попередньо ставить перед учасниками конкретні завдання: вивчити рухи, представити образний зміст виконуваного номери, його художньо-виконавські особливості і т.д. Введення в цю роботу спеціальних елементів, що формують і розвивають моральні якості особистості, сприяють вирішенню педагогічних цілей. Ця діяльність відноситься до числа найбільш складних, що вимагають особливого дару - розвиненого педагогічного перспективного мислення, майстерності, чуття і бачення розвитку особистості, уміння проектувати цей процес, надавати всієї навчально-творчої діяльності і репетиційній роботі виховну спрямованість, поєднувати з розвитком технічних та художньо-виконавських навичок у учасників їх морально-естетичний розвиток, формування загальної культури поведінки.
Характер репетицій залежить: по-перше, від технічної підготовленості виконавців, по-друге, від ступеня складності виконуваного і розучувати репертуару. Для професійних хореографічних колективів у цьому плані одні методичні установки, для студентських та дитячих хореографічних колективів - інші. В залежності від цього час, відведений на репетиційні заняття в різних колективах, неоднаково. У початківців колективах, а також колективах невисокого художньо-виконавчого рівня репетиційна робота зведена до мінімуму. Переважають заняття навчально-тренувального характеру. Адже репетиція, як така, може спиратися на багаж знань і умінь, які накопичені учасниками. Накопичити ж вони їх можуть тільки шляхом систематичної і завзятої навчальної роботи. Не можна це положення розуміти таким чином, що репетиції нічого не дають для художньо-технічного та виконавського рівня учасників, адже в процесі репетиційних заняттях колективу відточується майстерність виконавців.
Існують відмінності і в змісті репетицій високопрофесійного і початківця колективу. У перший період роботи хореографічного колективу необхідно підбирати легкі і невеликі, різні за характером і настроєм номери. Такий підхід до підбору номерів дозволяє урізноманітнити заняття, сприяє швидшому засвоєнню виконавцями різних художньо-технічних прийомів, вмінню перебудовуватися з одного темпу ритму на інший.
У будь-якому хореографічному колективі, а особливо в дитячому, не слід працювати над одним твором в Протягом половини репетиції, тим більше протягом усієї репетиції. Учасники в цьому випадку швидко втомлюються. Номер їм В«примелькаєтьсяВ», і вони допускають у виконанні мимовільні помилки, викликані в першу чергу зниженням уваги, втомою. В«У режисера дивна рольВ« масовика В». Повинен бути закон: якщо ти репетируєш з двома, а решта п'ятнадцять сидять, то їм теж має бути цікаво. Якщо їм нудно, ти їх повинен видалити або ж зробити так, щоб і вони теж щось отримали від репетиції. Який жах! Ти повинен бути і масовиком і педагогом В». (15,34-35)
Для роботи краще брати номери в поєднанні: легкі - важкі, швидкі - повільні. На легких номерах виконавці як би В«розігріваютьсяВ». Важкі номери, особливо якщо вони ще добре не засвоєні, вимагають підвищеної уваги, істотних емоційних і фізичних витрат. Виконавці в цьому випадку повинні бути добре налаштованими на роботу або вже втягнутими в неї і в той же час невпинно.
Виконавці не люблять частих зупинок на репетиції. Це нервує, збиває темп і настрій репетиції. До того ж, часті зупинки розбивають цілісне уявлення про номер, а це означає, що ускладнюється робота уяви.
Багато чого з того, що не виходить після першого, чорнового виконання або першої репетиції, починає Виграє через 2 - 3 заняття: учасники вловлюють стиль номера, його характерні, темпові, смислові особливості, образно-естетичний зміст. Дана обставина допомагає правильно виконати не вийшли важкі руху номера.
