залежності від товару і ринкових умов може фіксуватися як:
-тверда (фіксована), що встановлюється остаточно в момент підписання контракту;
-ціна з подальшою фіксацією, що встановлюється за погодженням сторін у визначений контрактом момент після його підписання;
-рухома ціна, хоча і зафіксована в контракті, але в разі зміни обумовлених у контракті умов може бути переглянута;
-ковзна ціна, обчислюється в момент виконання контракту I шляхом перегляду договірної, базисної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбулися в період виконання контракту.
-2) Визначення експортної ціни товару. Пов'язано з множествомпеременних складових, різних для окремих ринків, егосегментов і споживачів. На рівень цін впливають не тільки такіефактори, як обсяг продажів, прибутковість збуту на зовнішньому ринку, час і строки продажу товару, а й умови економічного, політичного, правового і культурного розвитку країни-імпортера.Обично витрати на виробництво і збут експортної продукції посравненію з продажем товару на внутрішньому ринку виявляються вищими, проте продуценти, як правило, здійснюють експорт продукції за порівняно низькими цінами за рахунок різних заходів державного регулювання.
-Визначення базисних умов ціни, котрі враховують не тільки вартість самого товару, але й обов'язки продавця по оплаті витрат по його транспортування та страхування, так зване фланкування ціни.
-Визначення валюти ціни, валюти платежу і страхування від валютних ризиків.
-Контрактний рівень ціни в значній мірі прив'язаний до умов платежу і способам розрахунків. Платіж готівкою може передбачити більш низьку контрактну ціну, ніж платіж у кредит, у той час як платіж авансом може дати ще більш низьку ціну.
4. Види цін
-Ціни можуть класифікуватися залежно від території дії. При цьому розрізняють:
-ціни, єдині по країні, або поясні;
-ціни регіональні (зональні, місцеві).
-Єдині, або поясні, ціни можуть установлюватися тільки на базові види продукції, на які ціни регулюються (фіксуються) державними органами. Мова йде про такі види продукції і послуг, як енергоносії, електроенергія, квартплата і деякі інші.
-При випуску на ринок нового товару підприємство або фірма вибирає, як правило, одну з наступних стратегій.
-Ціна В«зняття вершківВ». З самого початку виготовлення і появи нового товару на ринку на нього встановлюється максимально висока ціна в розрахунку на споживача, готового купити цей товар за такою ціною. Ціни знижуються лише після того, як спадає перша хвиля попиту. Це дозволяє розширити зону продажу - залучити нових покупців. Така ціна має ряд переваг:
-дозволяє легко виправити помилку в ціні, тому що покупці більше прихильно ставляться до зниження цін, ніж до її підвищення;
-висока ціна забезпечує досить великий розмір прибутку при відносно великих витратах у перший період випуску товару;
-дозволяє стримувати купівельний попит; це має певний сенс, так як при більш низьких цінах підприємство (фірма) не змогло б повністю задовольнити потреби ринку в зв'язку з обмеженістю своїх виробничих можливостей;
-висока первісна ціна сприяє створенню іміджу якісного товару у покупців, що може полегшити його реалізацію в подальшому при зниження ціни;
-підвищена ціна сприяє збільшенню попиту в разі престижного товару.
-Основним недоліком такої стратегії ціноутворення є те, що висока ціна приваблює конкурентів. Тому ціну В«зняття вершківВ» можна з успіхом використовувати при деякому обмеженні конкуренції. Умовою успіху буде також достатній попит.
-Ціна проникнення (впровадження) на ринок. Підприємство (фірма) встановлює значно нижчу ціну, ніж ціни на ринку на аналогічні товари конкурентів. Це сприяє залученню максимальної кількості покупців і завоювання ринку. Така стратегія можлива при великих обсягах виробництва, які I дають можливість відшкодовувати загальною масою прибутку втрати її на окремому виробі. Це, в свою чергу, вимагає значних фінансових витрат, що робить ціну проникнення на ринок майже неприйнятної для дрібних і середніх підприємств, які не мають такими фінансовими можливостями. Дана цінова стратегія дає ефект при еластичному попиті, а також у тому випадку, якщо зростання обсягів виробництва забезпечує зниження витрат.
