Від гирла Оки до Саратова і далі вниз права сторона Волги В«ГорамиВ» зветься. Займаються тут хліборобством і відхожими промислами.
Марко Данилич смолокурів в молодості збирався разом зі старшим братом в один день вінчатися, але Мокей перед тим у невідкладній справі в Астрахань поїхав. Було це по весні, і віднесло його з іншими промисловиками (вони тюленя били) на крижині в відкрите море. З тієї пори про нього ні слуху ні духу.
Зачекавши покладений термін, справив Марко Данилич панахиди по братові і одружився на Олені Петрівні, а її подруга, Дар'я Сергіївна, наречена сгінувшего, не видав шлюбного вінця, овдовіла.
Всього чотири роки прожив смолокурів з коханою дружиною, з'явилася у них дочка Дунюшка, а під час других пологів і Олена Петрівна і дитина померли.
Перед смертю просила вона Дар'ю Сергіївну стати Марку Даниличу дружиною, а Дуні матір'ю. Та дівчинку виховати погодилася, а заміж йти відмовилася.
Втративши сімейного щастя, Марко Данилич торговим справах повністю віддався і добився великих успіхів: років через десять за ним вже більше мільйона значилося. Однак перемінився він при цьому сильно - став владний, скупий, недоступний для всіх подначальних. Єдино, хто його не боявся і любив, - підростаючого красуня Дуня. Ні в чому їй у Смолокурова відмови не було, і багато дівчинка по доброті своєї душі блага людям приносила. А Дарія Сергіївна замінила Дуні рідну матір і нічим для себе ніколи не покористувалася, хоча злі язики про неї і сплітали плітки.
Прийшла пора віддати Дуню в В«справжнє наукуВ». Порішили відіслати її, як водиться в гарних будинках, у скит, в Манефіну обитель, а Дар'я Сергіївна зголосилася при ній жити, щоб з часом, коли дівчина вивчиться, чернецтво прийняти.
Через сім років повертається Дуня в батьківський дім. Компанії у Дуні не сталося, і пристрастилася вона В«божественніВ» книжки читати.
Батько починає подумувати про наречених для улюбленої дочки, але у своєму місті ровни для Дуні не бачить і вирішує поїхати з нею до Макара на ярмарок.
Там знайомиться з ними молодий купець Петро Степанович Самоквасов, і з перших же слів між ним і Дуней встановилася взаємна симпатія.
Самоквасов пропонує влаштувати спільно із загальним знайомим Дороніним, який приїхав на ярмарок з дружиною і двома дочками, розважальний катання по Волзі. Доронін між справою довідується у Смолокурова, які нині ціни на тюленячий жир (сам він цим товаром не промишляє, а питає для знайомого, молодого саратовського купця Микити Федоровича Меркулова, ще не прибув на ярмарок). Марко Данилич нарікає, що нині за тюленя баришу не отримаєш. Доронін про це щиро журиться.
В трактирі, де обробляються всі дрібні і великі угоди, смолокурів зустрічається з першим з рибної частини ділком Орошіним та іншими видатними промисловиками.
Марко Данилич і тут скаржиться, що не знає, як бути з тюленячим жиром, зовсім на нього ціна викидна. Орошін пропонує у нього все купити і поступово набавляти ціну. Смолокурів не розуміє сенсу його пропозиції, але тут у розмову втручається молодий купець Мітенька Вєдєнєєв, отримав тільки що звістка з Пітера про те, що там чекають великий вантаж американського бавовни, стало бути, тюленячий жир, уживаний при фарбуванні тканин, буде користуватися попитом. Оскаженілий тим, що його хитрість вийшла назовні, Орошін, грюкнувши дверима, залишає чесну компанію.
Тепер вже смолокурів рано вранці відправляється до Дороніну і починає поволі випитувати: чи збирається він, маючи доручення на продаж від Меркулова, продавати тюленя? Хоча смолокурів і здогадується, що старий його приятель прочит видати за Меркулова дочка, його це не зупиняє. В«Почищені оброблю, ніж Орошіним хотілося мене <...> Друзі ми приятелі з Зіновієм Олексійовича, так що ж з того? .. Сват сватом, брат братом, а грошики не рідня ... В»
І до самого Смолокурову є ранні гості - Вєдєнєєв і Самоквасов. За чаєм Самоквасов згадує про горе, що спіткало матір Манефа, з чиєї обителі Параша Чапуріна відходом вінчалася з Василем Борисовичу, та ще й у великоросійської церкви, нагадує і про задуманої прогулянці по Волзі і береться все підготувати « належній справностіВ».
