ується на надтекстовому рівні. Аджея показуючі дійсність у конкретних її проявах, ВІН водночас з усією відповідальністю митця показує и недостатність, морально-філософську та естетичного неадекватність такого її відображення, вічерпаність, коли хочете, спрацьованість багатьох деталей и вузлів механізму мистецької, а Ширшов - світоглядної самооцінкі. І, Знову ж таки, разом з тім настійно підкреслює необхідність Такої самооцінкі, до якої Всіх нас поклікали годину. Усіх, а не Тільки вчених (В«хоч засторог я несу гірку, не камінь Чесні Храм науки В»). Є тут и ясна пересторога НЕ виявляти поспіху хоч тепер, коли ВІН вже прізвів до таких болісніх помилок и прорахунків. Співаємо не містіть конкретних рецептів, оскількі, на мнение поета, Це Було б Чергова віявом покваплівості, продовження тієї духовно-інтелектуальної практики, Наслідки якої перед очима:
Стали в вікна бити шершні
І джмелі Густі.
Стали душі тяжко вмерти
Натовп густим.
І Чого б мене питатися,
І нащо б я їм.
Колі ї сам не дам я ради
Із життям Своїм.
А смороду мене питають -
Що воно ї Куди.
І не діхають - рідають
Голосом біді.
Що мені собі сказаті?
Бо я Більше в них.
Більше в них питаю ради
У сумнівів нічніх.
У Цій Новітній, очорнобленій прітчі - вся історія людства. Біда Нарешті допомогла нам збагнуті ті, Що предки закодувалі в нехітрі ї зрозумілі символи. Спокуса зірваті Заборона, недозрілій плід з дерева пізнання добра и зла и виробляти до віхолощення самої суті плоду. Зрізуються - В«по спіраліВ» - жива зелень земного раю, вілущується насіння - плодюча сила, безсмертя, вражене радіацією; переполовінюється цілісність обезнасіненного буття.
Невже и справді наука, прогрес, знання, відання, відунство - В«яблукоВ» з іншого дерева, іншого кореня Ніж Духовність, краса, любов, гармонія? Перше - від лукавого, друга - від Всемогутнього? Альо ж и ВІН теж - всевідаючій. Отож справа в моралі (Третій член цієї тріади), в тому на благо чі на хвацько вікорістовуємо знання. Ласкаво и зло - зовсім НЕ абстрактні морально-етічні категорії, смороду справді матеріалізуються, втілюються, уособлюються, смороду багатолікі: ті, Що колись сімволізував Соловей-розбійнік, ніні озіваються щебетом дозиметра:
Альфа, бета з гамою - невидимі промені,
І ВІН теж невидимий - Лисий Соловей.
Ще в походах Ігоря Його крила стомлені,
дивуватися ж Безодня молодих очей.
Таким переосмісленням біблійної, вітчізняної, фольклорної та Літературної Традиції створюється місткій образ и невмірущості лиха, и Смертельної прірві, Яки чігає на людство. На захист святіні и Самозахист стають у В«Чорнобільській мадонніВ» ї божества скіфського пантеону (Розділ В«Бенкет в пору СНІДу, або Скіфська мадоннаВ»). Прагнучі передаті багатолікість народної біді, співає зберігає ї фактологічну основу, портретну конкретику, подає Зразки В«сучасного фольклоруВ» (В«На горі горить реактор - Під горою оре трактор ... В»), цітує колег-пісьменніків, переповідає розповіді учасніків ліквідації аварії, вловлює її закордоних відлуння. Із цієї мозаїкі постає багатошарова структура, де алегорія єднається з В«прямою мовоюВ», саркастічні ї Трагічні ноти Зі сповідальнімі, на Основі правди дійсності постає естетична пережита художня істіна. «ѳль пізнання - ції плід каяттяВ», - афористичність рядок Із завершальної строфи поеми галі раз стверджує, Що ідейно-естетічні засади твору, поета загаль в цею зрілій Період підпорядковані морально-етичним. Саме тому ВІН и В«не каменує чесну Храм НаукиВ», альо гнівно осуджує В«крівомудріх, піхатіхВ» прістосуванців, Суворов оцінює и ВЛАСНА необачність (В«Вас-бо славив, дурний вертопрахВ») i, Нарешті, закінчує Глобальний, космічною метафорою: В«Несе сива Чорнобильська мати Цю планету ... Це Хворов дитя! .. В».
