Британію, Південну Африку, Австралію, Сполучені Штати, Канаду і Японію. У різні історичні епохи між цими країнами можуть виникати різні союзи, військові та політичні комбінації. Але для глобальної політики це не має вирішального значення, бо, стверджував Макіндер, В«з географічної точки зору вони роблять щось на зразок кругообертання навколо осьової держави, яка завжди, так чи інакше є великим, але мають обмежену мобільність у порівнянні з оточуючими прикордонними й острівними державами В».
Внутрішній регіон євразійського континенту Макіндер називав В«серцем світуВ» (heartland), бо він, залишаючись недосяжним для прямої експансії океанських держав, представляє собою географічний простір, результат боротьби за яке вирішує долі світу. Неважко помітити, що впродовж, принаймні трьох останніх століть таким осьовим державою була Росія, поза залежністю від того, чи була вона самодержавної, комуністичної або, як зараз, псевдодемократичної.
Сучасні російські політики вже не раз відзначали, що заклики Макіндера ліквідувати В«російське панування В»над ядром Євразії надзвичайно співзвучні ідеям нинішніх ненависників Росії, подібних Бжезінському або Кіссінджеру. Повторюючи його тези про те, що Росія завжди буде прагнути до оволодіння прибережними регіонами континенту з виходом в теплі моря, вони бачать в нашій країні головну загрозу благополуччю торгового Заходу, чия міць грунтується на тому, що саме він панує над приморськими просторами.
В«З цієї точки зору, - цілком справедливо зазначає сучасний автор, - оптимальним шляхом вирішення проблем, які викликає у Заходу саме існування потужного російського держави, є його поступова дезінтеграція з поетапним поглинанням багатих ресурсами регіонів Сибіру, ​​Уралу та Далекого Сходу в сфери впливу нової євразійської державної спільності з центром в Західній Європі В»або - додамо від себе - взагалі за океаном.
При тому Макіндер вважав, що значення В«осьового регіонуВ» зростає в міру науково-технічного прогресу людської цивілізації.
Розвиток залізничного транспорту, говорив він, робить континентальну державу не менш мобільною, ніж морська. Це загрожує порушенням балансу сил на користь В«осьового державиВ». А якщо ще і Німеччина приєднається до Росії в якості союзника, злякано попереджав британський геополітик, то В«скоро перед нашим поглядом постане світова імперія В», яка зможе назавжди підірвати міцьВ« океанського геополітичного блоку В»Англії і США.
У 1919 році Макіндер опублікував книгу В«Демократичні ідеали та реальністьВ», в якій кілька модифікував і уточнив свою концепцію. Перш за все для позначення осьового регіону він став використовувати запропонований його співвітчизником географом Дж.Фейргрівом термін Хартленд (Heartland), який став з тих пір загальноприйнятим.
До складу Хартленд він включив тепер ще Східну і Центральну Європу. У цьому творі він запропонував знамениту формулу: В«Хто контролює Східну Європу - панує над Хартлендом, хто панує над Хартлендом - контролює Світовий острів, хто контролює Світовий острів - панує над світом В».
Панування ж над Світовим островом (Євразійським континентом) може встановити тільки континентальна держава - Росія чи Німеччина. Тому найбільш небезпечним Макіндер продовжував вважати союз двох цих країн.
Щоб перешкодити таким сценарієм світової історії, він пропонував створити між Росією і Німеччиною буферну зону з незалежних держав. Це, до речі й було зроблено рішеннями Паризькій мирній конференції, підбивала в 1919-20 рр.. підсумки першої світової війни. Зараз та ж ідея реанімована міжнародними русофобами під маркою В«чорноморсько-балтійського союзуВ» прикордонних із Росією країн, які повинні створити свого роду В«санітарний кордонВ» між нами і В«цивілізованоїВ» Європою, консолідованої під В«ядерною парасолькою НАТОВ» ...
Останню...
