заклик до розробки планів дій по створенню і розвитку систем охорони здоров'я та освіти, а також інфраструктури та сільського господарства.
третє, в ній справедливо присутній опора на приватний сектор і економічну інтеграцію на регіональному і глобальному рівнях.
І, по-четверте, в ній визначаються конкретні кроки по створенню більш продуктивних партнерств між Африкою та її двосторонніми та багатосторонніми партнерами, а також партнерами з розвитку з приватного сектора.
МВФ, Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй і Африканський банк розвитку працюють в тому ж напрямку.
Однак найбільш істотний внесок у стабілізацію та розвиток Африки можуть внести тільки самі народи, що населяють великий Континент.
Початок В«Другому визволеннюВ» Африки, коли однопартійна монополія влади змінилася багатопартійної виборної системою, було покладено виборами в Намібії в листопаді 1989 року, які відбулися до проголошення незалежності, а також самим фактом проголошення незалежності цієї країни в 1990 році. Це оформилося в чітку тенденцію, і до кінця ХХ століття в 45 країнах були проведені багатопартійні вибори.
Однак деякі з цих країн повернулися пізніше до військового правління, потім знову до цивільному, і існування багатопартійної системи, в цілому, знаходилося під загрозою зникнення внаслідок відсутності стабільності і спалахування військових конфліктів.
Вищесказане
4. Росія
З точки зору
Наша
ще Нова
Досить перспективним
Російська Федерація
континенті.
5. Актуальні проблеми
Однією
Перш При цьому в.
Поряд наслідків. в. терору. знову.
Таким
Ще Що в
Багато інститутами. В випадку, якщоможна констатувати антиконкурентну діяльність економічних факторів на ринку.
Економіки країн Африки вже страждають від скорочення закордонної допомоги, експорту африканських товарів і грошових переказів африканських трудових мігрантів, а також зростання цін на продовольство і паливо на міжнародних ринках. Африканський банк розвитку (АБР) вже знизив прогноз економічного зростання в африканських країнах в 2008 р. з 6,5% до менше 5%, що значно нижче прогнозу МВФ.
Експерти Міжнародного валютного фонду відзначають, що вже спостерігається негативний вплив фінансової кризи на ринок капіталу та валютний ринок Африки. У деяких східноафриканських державах спостерігається суттєва девальвація національних валют по відношенню до долара США. Через брак ліквідності іноземні інвестори, що працюють на африканських фінансових ринках, почали скидати акції для виведення коштів, що стало причиною різкої девальвації валют африканських країн. Так, за останні два місяці була зафіксована різка девальвація кенійських шилінгів по відношенню до долара США.
У Кенії, Кот-д'Івуарі, Нігерії, Маврикії та інших країнах відзначається помітне падіння цін на нерухомість. Особливо вразливі перед впливом світової фінансової кризи африканські острівні держави, зокрема, Сейшельські острова, економіка яких надзвичайно залежна від імпорту. За даними уряду Сейшельських островів, борг цієї африканської острівної країни вже складає 175% її ВВП.
Міністри фінансів і голови центральних банків африканських країн вже висловили заклопотаність тим, що в 2009 р. країни Африки отримають набагато меншу економічну допомогу від розвинених країн, міжнародних організацій і африканських трудових мігрантів. Служили раніше джерелами грошових коштів США, країни ЄС, Китай та Японія, чиї економіки постраждали в ході кредитної кризи, вже направили величезні кошти на програми стимулювання свого економічного зростання. В умовах економічного спаду в розвинених країнах африканським трудовим мігрантам, які проживають за кордоном, загрожує безробіття, в результаті чого скоротяться їхні грошові перекази в країни Африки. Світовий банк прогнозує, що в 2008-2009 рр.. доходи від грошових переказів в країни, розташовані південніше Сахари, знизяться як мінімум на 1%, а в міру поглиблення фінансової кризи надходження від африканців, що проживають поза Африки, можуть скоротитися на 6%.
Незважаючи на економічні проблеми, з якими зіткнуться африканські країни, економісти з Кенії вбачають у фінансовій кризі і позитивні наслідки, можливі у віддаленій перспективі. На їхню думку, африканські фінансисти зможуть винести уроки з кризи і посилити кризовий менеджмент. У важкій економічній обстановці африканські країни будуть змушені переорієнтовувати напрямки експорту, активізуючи торговельні зв'язки з незахідними країнами. Крім того, африканські економісти сподіваються, що скорочення торгово-економічних зв'язків з неафриканським країнами сприятиме процесу відкриття внутрішнього ринку Африки.
Незважаючи на великі зміни в Африці в останні десятиліття, вона поки залишається, мабуть, найбільш проблемним регіоном світу. На континенті далі вирують численні збройні конфлікти, які тільки в самий недавній період призвели до загибелі мільйонів людей. Досить непростою, часом хронічно кризовий характер має соціально-економічна ситуація в багатьох африканських державах. Справжній бич регіону - бідність, причому значна частина населення країн Африки знаходиться буквально на грані фізичного виживання. Нинішні темпи економічного зростання (за поодинокими винятками) не дозволяють розраховувати на швидке подолання розриву в рівні розвитку Африки та решти світу, який, навпаки, продовжує збільшуватися. Все це посилюється невигідною для африканців кон'юнктурою на світових ринках, масовим поширенням на континенті небезпечних захворювань, передусім ВІЛ/СНІД, туберкульозу, малярії, екологічними проблемами, посухами, повенями, іншими природними катаклізмами. Неблагополучне положення в Африці перешкоджає повноцінній участі країн континенту в світовій політиці та міжнародних господарських зв'язках, перетворилося на чинник, загрозливий вже не тільки регіональної, а й глобальної стабільності. На миротворчі операції в регіоні, гуманітарну допомогу та постконфліктна відновлення відволікаються величезні матеріальні та людські ресурси. Всіх членів міжнародного співтовариства зачіпають неконтрольована міграція із зон збройних конфліктів за межі Африки, пов'язані з цим проблеми поширення злочинності, незаконного обороту наркотиків, інфекційних захворювань. Необхідно враховувати і те, що нестабільність служить живильним середовищем для міжнародного тероризму та різного роду екстремістських проявів.
У цьому контексті вельми важливо, що відбувається в Африці зустрічає адекватну і все більш активну реакцію з боку міжнародної спільноти, в т.ч. клубу найбільш впливових держав світу - "Групи восьми". Африка входить в сферу уваги "Вісімки" протягом уже досить тривалого періоду, але найбільш акцентоване звучання в її порядку денному африканська тематика набула з 2001 р. Тоді на саміті в Генуї африканці представили лідерам "Групи восьми" свою програму "Нове партнерство для розвитку Африки" (НЕПАД), націлену на перетворення континенту на зону миру і стабільності, його висновок на шлях стійкого економічного зростання і розвитку. У цій програмі, що стала першим подібним документом, розробленим самими африканцями, декларується власна відповідальність держав регіону за свій розвиток. В той же час підкреслюється необхідність максимально широкого сприяння Африці з боку світової спільноти.
Висновок
Основний причиною геополітичних проблем Африканського континенту є його колоніальне минуле, коли, нехтуючи інтересами місцевого корінного населення, європейці встановлювали кордони своїх колоніальних володінь, порушуючи і руйнуючи при цьому сформовані між африканськими народами економічні, соціально-культурні, етнічні зв'язки і, відповідно, що склалися між ними століттями кордону. Наслідком колоніальної залежності стали: соціально-економічна відсталість (бідність, низький рівень медичного обслуговування, неграмотність і ін), територіальні...
