> - прояв химерності рухових поз.
Другий тип аутистичного дизонтогенеза (рівень стереотипів):
- виражена чутливість до впливів навколишнього середовища (силі голосу, світла, температурі, дотиків);
- активне відкидання світу у вигляді аутостимуляції;
- достаток моторних стереотипії;
- наявність мовних штампів, ехохалій, мовних стереотипії;
- прояв вимогливості до організації стереотипної середовища проживання (проявляється в особливої вЂ‹вЂ‹вибірковості в їжі, в носінні тільки якогось одного виду одягу, в користуванні лише якимись окремими предметами і т.д.);
- наявність страхів;
- автономна гра.
Третій тип аутистичного дизонтогенеза (рівень експансії):
- прояв вираженою конфліктності поведінки;
- швидка пресищаемость в будь-якій діяльності;
- виражена вибірковість у контактах;
- наявність невмотивованих страхів;
- безадресна мова, не спрямована на співрозмовника;
- відсутність використання займенників першої особи;
- погляд В«крізьВ» людини.
Четвертий тип аутистичного дизонтогенеза (рівень емоційного контролю):
- прояв сензитивності і підвищеної вразливості в контактах;
- потреба в позитивній оцінці і емпатичних підтримки;
- симбіотична зв'язок з близькими (з матір'ю);
- мова може носити затухаючий характер;
- візуальний контакт не постійний, має переривчастий характер.
У процесі вивчення рівнів емоційної регуляції дитини фахівцеві необхідно уважно відслідковувати посилення аутистичних ознак (розширення варіантів аутостимуляції, посилення вибірковості контакту, повна відмова від нього, виникнення страхів, агресії, самоагресії) при його вступі в контакт з дитиною.
Вивчення особливостей пізнавальної сфери аутичних дітей.
На цьому етапі розв'язуються такі задачі:
- виявлення рівня знань і навичок дітей;
- визначення програм навчання, адекватних їх можливостям.
Слід пам'ятати, що не всі категорії аутичних дітей зможуть пройти всі три етапи діагностичної процедури за один прийом. Діти першої і другої груп (по О.С. Нікольській) не проявляють себе так, щоб було можливе вивчення їх експериментально-пізнавальних процесів. У силу цих обставин третій етап діагностики цих дітей розтягується на деякий тривалий час, коли їм доводиться кілька разів приходити до фахівця для продовження дослідження.
В цілому процедура діагностичного обстеження когнітивної сфери дитини повинна виникнути природно, плавно перейшовши зі стадії встановлення контакту з дитиною в гру з ним.
Деякі із завдань можуть бути запропоновані дитині у вигляді тестових, наприклад, коректурних проба, шифровка, математичні задачі та ін Можуть бути пред'явлені також проективні, методики В«Малюнок сім'їВ», В«Малюнок людиниВ», CAT. Основна ж частина діагностичної процедури повинна бути побудована у вигляді продовження гри з дитиною. Тут слід обов'язкове враховувати характер пропонованих посібників, предметів, дидактичних ігор і реакцію дитини на них.
Добре працюючий дитина може несподівано припинити виконання завдання не через виниклий перевтоми або пресищаемості, а через власну неадекватної реакції на пред'явлений йому для роботи предмет - невмотивованого страху перед ним. В цьому зв'язку краще заздалегідь покласти деякі посібники та тестові завдання (Наприклад, бланки коректурної проби) в різних місцях кабінету, щоб дитина до ним поступово звик і щоб вони не здавалися йому чимсь новим і невідомим. Прекрасно, якщо фахівцеві вдасться у своєму кабінеті організувати з дитиною гру під назвою В«Подорож у казкову країнуВ». Переміщаючись від одного предмета до іншого, дитина буде ненароком натрапляти на спеціально розкладені діагностичні посібники, необхідні для обстеження. Спеціаліст поступово і дуже обережно керує цим процесом, обігруючи кожен необхідний предмет і тестове завдання. Можна викласти кілька посібників, призначених для вивчення якого-небудь одного процесу, враховуючи специфічні потреби та вибірковість дитини. Слід обов'язково орієнтуватися на інформацію матері і близьких про уподобання дитини у виборі іграшок чи предметів для організації його діяльності.
