адалисобі дорогу і виходили з нього.
Бойовийпорядок піхоти складався з суцільного глибокого ладу. Це суцільне глибокепобудова було одним з джерел стійкості російської піхоти і основнимперевагою її перед супротивником. Воїни, зімкнувши свої щити і виставивши списи,створювали як би рухливу В«стінуВ», відрізнялася великою силою удару в атаці істійкістю в обороні. Суцільний, глибокий лад в декілька тисяч чоловіквимагав попереднього навчання, і, без сумніву, воїни раті русів проходилинавчання перед походом.
Рать русівскладалася з піхоти і кінноти. Перевага русів полягало в тому, що їхкіннота могла вести бій у кінному і пішому строю. Піхота здійснювала переходи налодіях, кіннота випливала берегом. Можна вважати, що коні йшли з коноводами,а вершники знаходилися в човнах і не втомлювались. Вийшовши на берег, рать русів уЗалежно від обстановки билися або в пішому або в кінному строю. Можнабачити і взаємодія піхоти і кінноти (бій під Адріанополем).
Слідзвернути увагу на способи морального впливу Святослава на свою рать,способи, якими неодноразово і з успіхом користувалися російські полководці:Олександр Невський, Дмитро Донський, Петро I, Суворов, Кутузов. Зібравши військовийрада, Святослав закликав битися "за життя", вказуючи на славу, нахоробрість, на непереможність русів, які або залишаються жити переможцями абовмирають зі славою, але живими в полон ніколи не здаються. [5, С. 164]
2.2 Особливості походів русів на рубежі XI в
В періодкнязювання сина Святослава - Володимира (978-1015 рр..) давньоруська державастало грати велику роль в європейській політиці. Однак до цього часувиявилася тенденція до розпаду держави, ознаками чого служили міжусобнаборотьба синів Святослава і відпадання ряду племен.
Подолавшиміжусобну ворожнечу, Володимир зробив ряд походів з метою повернення російськихземель і підпорядкування собі відпали племен. Тоді дружина Володимира протягомодного року пройшла понад 3 тис. км. Слід зазначити її високу рухливість іздатність послідовно вирішувати завдання на протилежних напрямках.
Під часправління Володимира зміцнювалася південна межа давньоруської держави. Зарічках Десна, Остер, Трубіж, Сула і Стугна були побудовані нові укріплення йвідновлені старі. Розташовані тут гарнізони складалися з кращих дружинновгородців, кривичів, в'ятичів, а частиною з найманців печенігів. Для спостереженняза кочовиками насипалися кургани, на яких виставлялися сторожові пости.Зміцнення і сторожові кургани на важливих напрямках були пов'язані між собоюземляним валом і частоколом. Так вперше була створена укріплена риса длязахисту давньоруської держави від набігів кочівників. Замість окремихукріплених пунктів з'явилася система укріплень.
Створюючиміцну оборону на кордонах, князі давньоруської держави не думаливідсиджуватися за її частоколами і валами, а робили походи протипеченігів. Перемоги над ворогами зміцнювали внутрішнє і зовнішнє політичнестановище держави. Київський великий князь став брати участь у всіх важливихєвропейських справах.
Володимирпровів безліч походів в межах Русі і на її кордонах. Тільки морський похідв Корсунь видаляв рать русів від Києва на значну відстань, але не натаке, на яке йшли перші київські князі і Святослав. Слід зазначитивисоку рухливість дружини князя Володимира.
У тактичномувідношенні заслуговує на увагу виділення на поході сильного передового загону,який був здатний самостійно вступати в бій. Всупереч твердженнямдеяких військових істориків, облога і оборона Корсуня представляють інтерес дляісторії військового мистецтва, як у відношенні способів оволодіння такою фортецею,так і в особливості щодо прийому протидії спорудженню прикмета. [7, C. 94]
Після смертікнязя Володимира, в 1015 р., почалася наполеглива і жорстока боротьба між йогосинами за великокнязівський стіл у Києві. Ярослав Мудрий (1019-1054 рр..)продовжував політику зміцнення держави і розширення його території. Однаквже йшов процес зростання великого землеволодіння і пов'язаного з ним закріпаченнясмердів, тобто розвивалися феодальні відносини.
