стюстворюваного ним продукту. Податкові методи стимулювання культури стализастосовуватися ще ширше, коли різке збільшення дефіциту бюджету в більшостікраїн призвело до певної переорієнтації державної політики відвикористання прямих інструментів регулювання економіки до непрямих. Системаподаткових пільг зазвичай поширюється як на виробників товарів і послугкультурного призначення, так і на фінансових "донорів" культури.Податкові пільги покликані стимулювати зростання виробництва і забезпечуватирізноманітність товарів і послуг, підтримувати стабільність цін у цій сфері тасприяти притоку в неї недержавних фінансових ресурсів. Введенняподаткових пільг для творчих працівників націлене на поліпшення матеріальногоположення артистів, художників, письменників і т. д. Найбільш радикально надійшлив Ірландії, де вже більше 35 років усі творчі працівники звільнені відприбуткового оподаткування. Центральний бюджет щорічно втрачає на цьому значнісуми. У Франції аналогічна пільга поширюється тільки на художників іскульпторів. У Фінляндії не обкладаються прибутковим податком державнігранти, які отримують письменники та інші діячі культури. Щоб пом'якшититягар податків на працівників творчих професій, які мають нерегулярнізаробітки, в більшості країн дозволяється при оподаткуванні розподілятиотриманий авторський гонорар на декілька наступних років (у Франції,наприклад, - на п'ять років, у Фінляндії - на три роки). Артисти, художники іінші творчі працівники зазвичай користуються правом на відрахування з податкової базивитрат на професійну діяльність. У Швеції з обкладеної податком сумидоходу вільного художника або письменника віднімаються гроші, перераховані ним набанківський "авторський рахунок", що приносить відсотки; прибутковий податокстягується тільки при знятті коштів з рахунку. В Італії з 1985 року введенінові правила оподаткування творчих працівників, які отримали правовибирати спосіб оподаткування. Вони можуть декларувати свої доходи або якнадходження від підприємницької діяльності, або як трудові доходи. Піддругому випадку додатково до постатейного відрахуванню витрат застосовується єдиназнижка з оподатковуваної бази для художників і скульпторів в розмірі 21%доходу, а для творчих працівників, виробничі витрати яких менша,- 16%. Крім того, художники і скульптори користуються єдиної знижкою в розмірі16% для компенсації їх витрат на виплату ПДВ по придбаним ними товарам іпослуг, для решти творчих працівників аналогічна знижка становить 6%.
Найпоширенішою податковоїпільгою для організацій і підприємств культури є звільнення від податківтоварів і послуг, вироблених у цій сфері, або ж зниження податку на доданувартість і податків на продажу. У 80-і роки в Ірландії був скасований ПДВ накниги, в Італії він був знижений до 2% (при цьому періодичні видання булиповністю звільнені від податку), в Німеччині - до 7%, у Франції - до 5,5%, вІспанії - до 6%. У Бельгії ставка ПДВ на предмети мистецтва знижено з 19% до6%. В Італії більш низький рівень ПДВ був встановлений для ремонтно-будівельнихробіт, спрямованих на збереження культурної спадщини.
Для заохочення кіновиробництва вряді країн закон дозволяє віднімати з податкової бази інвестиції вкінопродукцію. У Франції, наприклад, юридичні особи мають право на відрахування зоподатковуваного доходу 50% інвестицій, а фізичні - 100% своїх вкладень,якщо вони не перевищують 25% сукупного чистого доходу. В Італії цей західпоширюється на виробників не тільки кіно-, але і телепродукції тадозволяє виводити з-під оподаткування до 70% особистих і корпоративнихдоходів.
З розвитком комерційноїдіяльності організацій культури все більш помітну роль в їх фінансуванністав грати банківський кредит і кредитні пільги. Держава сприяє їм уотриманні банківських позик, надаючи гарантії по кредитах. Кіноіндустрія вЄвропі традиційно користувалася державними гарантіями за кредитами,надаваними національними фондами кіно. У середині 80-х років у Франції,Італії, Німеччині були створені державні структури, що дають гарантії покредитами різним комерційним галузям культури. У Франції це завданнявиконує Інститут фінансування кінематографії та індустрії культури,утворений державними і приватними банками, у Великобританії -Національний фонд розвитку, кредитує виробництво фільмів.