В«ПсихологічнаВ» ціна. Встановлюючи ціну, продавець повинен враховувати психологію ціносприйняття. Ця ціна визначається в розмірі трохи нижче круглої суми. Багато фахівців упевнені, що ціна повинна обов'язково виражатися некруглим числом. Наприклад, 99, а не 100, 599, а не 600 і т.д. В результаті у покупця створюється враження дуже точного визначення витрат на виробництво і неприпустимість обману, більш низької ціни, поступки покупцеві і виграшу для нього. Враховується також і той психологічний момент, що покупці люблять одержувати здачу. У дійсності в кінцевому виграші залишається продавець за рахунок збільшення кількості проданої продукції та відповідно суми отримання прибутку.
Крім того, існують такі стратегії ціноутворення, як ціна слідування за лідером, ціна з відшкодуванням витрат виробництва і престижна ціна.
Вибір одного з перерахованих методів визначення ціни здійснює керівництво фірми. Він залежить від багатьох факторів, основними з яких є:
-швидкість впровадження на ринок нового товару;
-частка ринку збуту, контрольована даною фірмою;
-характер реалізації товару (ступінь новизни, взаємозамінність з іншими товарами, рівень патентного захисту та ін):
-період купівельному капітальних вкладень;
-конкретне умова ринку (ступінь монополізації, цінова еластичність попиту, коло споживачів);
-положення фірми в відповідної галузі (фінансовоеположеніе, зв'язки з іншими виробниками і ін.)
На товари, що реалізуються на ринку відносно тривалий час, установлюються наступні види цін:
1) Ковзна ціна . Ця ціна встановлюється майже в прямій залежності від співвідношення попиту і пропозиції і поступово знижується в міру насичення ринку (особливо оптова ціна), а роздрібна ціна може бути відносно стабільною. Такий підхід до встановлення ціни застосовується найчастіше по виробах масового попиту. Тут тісно взаємодіють ціни й обсяги випуску товару, чим більше обсяг виробництва, тим більше у підприємства можливостей знизити витрати виробництва і в кінцевому рахунку ціни. Однак при цьому методі ціноутворення необхідно:
-перешкодити появи на ринку конкурента;
-постійно дбати про підвищення якості товарів;
-знижувати витрати виробництва.
2) Довготривала ціна встановлюється на товари масового попиту. Вона не схильна змінам протягом тривалого часу. Проте залежно від господарської кон'юнктури можуть вноситися зміни в вироби (зменшуватися їхній розмір, незначно погіршуватися якість) при збереженні ціни.
3) Ціни споживчого сегмента ринку встановлюються на приблизно одні й ті ж види товарів і послуг, використовуються різними соціальними групами населення з неоднаковим рівнем доходів. Такі ціни можуть, наприклад, встановлюватися на різні модифікації легкових автомобілів, на авіаквитки і т.д. Проблема тут полягає в тому, щоб встановити правильне співвідношення цін на різні вироби і послуги.
6) Гнучка ціна - та, яка швидко реагує на зміни співвідношення попиту і пропозиції на ринку. Застосування її виправдане, якщо можливі сильні коливання попиту та пропозиції у відносно короткий термін: зниження цін до Наприкінці дня при продажі деяких продуктів харчування (свіжа риба, квіти і т.д.). Використання такої ціни ефективно при невеликому числі рівнів управлінської ієрархії, коли права щодо прийняття рішення за цінами делеговані самому нижньому рівню управління. Чим більше рівнів ієрархії в апараті управління фірми, ніж довший шлях прийняття рішень, тим менше шансів ...