Внутрішнєполітичне становище держави Ярослав прагнув зміцнити не походами, якце робили його попередники, а законодавчими заходами. Алезаконодавство фактично було направлено на огорожу інтересів імущихкласів, особливо великих землевласників - бояр і князів.
Класові змінивідбилися на збройній організації держави.
Збіднення івсе більшого закабалення смердів і ремісників призводило до того, що військовесправа почала зосереджуватися виключно в руках князів. Одночасно йшов іінший процес - зростала роль низки економічних і політичних центрів, уяких велику роль почало відігравати міське віче. Рішенням віче виставлялосяміське ополчення і визначалося ставлення до князю. Військова організаціярозпадалася по суті на дві автономні частини: дружину князя і міськихВ«ВоївВ».
В періодправління Ярослава удосконалювалися зміцнення Києва, які складалися зровів і валів з рублених стінами. Висота валу сягала 15 м. У середині XI в. споруджувалася кам'яний фортечний мур. На підступах Києва знаходилисяукріплені міста: Вишгород, Білгород, Василів і Канів, що складаликільцеву систему укріплених пунктів.
Повідомлення провійнах цього періоду цікаві тим, що в них є відомості про бойовіпорядках російської раті і Турову флотилії.
Морський бій умаяка Іскресту в 1043 р, під проводом Ярослава свідчить прозастосуванні русами на море лінійної побудови, складові частини якого добреманеврували. Турову флот вмів боротися з візантійськими кораблями, якімали В«вологий вогоньВ». Загін кораблів, що переслідував Турову флотилію, бувповністю нею знищений. Слід зазначити, що в даному випадку відсутнєєдине тверде командування і сили були розпорошені.
Війни давньоруськогодержави значно збагатили російське військове мистецтво: стратегія, тактикаі організація російської раті отримали тут подальший розвиток. У цих війнахвисунулися талановиті полководці стародавньої Русі: Святослав, ВолодимирСвятославич, Ярослав Мудрий.
Великезначення мали міські ополчення, які були народним військом, що захищавбатьківщину від численних ворогів. Військо русів виділялося своєю згуртованістю іморальною стійкістю. Велике значення мав особистий приклад князів і воєвод вбою. Багаторазово російська рать здобувала перемоги над переважаючими силамисупротивника.
Соціальнабаза комплектування визначала характер раті і організацію родів військ: піхотиі кінноти. Російська рать, використовуючи багату систему річок і Руське море,скоювала далекі походи. Тільки в походах на Волгу і Кавказ рать підкомандуванням Святослава пройшла понад 3 тис. км по суші і близько 1,5 тис. км порічках. У походах по річках і морях велику роль грав Турову флот, що складавсяз легких лодій.
Буржуазнівійськові історики оцінювали Турову флот тільки як транспортний засіб. Аледжерела говорять про те, що Турову флот вів морські бої і знищуваввізантійські кораблі, озброєні В«вологим вогнемВ». У сухопутному боювзаємодіяла піхота і кіннота. При цьому кіннота в залежності відобстановки вела бій в кінному або пішому строю. [5, С. 301]
Висновок
Вивчаючи впершій главі історію розвитку російського військового мистецтва в IX - XI ст.,організацію військ, озброєння, військове навчання і виховання російських воїнівцього періоду ми бачимо, що в цей період збройна сила давньоруськогодержави складалася зі старшої та молодшої дружин князя, з дружин В«мужівВ»князя, тобто дружин його бояр і князів, з В«воївВ» - міського та сільськогоополчення. Для великих походів залучалися союзники і найманці, зокремапеченіги і половці. Дружини зазвичай складали кінноту, яка посилюваласясоюзниками або найманцями з кочівників; В«воїВ» - піхоту. Для далеких походівбудувалися човни, які піднімали до 40 чоловік кожна. На човнах рать пливлапо великих річках і по морю. Турову флот був не лише транспортним засобом,але і вступав у бій з морськими кораблями противника.
Старшадружина с...