Під другій половині дня смолокурів з Дуней, сімейство Дороніна і Самоквасов з Вєдєнєєва на багато прикрашений човні вибралися на вільну воду. Самоквасов, взяв на себе роль В«капітанаВ», пригощає всіх учасників пікніка В«волзьким кваску В», питвом із замороженого шампанського з соком персиків, абрикосів і ананасів.
Дуня, приймаючи склянку від Петра Степанича, від хвилювання вся вогнем спалахнула миттєво. І сам Самоквасов відчуває, що у нього серце тріпоче, але все ж він зауважує, що між Вєдєнєєва і дочкою Дороніна Наташею теж виникає симпатія. Смолокурів знову заводить мову про продаж тюленя, але Доронін погоджується оформити угоду тільки після отримання згоди від Меркулова, а на це піде тижнів зо два. Бачить Смолокурів, що підприємство його, мабуть що, і зірватися може, але змінити небудь не в його силах.
Деякий час опісля до Смолокурову заходить мати Таіфа з Комарівської обителі з вістями про наближення розорення скитів. Заодно розповідає вона й про те В«сороміВ», який накликав на обитель шлюб Параші з Василем Борисовичу. Заглянув на той час до Смолокурову Самоквасов при вигляді черниць тривожиться: не провідали чи в Комарові про його участь у цьому весіллі? Але Комаровського матері, слава богу, ні про що не здогадуються.
І на жіночій половині Смолокурова свої гості - Горпина Петрівна з дітьми прийшла з Дуней побачитися. Дівчина зі сльозами визнається старшій подрузі, що пробудилась і в її серці любов, милий їй Петро Степанович.
А у Марка Даниловича одна турбота, як би Дороніна навколо пальця обвести.
Меркулов ж, ні про що не підозрюючи, пливе на пароплаві до Макара, чекає не дочекається зустрічі з нареченою і від нічого робити спостерігає за пасажирами. Звертає на себе його увагу середніх років жінка, одягнена в охайне чорне плаття, за всіма прикметам В«не з простихВ». Довідався він, що це поміщиця Марія Іванівна Алимова.
Кажуть про неї, що вона з В«фармазонамВ». В«А в чому ихняя віра полягає, достеменно ніхто не знає, тому що у них все по таємності ... В»
В місті Меркулова зустрічає Вєдєнєєв, нарешті радує власника тюленя хорошою ціною. Розповідає він і про невдалу смолокуровской хитрості, і вирішують обидва молодих підприємця самим ніколи так справи не вести. Заодно просить Вєдєнєєв Меркулова допомогти йому висватати Наташу.
Самоквасов прибуває в Комаров і розпитує знайомих скітниці про Фленушка, яка в той же самий час веде важку розмову з Манефа. Визнається Манефа, що Фленушка їй дочка. На відвертість тим же відповідає Фленушка ігумені, говорить про свою любов до Самоквасова і, впевнена, що розлучилася з ним назавжди, приймає остаточне рішення стати черницею.
нерадісні останнє побачення Фленушка з Петром Степановичу, відкидає вона його любов, хоча і стратити про себе, радить одружуватися на Дуні Смолокуровой і ... тут же, в лісі, віддається коханому. Розлучаються вони, по слову Фленушка, на три дні - на цей строк призначає вона їх весілля доглядом. Коли ж змучився від очікування Петро Степанич в домовлений годину з'являється в келії, зустрічає його велична сувора мати Філагрія (це ім'я прийняла Фленушка при постригу) у чорному маковиці, і в мантії. З відчаю пускається Петро Степанович в розгул, точно у вир кидається.
Дійшла звістка про зв'язки Самоквасова з Фленушка і до Дуні. Не стало у неї інтересу ні до знайомствам, ні до розваг, на всі питання батька відповідає Дуня тихими сльозами.
Випадок зводить сімейство Смолокурова з тією самою Марією Іванівною, що на пароплаві Меркулову зустрілось. Марку Даниличу лестить увага знатної особи, сподобалася вона і Дуні. Поступово починає Марія Іванівна відкривати дівчині завісу над містичними ...