На репетиції зауваження потрібно намагатися робити не по кожному допущеному промаху в окремо, а відразу по декільком, після виконання цілого номера. В«Це повинно бути так само точно вчасно, як розкрити парашут В». (15,35) Якщо учасники достатньо кваліфіковані та досвідчені, то можна обмежитися словесними поясненнями. В«Режисер повинен висловлюватися конкретно, майже фізично відчутно, щоб усім було все зрозуміло В». (15,37) Якщо ж упевненості в тому, що виконавці зроблять при Наступного повторенні так, як потрібно, немає, необхідно попросити групу або весь склад заново пройти неполучающіеся місця, закріпивши, таким чином, виправлене.
Дуже важливий темп репетиції. Не слід репетирувати один і той же номер більше 2-3 разів, навіть якщо його виконання не влаштовує художнього керівника. Можливо, що виконавці не зрозуміли поставлених перед ними завдань (невиразно пояснено, неуважно слухали) або ж вони не можуть виконати в силу слабкої технічної підготовки. Для виправлення допущених помилок потрібні більш конкретні пояснення. Якщо і після цього учасники не зможуть виконати вимог, виконують з помилками - слід піти на компроміс: або потім окремо попрацювати з виконавцями, у яких не виходять руху, щоб не відволікати всіх від роботи, або замінити окремих учасників і поставити в номер інших, більш підготовлених в технічному та художньому відношенні виконавців.
Багаторазові повторення одного і того ж номера знижують увагу, чуйність до жестів, поясненням керівника, притупляють творчу думку у виконавців. Заняття перетворюються в нудні і настирливі повчання. Ця небезпека підстерігає навіть балетмейстерів професійних колективів. В«Треба бути, по можливості, рівним і точним, але не можна бути нудним. Треба одну репетицію, наприклад, трохи, похуліганити! В». (15, 34) Принцип інтересу і захопленості - це одна з основних умов для плідної роботи дитячого та студентського хореографічного колективу.
До темпу репетиції відноситься і вміння художнього керівника вчасно зробити перерву в занятті. Виправдати, найдоцільніше його зробити через 45-50 хвилин після початку роботи. Друга частина репетиції може тривати 40-45 хвилин. Практика показує, що при такому часовому співвідношенні першої та другої половини репетиції досягається максимальна активність учасників.
Важливо також, щоб репетиція носила завершений характер, але при цьому в учасників зберігалося бажання позайматися ще. Це налаштовує їх на подальшу самостійну творчу роботу: повчити партії, окремо попрацювати над технічними рухами і т.д. Пересичення заняттями веде до зниження інтересу до творчості, а значить, і падає ефективність занять, їх віддача.
У колективу завжди повинно бути в готовності певну кількість номерів, з якими він може виступати, не відчуваючи при цьому великих труднощів з підготовкою до концерту.
З метою більш ефективної виховної роботи на репетиції необхідний облік індивідуальних особливостей кожного виконавця як в плані особистісному, психологічному, так і в плані художньої підготовки. Важливий в даному випадку і фактор професійних, вікових відмінностей учасників.
Репетиція - це праця. Причому праця, при якому не завжди видно відразу результати. Вона включає елементи монотонності, що стомлює учасників, знижує їх загальну та виконавську активність. Обов'язок художнього керівника - своїм прикладом надихнути їх, не давати охолонути до творчості. В«Активність актора залежить від того, в якому стані знаходиться режисер під час репетиції. Режисер - це джерело енергії, він визначає акторам імпульс. Режисерська В«ТремтінняВ» повинна перейти акторам. Музиканти не дивляться на диригента, а все одно відчувають його, особливо такого, у якого є струм В». (15, 35)
Потрібно сказати, що репетиція - це підготовка учасників, підтримання в них творчого настрою. Створення творчої і відповідної морально-психологічної обстановки в колективі змушують шукати ефективні методи роботи, варіювати підходи до досягнення наміченої мети.
До мови художнього керівника під час репетиції пред'являються особливі вимоги. Перш за все, не потрібно багато говорити, висловлювати думки слід якомога коротше: учасники приходять на репетицію, щоб виразити себе як танцюрист...