Щоб об'єктивно оцінити порушення афективної сфери, доцільно проводити спостереження з метою визначення динаміки її розвитку. Здійснюючи динамічне спостереження, фахівець повинен обов'язково оцінювати ступінь зростання або зменшення проявів аутистичних ознак у дитини. Так само важливо вести спостереження за зміною способів адаптації, використовуваних дитиною.
Критерієм позитивної динаміки у розвитку дитини є виникнення в його психічній діяльності ознак афективних механізмів більш високого рівня організації емоційно-вольової сфери. Одночасно при цьому змінюються, а точніше, спрощуються способи компенсаторної аутостимуляции.
У випадку регресу поведінку дитини змінюється в гіршу сторону. Він стає більш замкнутим і відчуженим; наявні зв'язки і контакти з навколишнім світом порушуються. Дитина переходить в групу дітей з більш елементарної та ригідній організацією емоційно-вольової і комунікативно-потребностной сфер. При оцінці динаміки розвитку афективної сфери фахівцеві слід орієнтуватися на характеристику варіантів аутистичного дизонтогенеза.
При визначенні діагностичного інструментарію фахівця бажано спиратися на відомі в діагностичної практиці комплекти і набори діагностичних методик та тестових завдань, обов'язково враховуючи при цьому вік дитини.
2.2 Корекція мовленнєвого розвитку в роботі з дошкільниками з РДА
Психологічна діагностика аутичних дітей жодною мірою, не повинна зводитися до оцінці розумових здібностей: В«Дані про інтелектуальний розвиток повинні бути розглянуті, тільки в контексті особливостей його загального психічного розвитку. У центрі уваги повинні знаходитися інтереси дитини, рівень сформованості довільної регуляції поведінки і в першу чергу, регуляції, пов'язаної з орієнтуванням на інших людей, і соціальні мотиви. Питання про можливості і формах навчання складний, але потрібно відзначити, що індивідуальне навчання рекомендовано, тільки у виняткових випадках В». [10]
Викладач повинен відзначити для себе, що тестування аутичних дітей проводити складно, а з деякими, просто неможливо. Так, можна отримати коефіцієнт інтелекту в діапазоні між 30 і 140 балів.
З синдромом раннього дитячого аутизму, пов'язано особливе порушення психічного розвитку дітей, яке ставить в безвихідь їх близьких. Ця проблема дуже погано вивчена і дуже багато питань в ній залишаються відкритими, що ускладнює процеси навчання, виховання і корекції таких дітей. Безліч питань виникає в сім'ях, де з'являється така дитина. Як з ним звертатися? Як його слід виховувати? Яким чином, та в якій школі його слід навчати? Ці та подібні питання, встають перед сім'ями, приблизно двадцяти з кожних 10 тисяч дітей. Саме така частота прояви дитячого аутизму і схожих з ним порушень психічного розвитку - випадків, що вимагають єдиного освітнього підходу в навчанні і вихованні.
В«Корекційна робота спрямована, головним чином, на розвиток емоційного контакту та взаємодія дитини з дорослим і з середовищем, афектний розвиток, формування внутрішніх адаптивних механізмів поведінки, а це, в свою чергу, підвищує загальну соціальну адаптацію аутичної дитини, що є самим головним і дуже важливим у роботі дефектологів, психологів та інших фахівців дитячих установ, що стикаються з такими дітьми В». [11]
Викладачам необхідно знати, що аутична дитина нерідко стає дуже залежимо від підказки, якщо це підказка, подібна допомоги і дає поштовх до дії, надаючи можливість дитині виконати самостійні дії, то вона необхідна в корекційній роботі. Допомога може також надаватися у вигляді вказівного жесту або просто словесної підказки. Але треба пам'ятати, що зайва підказка не розвиває самостійності дитини....
