атурознавець Г. Бояджіу, - а остаточний висновок давнішньої і тверезої думки філософа. Таке розуміння образу мольєрівського Дон Жуана дивно точно і глибоко В»[13].
Питання релігії в п'єсі неоднозначний, але настільки ж неоднозначний і образ самого Дон Жуана. Крім вже перерахованих негативних рис, він не позбавлений і цілком позитивних якостей.
Він гарний, розумний, галантний, хоробрий, здатний на благородні вчинки. Так, дуже показовий епізод з порятунком Дона Карлоса. В«Але що я бачу! На одного напали троє! Сили занадто нерівні, я такої ницості не потерплю В»[14], - вигукує Дон Жуан і кидається на допомогу зовсім незнайомій людині, не замислюючись ризикує власним життям. Також чималу хоробрість Дон Жуан демонструє в епізодах з статуєю і в момент своєї загибелі, жодного разу не проявляючи страху перед Командором.
У суперечках з Сганарелем герой Мольєра виявляє здатність аргументовано відстоювати свою (хоча і протіворечащую загальноприйнятої моралі) точку зору, в розмові з Діманшем - винахідливість і спритність.
Він галантно тримається з дамами, навіть з ображеною Ельвірою, намагаючись довести останньої, що залишив її виключно з благих мотивів.
Одним словом, Дон Жуан Мольєра - В«справжній, витончений вельможаВ» [15]. Його зовнішня краса і витонченість складають різкий контраст з істинною суттю його вчинків.
Таким чином, нескладно зрозуміти, що образ Дон Жуана дуже суперечливий. Це пояснюється тим, що Мольєр, всупереч канонами класицизму, створив об'єктивний образ замість виключно негативного, яким він був раніше.
Дон Жуан Мольєра - не абстрактний грішник, а людина зі своїми поглядами, безсумнівними недоліками, але й певними достоїнствами. Що особливо важливо - це людина мольєрівського часу, втілення не аморальності взагалі, а пороків, які Мольєр бачив у своїх сучасників. Його Дон Жуан - В«звичайний світський людина, а події з ним відбуваються обумовлені і властивостями його натури, і побутовими традиціями, і соціальними відносинами В»[16].
Зокрема, герой Мольєра, як і багато світських чепуруни того часу, живе в борг, займаючи гроші у упослідженого буржуа Діманша, якого, до речі кажучи, він спритно випроваджує за двері, так і не сплативши боргу (IV, 3).
Його заперечення релігії і Бога - в значній мірі відображення загальних тенденцій в дворянстві XVII століття. В«... Бувають на світі такі зухвальці, які распутничают невідомо для чого і будують з себе вільнодумців, тому що вважають, ніби це їм до лиця В»[17], - Говорить Сганарель, намагаючись зробити вигляд, ніби говорить зовсім не про своє хазяїні. Ця характеристика, безсумнівно, взята Мольєром з життя. Про типовості своєї поведінки говорить і сам Дон Жуан: В«Нині цього вже не соромляться: лицемірство - модний порок, а всі модні пороки сходять за чесноти В»[18].
У п'єсі виявляються і класові відносини того часу. Постійно підкреслюється, що Дон Жуан - дворянин. У сцені порятунку їм Дона Карлоса обидва поводяться, згідно неписаним правилам дворянської честі: Дон Жуан рятує незнайомого чоловіка, ризикуючи життям, а Дон Карлос, дізнавшись, хто перед ним, благородно відпускає свого заклятого ворога. Цей епізод становить різкий контраст з тим моментом, коли Дон Жуан не виявляє ані найменшого поваги до врятувала його селянинові П'єро. Взамін подяки він намагається відвести його наречену і потім б'ється з ним.
Відомий французький літератор XIX століття Сент-Бев писав: В«Любити Мольєра - Значить перш за все ненавидіти те, що не відповідало його світлої природі, що йому було огидно в його час і було б нестерпно і в наш [19] В». У В«Дон ЖуанаВ» драматург правдиво відобразив ті вади, які він засуджував в молодих дворянах свого часу, хоча, звичайно, в перебільшеному вигляді, адже їх представником є ​​не просто герой, а один з найбільш відомих образів світової літератури.
Висновок
Отже, Мольєр, вибравши в Як героя однієї зі своїх самих знаменитих комедій легендарного героя-спокусника, створив абсолютно новий образ.
