тості в легальному секторі, то тепер увагу дослідників звернена в основному на інституційні чинники. Сучасний перуанський економіст Ернандо де Сото провів серію досліджень, які довели, що незаконність бізнесу є міра вимушена: витрати легалізації (В«ціна законностіВ») в бюрократизованої економіці країн В«третього світуВ» настільки високі, що потенційні підприємці змушені йти в тінь. Наприклад, коли для реєстрації маленької фабрики з пошиття одягу в Перу потрібно затратити приблизно 10 місяців для ходіння по інстанціях і роздати в якості мит і хабарів суму, дорівнює мінімальній зарплаті за 3 роки, то дрібні підприємці просто змушені віддати перевагу тіньовий бізнес легальному. Таким чином, неформальний сектор виявляється породженням не стільки загальної бідності, скільки забюрократизованість держави, яка протегує В«великим бізнесу В», але перешкоджає розвитку малого. Більше того, саме неформальні підприємці, на думку Е. де Сото, - це справжні носії "духу капіталізму В», які бажають і вміють домагатися успіху за рахунок особистої ініціативи і конкуренції, а не шляхом В«рентоіскательстваВ» (пошуку політичних привілеїв).
В В цілому
Коли
3.
Хоча угруповань.
Економіка суті. організацій.
Але
Економісти
Отже, конкретній формі.
1.4.
Зазвичай
1. Економічні фактори:
високі
діяльність
2.
низький діяльності;
високий способом;
нерівномірне
3.
недостатня
Високий
Цей ринкової економіки. особливості. В Європі %.
Як
Економічна
Догляд діяльності.
Незахищеність
Незахищеність Якщо
Несприятливий
Зростаюча або не одержують довгими місяцями заробітну плату, погоджуються на всі умови оплачуються, звільнення можливе без всяких соціальних гарантій і тим більше
Політична
Цей
Завищена
Цей Це проявляється в утворенні різних видів нелегальних ринків - праці, товарних, фінансових, валютних, за допомогою яких обходяться законодавчі обмеження.
Значні
Значні Це єтора неформальних, і часто кримінальних відносин, пов'язаних з розподілом ресурсів. На основі безплатного або пільгового розподілу бюджетних ресурсів формуються контрольовані підприємницькі структури, створювані з метою незаконного привласнення цих ресурсів, прокручування їх (привласнення інфляційного доходу), легалізації, інвестування, переказу за кордон. Таким чином, ефективність діяльності держави є найважливішим чинником, що визначає масштаби тіньової економіки.
Економічна небезпечність
Фактор, на наш погляд, найбільш істотний. Тіньова економіка, проникла в усі пори економічного організму, посилено розкладає і підриває його. Від цього економіка стає рихлою і небезпечною. З цього випливає наступний фактор.
Національна небезпечність
При слабкої економічної безпеки не може бути сильної національної безпеки.
Об'єктивною причиною стрімкого зростання тіньової економіки є перехід від бюрократичної, командної системи управління до ринкової. Зміна суспільного ладу супроводжується і зміною старої моралі. При цьому тіньова економіка повинна базуватися і розвиватися з конкретних джерел.
Перший з них - це вивіз за кордон капіталу, сировинних і енергетичних ресурсів, при цьому основна частина угод не є в прямому сенсі тіньової, тобто здійснюється на законних підставах: сировина та енергоресурси часто реалізуються за кордон за заниженими цінами через посередницькі компанії, а відповідний відсоток від прибутку останніх осідає за кордоном. Згідно з орієнтовними оцінками фахівців американської асоціації економічних прогнозів В«Уортон Економетрика форкстінг ассошиейшн В»в промислово розвинених країнах загальна сума прямого і непрямого збитку від економічних злочинів досягає 3-10% валового національного продукту (ВНП), а в державах, що розвиваються 15% і більше.
Другим, і основним джерелом тіньової економіки є нерегістріруемих державними органами господарська діяльність, яка має місце під всіх сферах економіки. Наприклад, яким чином можуть протягом 5-6 років реформ виживати численні верстви населення, доходи яких виявилися (за офіційними статистичними даними) значно нижче прожиткового мінімуму?
В загальносвітовому масштабі питома вага тіньової економіки оцінюється в 5-10% від валового внутрішнього продукту. Так, в африканських країнах цей показник сягає 30%, у Чехії - 18%, в Росії - 40%; а питома вага тіньової економіки в господарському обороті України дорівнює 50%.
Показник 40-50% є критичним. На цьому рубежі вплив тіньових чинників на господарське життя стає настільки відчутним, що суперечність між легальним і тіньовим укладами спостерігається практично у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Ключовим ознакою тіньової діяльності можна вважати ухилення від офіційної реєстрації комерційних договорів або умисне спотворення їх змісту при реєстрації. При цьому основним засобом платежу стають готівкові гроші і особливо іноземна валюта. У рішенні ж ділових питань переважають так звані В«РозборкиВ» [12].
В поняття В«тіньова економікаВ» як багатогранне, складне і ємке явище включені:
- основні капітали (рухомість і нерухомість, ресурси та засоби
виробництва);
- фінансові кошти і цінні папери (акції, векселі, електронні карти, приватизаційні сертифікати, компенсації та ін);
- особисті капітали структур тіньової економіки (будинки, земля, автомашини, яхти, дачі, літаки тощо);
- демографічні ресурси (особи, які задіяні в тіньовій економічній діяльності).
Розділ II. Тіньовий сектор економіки в Україні
2.1. Формування тіньової економіки в Україні
Існує велика кількість різних думок з даного питання. Я вирішила взяти за основу статтю Дроздова А. В. В«Витоки формування тіньової економічної діяльності на Україні В».
Тіньова економіка пройшла два етапи розвитку: спочатку на галузевому рівні, від міністерств до підприємств, потім - на територіальному, де створювалася організаційна зв'язок керівництва регіонів, регіональних силових структур, податкових служб, а також інших підрозділів держапарату і залежних від них підприємств і органів з криміналітетом. Якщо в державі розроблене законодавче поле обумовлює рішення цієї проблеми, то протистояння легальної і тіньової економік зводиться до мінімуму, а рівень тінізації прагне до таких величин, які не надають такого високого негативного впливу. Справа в тому, що чим нижчий рівень розвитку економіки, чим більш значуща її спад, тим більше зростає податковий тиск на підприємство або дрібного, індивідуального виробника.
В Україна і Верховна Рада, і Уряд переступили межу оптимальності, бо сьогодні всі підприємці вимушені віддавати у вигляді податків 70-80% свого доходу і ще плюс до них нарахування на заробітну плату та собівартість продукції, що в підсумку значно перевищує обсяг сумарного доходу. А це негативно позначається на створенні одного з основних елементів функціонування підприємства - прибутковості, що тільки і може забезпечити його розвиток. В результаті посилюються неплатежі, відбуваються затримки з виплатою зарплати, різко збільшуються бартерні операції. Такі перекоси в економіці не можуть відбуватися безслідно як для підприємців, так і для держави, тим більше що саме законодавча основа держави, перш за все і провокує прагнення більшості платників податків йти в тінь від непомірних поборів. Аналіз формування ВВП розкриває істотні недоліки цього процесу, бо із збільшенням податкового навантаження в прямій залежності зменшуються податкова складова наповнення бюджету, що свідчить про порушенні рівня оптимальності [13].
Ще одним характерним явищем української економічної політики стало надання незаконних пільг наближеним до влади комерційним структурам.
Приватизація державних підприємств, як така, фактично почалася в Україні не в червні 1992 року, як вказують в офіційних м...