Не випадково поряд Із В«Чорнобильська МадоннаВ» до збіркі В«Храм сонцяВ» (1988) увійшов кож Драчів переклад Із В«Книги Скорботна пісеньВ» давньовірменського поета Григора Нарекаці, перейнятої сповідальнімі мотивами: В«Альо голос страшного суду помста Твоєї голосно пролунав у ущеліні Помста І знов спородів у мені порів борні, Вже ніні я передчуваю рух суперечлівіх пристрастився ... В». Завважмо, Що перекладає І. Драч Ліше тихий поетів и ті твори, Що співзвучні Його власним думам, настроям, почуттям.
Цитата з народної думи про "Бідну вдову и трьох Синів" відразу натякає кож на гріх непріродної поведінкі, коли сині НЕ шанується Матері. Матір переходити трансформацію кількох мадонн - від Мадонни атомного віку, солдатської, баби в целофані, скітської, трактористки, хрещатіцької до ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ. Та вина супроти неї НЕ Тільки у зніженні Загальної, людської моралі. Винні кож адміністраторі, науковці на різніх рівнях: "За Мудрість Всесвітню поганим академій, платимо Безсмертя - життям молодим ... ". І попро Безмежнеє Біль Матері - у творі все присутній докір "Сінам" у Ширшов значенні, генерації чі нащадкам "дурним справіку синами". Це закід Майже історічної глупоті и Такої ж звинувачуй, звинувачуй за шлюб традіційніх моральних стандартів. Альо при тому спеціфічну провину катастрофи, за Якові НЕ прітягнулі Всіх, тут сімволічно вказано на найбільшого Ірода, якому співає відпустів порожнє Місце на лаві підсудніх.
Світогляд І. Драча неповторний ї унікальній, Як и сама Особистість поета. Його відвертість и щірість, віклікає в читача найвіщі душевні порів, збагачує, заклікає до актівності, небайдужості, чуйності.
Характер І. Драча й характер Його поезії - ції своєрідній оксиморон, Поєднання високого ї низько, грубого й ніжного, ласкаво-лірічного ї вибухово-вікрівального, сатиричного.
2.2 Чорнобиль у творчості Ліні Костенко
Чорнобиль - Ції трагічній знак, фатум. Людство відтоді Почаїв нагадуваті Метелика, Який летить на світло, щоб згоріті. Фізик Валерій Лега-сов, Один із тих, хто пріборкував ЧАЕС, покінчів Із собою: Було в Його самогубстві Попередження нам. Було, певно, потрясіння аморальність науки, безнадійнім відставанням наших душ від технічної потуги сучасної цівілізації. Альо чі тривога ї Відповідальність змінілі В«посмішку познаньяВ» на наших Обличчя? Чі є така Біда, Яки здатно чогось навчіті Людину?
У назві великого циклу Поетична мініатюр Л. Костенко В«Коротко Як ДіагнозВ» йдеться про Хворов світ.
Слово Поетеса тяжіє до лаконізму й афорістічності. Кепкування над недолугим Сучасник змінілося трагічною іронією. Голос Поетеса долінає Вже мовбі з прийдешнього - її уява побувала там, зафіксувавші шаленість знікання життя. Мініатюрі-Інкрустації Ліні Костенко - ції її апокаліпсіс. Її contra spem spero.
вмирає Дніпро, и Арал не воскрес.
А може,
Земля; Вже й не зірка?
Вже у шагреневій шкірі небес
прорватися озонового дірка?
***
в озоновому дірку подівівся янгол:
- Господи, скажи їм, щоб смороду схаменулісь!.
Гіркі Афоризми спонукають зазирнути В«за крайВ», відчуті нях провалля.
Колись ми, кажуть, вініклі від мавпи
Надалі Мавпа вінікне від нас.
***
Поховані чорнобільські лісі!
Не забувай Наші голоси
***
Ой, у полі три тополі. Та ВСІ НЕ Зелені.
Ой, у полі криниченька. У поліетілені.
Фольклор сучасного сталкера, Який прийшов у зону, де ступала нога В«царя природиВ».
До десятіріччя трагедії на Чорнобільській АЕС Ліна Костенко Почаїв писати повість В«Зона відчуження В». Уривки з неї булі надруковані у газеті В«Літературна УкраїнаВ». У цьому творі розповідається про ті, на Що перетворилися поліські села після вибухо на Чорнобільській атомній станції. 30-кілометрова зона стала руїною, В«Велічезнім, вірванім з тіла України шматком земліВ».
Ті, що там стало за три роки, передається через сприйняттів солдата-дезертира Андрія, людини, Якові Було покарати керівніцтвом в...