Новаторство Мольєра полягає в першу чергу в тому, що він зобразив Дон Жуана як свого сучасника, з усіма характерними вадами молодого дворянина XVII століття. В«Геній художника - писав Г.М. Бояджієв про Мольєра - це здатність глибоко, повно і художньо виразити характерні риси свого століття В»[20].
Впевнений у своєму привілейованому становищі, а внаслідок цього - в безкарності, Дон Жуан спокушає всіх вподобаних жінок, губить чужі сім'ї, норовить розбестити кожного, з ким має справу: від власного слуги Сганареля до зустрічного жебрака. Він повністю позбавлений моральних принципів, причому він усвідомлює і навіть хизується цим, цинічно розмірковуючи про жінок, про свого батька і т.д. Герой Мольєра лицемірний і, знову ж, не вважає це чимось неправильним, адже В«в наш час лицемірство має величезні переваги В». Як і багато молоді дворяни XVII століття, Дон Жуан живе в борг, який він вже давно не платить і не збирається платити.
З іншого боку, герой не позбавлений і деяких позитивних рис. Він красномовний, сміливий, здатний на благородні вчинки і недурні міркування. Втім, зовні відповідаючи образу витонченого дворянина, він доводить зовсім протилежне своїми вчинками - не дарма ж в спробі усовістити сина Дон Лукас постійно нагадує йому про дворянської честі.
В«У всіх попередників Мольєра (крім Тірсо де Моліни) Дон-Жуан - або чудовисько, або карикатура, або маріонетка; - писав А.А. Смирнов, - у Мольєра він - живий, гнучкий, глибоко реалістичний образ В»[21]. Дійсно, зберігаючи всі традиційні риси знаменитого героя, Мольєр зумів створити різнобічний, виходить за чіткі рамки класицизму образ, які відобразив як загальнолюдські пороки, так і характерні риси дворянського суспільства XVII століття.
Бібліографія
1. Бордон, Ж. Мольєр. - М.: Мистецтво, 1983. - 415 с.
2. Бояджиев, Г. Мольєр. Історичні шляхи формування жанру високої комедії. - М., 1967.
3. Булгаков, М.А. Життя пана де Мольєра. - М.: Молода гвардія, 1991. - 224 с.
4. Історія зарубіжної літератури XVII./Под ред. М.В. Розумовської. - М.: Вища школа, 2001. с. 114-117.
5. Історія французької літератури: підручник для філ. спец. вузів/Л.Г. Андрєєв, Н.П. Козлова, Г.К. Косіков. - М.: Вища школа, 1987. - С. 179-180.
6. Кісін Б. Дон-Жуан// Літературна енциклопедія в 11 т., т. 3. - М., 1929-1939.
7. Літературна енциклопедія. Т. 2. - 1929.
8. Луків, В.А., Черноземова Є.І. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століть. - М.: Наука, 2004.
9. Мокульский, С.С. Мольєр// Літературна енциклопедія в 11т., Т. 7. - М., 1929-1939.
10. Мольєр В«Дон Жуан, або Кам'яний гість В»/ Комедії, М., 1978
11. Нусинов, І. М. Вікові образи. М., 1937.
12. Нусинов, І.М. Історія літературного героя. - М., 1958.
13. Пронкевич, О. Дон Хуан крізь призму національного міфу// Слово і час. - 2003. - № 4. - С. 56-62.
14. Смирнов, А.А. З історії західноєвропейської літератури: Образ Дон Жуана у Мольера. - М., Л.: Художня література, 1965. с. 276-292.
15. Штейн, А.Л. На вершинах світової літератури/А. Штейн - М.: Художня література, 1977.
[1] Літературна енциклопедія. Т. 2. - 1929
[2] Нусинов І. М. Вікові образи. М., 1937
[3] Булгаков М.А. Життя пана де Мольєра. - М.: Молода гвардія, 1991.
[4] Фріче В.М.
[5] Мольєр В«Дон Жуан, або Кам'яний гістьВ»/Комедії, М., 1978, с. 88
[6] Мольєр В«Дон Жуан, або Кам'яний гістьВ»/Комедії, М., 1978, с. 90
[7] Там же, с. 122
[8] Там же, с. 121
[9]. Мольєр В«Дон Жуан, або Кам'яний г...
