ристотельрозділяє на дві групи. Перша - діаноетичні (розумні) чесноти. Вониставляться насамперед до інтелектуальної і розумової діяльності. Другамістить етичні чесноти, що відносяться до характеру людини. Чеснотипершої групи виникають переважно шляхом навчання, другий - результатнасамперед звички. Якщо мова йде про власне поведінці людини, тоАристотель бачить гарантію доброчесного життя, зокрема, в ухиленні відкрайнощів. Він відкидає надмірне збагачення, надмірну владу, надмірнурозкіш і т.д. У той же час він відкидає і ідеал надмірної бідності, ізречення від матеріальних благ. Основу врівноваженою і благополучного життя вінбачив у помірності.
Через всю етикуАристотеля, втім, як і через всю політику, проходить принцип активноїдіяльності людини. При цьому Аристотель відкидає зусилля, спрямовані напридбання влади і насолод. Життя, в якій переважають такі цілі, вінназиває паразитичної і характеризує її як "тваринну", що свідчитьпро "рабському способі мислення". Гідною вільного громадянина вінвважає життя практичну (наповнену політичною діяльністю) аботеоретичну (наповнену пізнавальною діяльністю і роздумами).Недостатньо знати, що є доброчесність, слід діяти і жити вЗгідно з нею. Лише це забезпечує задоволеність, добрість. [2,стор.160-163].
Оригінальні і вельмиплідні естетичні думки Аристотеля. На відміну від Платона Аристотельнадає мистецтву велике значення. Це видно вже з того, що мистецтво разомз наукою він відносить до вищих щаблів людської пізнавальної діяльності.І Арістотель у своїх судженнях про мистецтво вживає поняття"Наслідування", проте в абсолютно іншому значенні, ніж Платон. Мистецтвоне є зовнішнім, поверховим уподібненням, але відображає суттєвівзаємозв'язку у формі пояснення конкретного. Тому нерідко мистецтво (вЗокрема, поезія) буває більш правдивим в зображенні дійсності, ніж,наприклад, історія. Важливими для розуміння Арістотелем мистецтва є думки,стосуються взаємини змісту і форми твору. У цьому питанні вінспирається на своє вирішення питання про ставлення матерії і форми, як він йогорозробля
в у своїй філософії. Форма як активний принцип творить з матерії(Як пасивного принципу) дійсність. Однак, незважаючи на це, Аристотельв питаннях художньої творчості не підпорядковує суворо Зміст формі.Художність форми оцінюється у відповідності з тим, наскільки виразвнутрішніх взаємозв'язків, характерних для зображуваної дійсності, робитьце зображення правдоподібним.
Погляди Аристотеля намистецтво в порівнянні з поглядами Сократа і Платона містять значнобільше матеріалістичних елементів. Аристотель виходить з існуваннянавколишнього світу. Певну роль при формуванні естетичних уявленьвідіграла і його в принципі матеріалістична орієнтація в області теоріїпізнання. [3, стор.63].
7. Висновок
За своїм характеромтворчість Аристотеля було видатним внеском у розвиток наукових, зокремаприродничонаукових, досліджень. Наукова діяльність Аристотеля - це нетільки вершина античного філософського мислення, вона була і великим внескомпрактично у всі тоді відомі наукові області: були створені нові науковінапрямки, він разом з учнями систематизував науки, визначав предмет іметоди деяких наук. Написав понад 150 наукових і трактатів.
Логічне мисленняАристотеля розвивалося в тісному взаємозв'язку як з його філософськими поглядами,так і з його вивченням природи і суспільства. Воно було вершиноюлогіко-методологічних поглядів древньої філософії і майже 2000 років визначалоподальший розвиток логічного мислення. Аристотель, власне, заклавтеоретичні основи логіки як науки. Йому належить заслуга формулюваннязакону протиріччя і закону виключеного третього. Ці закони довгоналежали до основних законів логіки висловлювань. Своє значення вони невтратили і в наш час.
Як перша (метафізика),так і друга (фізика) філософія Аристотеля має своїм світогляднимпідставою переконання в пануванні форми над змістом (матерією), душі надтілом, розуму над почуттями. Перенесення цих пріоритетів у сферу суспільствасклало зміст етики і політики Аристотеля.
Неперехідною заслугоюАристотеля залишається створення науки, названої ним етикою. Вперше середгрецьких мислителів він основою моральності зробив волю. Аристотельрозглядав вільне від матерії мислення як верховне начало в світі - божество.Хоча людина ніколи не досягне рівня божественного життя, але, наскільки цев його силах. він повинен прагнути до нього як до ідеалу. Етика і політикаАристотеля вивчають одне і те ж питання - питання про виховання чеснот іформуванні звичок жити добродійно для досягнення щастя, доступноголюдині в різних аспектах: перша - в аспектах природи окремої людини.друга - в плані соціально-політичному житті громадян. Для вихованнядоброчесного способу життя і поведінки однієї моральності недостатньо,необхідні ще закони, що мають примусову силу.
Особистість Аристотеляунікальна, неможливо повною мірою розкрити всі його таланти. Я вважаю, що вінпо праву заслужив називатися Філософом з великої літери!
Список використаної літератури
1. Алексєєв П.В., ПашинА.В. Філософія: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ТК Велбі, Вид-воПроспект, 20047. - 608 с.
2. Історія філософії вкороткому викладі/Пер. з чеш. І.І.Богута. - М.: Думка, 1994.-590С.
3. Спиркин А.Г.Філософія: Підручник. - М.: Гардаріки, 2000. - 816с.
4. Філософія: Підручник дляВНЗ/за редакцією проф. В.Н. Лавриненко, проф. В.П. Ратникова. - М.: ЮНИТИ,2001. - 584с.
