и пріоритетним напрямком його розвитку. Демократія, яка захищає основні права людини від якогось антиправового державного акта, отримала в юридичній літературі назву конституційної демократії, згідно з якою всі члени суспільства визнають основні права рівною мірою для всіх, а судовий контроль над державними правовими актами з метою захисту цих прав виправданим і необхідним. Конституційна демократія інтегрує легітимність державних нормативно-правових актів з вимогою їх відповідності фундаментальним (конституційним) правам людини, які здійснюють функцію обмеження державної влади, як однієї з передумов конституціоналізму [36].
Наведений перелік і аналіз тенденцій сучасного конституціоналізму не претендують на завершеність і всебічність in perpetuum. Основні напрямки розвитку цієї складної політико-правової системи на різних історичних етапах можуть видозмінюватися, зникати або доповнюватися новими.
Резюмуючи викладене, можна констатувати, що конституціоналізм:
- як теорія, ідеологія і практика конституційного розвитку держави і суспільства виникає з моменту появи державності;
- це поступальний процес і одночасно мета розвитку будь-якої держави, що прагне до торжеству демократії у всіх її проявах;
- це найбільш істотні, значущі і життєво важливі досягнення розвитку як всього світового співтовариства, так і кожної окремої держави, ця теорія має одночасно загальнолюдське, поза-і внутрішньодержавне вимірювання;
- володіє своїми стандартами, які сформувалися в результаті розвитку державно-правової практики конституційного будівництва країн світу та які завдяки науковим розробкам виражені в конкретних науково-евристичних постулатах;
- це періодично змінна наукова теорія, яка постійно розвивається, доповнюючись новими стандартами, кореспондуючи розвитку державно-правової практики, але при цьому, випереджаючи її рівно настільки, щоб залишатися метою, ідеалом, до якого прагне все світове співтовариство і кожна держава окремо;
- це діалектично складний і перманентний процес, заснований на законах розвитку природи і суспільства (заперечення заперечення, єдності і боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, зміни форми із зміною змісту з точністю до навпаки і ін);
- характеризується тим, що в розвитку його принципів з аксеологіческіе точки зору, як мають соціальну цінність, не можна поставити крапку, як не можна підвести риску під рухом країн вперед, прогресом людства.
Література
1. Кравець І.А. Російський конституціоналізм: проблеми становлення, розвитку та здійснення. - СПб, 2005. - С. 10
2. Див. подр.: Орзіх М.Ф., Крусян А.Р. Сучасний конституціоналізм в Україні. Введення в українське конституційне право: Монографія. - К., 2006.
3. Шайо А. Самообмеження влади (короткий курс конституціоналізму). - М., 1999. - С. 11.
4. Берман Г. Західна традиція права: епоха формування. - М., 1998. - С. 11.
5. Henkin L. The rights of man today. - Boulder ( Colo.). - 1978. - P. 2.
6. Шайо А. Указ. соч., с. 24.
7. Медушевская А. Конституціоналізм: комора досвіду або вдосконалення демократичних перетворень// Конституційне право. Східноєвропейське огляд. - 2000. - № 1. - С. 245.
8. Берман Г. Дж. Західна традиція права: епоха формування. - М., 1998. - С. 370.
9. Див: Barendt E. Introduction to Constitutional Law. - Oxford Univ. Press, 1998. - P. 14: Mcllwain C. Constitutionalism: ancient and modern. - Ithaca: Cornell Univ. Press, 1940. - P. 21.
10. Див: Шайо А. Самообмеження влади (короткий курс конституціоналізму). - М., 1999.
11. Henkin L. New Birth of Constitutionalism: Genetis Influence and Genetis Defects. - Cordozo Law Review, 1991. - P. 40-41.
12. Жаккі Ж.-П. Конституційне право і політичні інститути: Учеб. посібник/Пер. з франц. - М., 2002. - С. 214
13. Шевчук С. Основи констітуційної юріспруденції. - Харків, 2002. - С. 142-143.
14. Тихомиров Ю.А. Конституція в правовій системі: взаємовплив та протиріччя// Конституція як чинник соціальних змін: Збірник доповідей. - М., 1999. - С. 88.
15. Юридична енциклопедія/Відп. ред. Б.Н. Топорнін. - М., 2001. - С. 440-441.
16. Конституційне право України: Підручник для студентів віщіх навчально закладів/За ред. Ю.М. Тодика, В.С. ЖУРАВСЬКИЙ. - К., 2002. - С.5.
17. Шаповал В.М. Сучасний констітуціоналізм. - К., 2005. - С. 17.
18. Див: Конституція незалежної України: Нав. посібник. За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С. Шемшученко, В.О. Євдокімова. - К., 2000. - С.5-8.
19. Voigt S. Making Constitutions Work: Conditions for Maintaining the Rule of Law// CATO Journal. Fall 1998. Vol. 18. Issue 2. - P. 191-208.
20. Кравець І.А. Формування російського конституціоналізму (Проблеми теорії і практики). - Москва; Новосибірськ, 2002. - С. 114.
21. Конституція незалежної України: Навч. посіб/За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С. Шемшученко, В.Р. Євдокімова. - К., 2000. - С. 47.
22. Лазарєв В.В. Пошук права// Журнал російського права. - № 7 (91). - 2004. - С. 10.
23. Палієнко М.І. Вчення про істоту права та правової зв'язаності держави// Антологія української Юридичної думки. - К., 2002. - Т.1. - С. 376-377.
24. Шемшученко Ю.С. Що є право? // Антологія української Юридичної думки. - К., 2005. - С. 32.
25. Див: Сучасний констітуціоналізм та констітуційна юстіція: Матеріали Міжнародної науково-практичної Конференції. - Одеса, 2000. - С. 140.
26. Основи Конституційного права України (за ред. В.В. Копєйчикова). - К., 1997. - С. 8.
27. Мироненко О. Раціоналістічне (юснатуралістічне) праворозуміння на Україні у Другій половіні XVIII Століття Як первісній концептуальний фундамент вітчізняної констітуційної юстіції майбутнього// Вісник Конституційного Суду України. - № 1. - 2000. - С. 89.
28. Берман Г.Дж. Західна традиція права: епоха формування. - М., 1994. - С. 16-17.
29. Курашвілі Б. Нарис теорії державного управління. - М.: Наука, 1987. - С. 68.
30. Ленін В.І. Полн. зібр. соч. Т. 40. - С. 132.
31. Маркс К., Енгельс Ф. Соч. Т.1. - С. 635.
32. Речицький В.В. Політична активність. Конституційні аспекти. - К.: "Сфера", 1999. - С. 31.
33. Шаповал В. "Соціалізація" як особлівість сучасного Конституційного регулювання// Вісник Конституційного Суду України. - № 3. - 2004. - С. 28.
34. Див докладніше: Рабінович П.М. Загальнотеоретічне праводержавознавство: наукознавчі, методологічні та філософсько-правові проблеми// Антологія української Юридичної думки. - К., 2005. - Т. 10. - С. 69-70.
35. Сухонос В.В. Дінаміка сучасного державно-політічного режиму в Україні: антіномія демократизму и авторитаризму: Монографія. - Суми, 2003. - С. 319.
36. Див: Шевчук С. порівняльне прецедент не право з прав людини. - К., 2002. - С. 59.