На прикладі Нідерландів, де заразапробуються нові принципи фінансування культури і мистецтва, ми можемопростежити тенденції, що свідчать про зміну державних пріоритетів уцій сфері. У червні 1999 року уряд Нідерландів опублікувало меморандум "Культураяк конфронтація "- документ, в якому конкретизувалися основикультурної політики на 2001-2004 роки. Відповідно до меморандуму з 2000року міністерство освіти, культури та науки Нідерландів здійснюєпоступовий перехід до бюджетування, орієнтованого на результат.
У рамках реформи фінансуваннякультури міністерство оголосило пріоритетом культурної політики стимулюванняпопиту на товари та послуги, вироблені в сфері культури, а не безпосереднюпідтримку організацій культури (тобто виробників). У меморандумі запропонованийкомплексний план дій, здійснюваних під девізом: "Новий асортиментдля нової аудиторії ". План націлений на збільшення обсягу ринку культурноїпродукції і розширення кола її споживачів - залучення в цей сектор ринкуінвалідів, пенсіонерів, представників культурних меншин та ін Зростання попитуі розширення аудиторії - вимірювані показники, які дозволяютьконтролювати соціальну та економічну ефективність інвестицій у культуру.
Щоб сприяти ініціативам,витікаючим від культурних меншин, організації культури, фонди та консультативніоргани отримали завдання включити в свої ради і комітети представниківназваних груп. Ця міра повинна сприяти, з одного боку, появінових пропозицій на ринку культури, а з іншого - гармонізації міжкультурнихвзаємодій.
Для заохочення молодих талантів булоприйнято рішення про пріоритетний субсидуванні проектів, представленихталановитими молодими музикантами і художниками, молодіжними оркестрами іхорами, молодіжним товариством історії Нідерландів і т. д. Соціально значущою "інвестицієюв світогляду "молоді, а значить і в культуру нації, стало розширенняпрограм з гуманітарних предметів в середніх і професійних школах, а такожв університетах.
З 2005 року нова бюджетнаполітика починає поширюватися і на фінансування культури. Основнийформою фінансової підтримки культури і мистецтва в Нідерландах стали нерічні, як раніше, а чотирирічні одноразові або блокові субсидіїустановам культури. Вони розподіляються на конкурсній основі і надаютьсявідразу на чотири роки (а не траншами по роках).
Така форма субсидування даєустановам культури більше свободи в проведенні їх художньої такомерційної політики. Вони можуть зберігати будь-яку операційну прибуток длядодаткової діяльності або для покриття операційного дефіциту,компенсувати дефіцит окремого року або сезону за рахунок інших років (сезонів)протягом усього чотирирічного періоду субсидії. Установи культури отримуютьможливість, наприклад, протягом перших двох років збирати кошти, щоб натретій рік почати розвивати новий напрямок діяльності - якщо ценапрямок було заявлено в проекті, під який отримано кошти. Такимчином, заклади культури вправі вільно розпоряджатися всією сумоюсубсидії, але тільки в рамках проекту, на який вона була відпущена.
Перехід до бюджетування,орієнтованому на результат,-процес, розрахований на досить тривалийперехідний період, протягом якого будуть уточнюватися критерії економічноїоцінки результатів некомерційних гуманітарних проектів. До кінця цього періодуосновним об'єктом зовнішнього контролю стане результативність, тобто соціальна таекономічна ефективність витрачання бюджетних коштів.
Висновок
Культура і мистецтво є дужезначущими сферами для людини. У їхньому розвитку та фінансуванні зацікавленеяк держава, так і приватні компанії або окремі підприємці. Пережившинепростий пострадянський період, зараз сфера культури почала формуватися істала привабливою для вкладень....
