Олена Кряжева, студентка, Факультет економіки, Нижегородський філія, ГУ Вища школа економіки
З створення світу завжди правило, править і правитиме меншість, а не більшість. Це вірно для всіх форм і типів управління, для монархії і для демократії, для епох реакційних і для епох революційних. З управління меншини немає виходу. Питання лише в тому, править чи меншість краще чи найгірше. Одне меншість змінюється іншим. Ось і все.
(Н. А. Бердяєв)
Нагорі збираються вершки. І піна теж.
(А. Блох)
Термін В«ЕлітаВ» увійшов до ужитку не так давно. Точніше, у своєму широкому значенні, він був відроджений трохи більше десяти років тому. В даний час ми вживаємо його, коли маємо на увазі щось незвичайне, краще в своєму роді; часто визначення В«елітнийВ» використовується в рекламі: елітні джинси, шуби, навіть сантехніка. Це поняття має двояке тлумачення: з одного боку, елітний - значить краще інших, а з іншого боку, те, що властиво певної соціальній групі.
Існує чимало визначень поняття В«елітаВ», серед яких виділимо два основних:
еліта - Це все індивіди, що домоглися найвищих результатів в якій-небудь сфері діяльності;
Р. Міллс: еліта - це люди, чиї позиції дозволяють їм піднятися над оточуючими і приймати рішення зі значимими последствіямі.1
Перше з них, очевидно, американське. Воно базується виключно на заслугах конкретної особистості, припускаючи ряд зусиль для досягнення цього статусу. Але це не завжди відповідає дійсності, так як існує досить обширна група людей, які не доклали особливих зусиль для входження в еліту. Ми говоримо про так званих спадкоємних аристократах, В«золотої молодіВ», адже вони, очевидно, відносяться до цього шару, оскільки володіють усіма атрибутами: блискучою освітою, матеріальною забезпеченістю, вхожість в певні сфери знайомств, управлінської посадою, нарешті. У силу цього обставини перше визначення не може бути визнано повним, так як відповідає не всім критеріям.
Друге більше має на увазі правлячу еліту, про яку ми, власне, і хочемо поміркувати в цій роботі. Але не можна заперечувати, що в групу еліти входить також еліта інтелектуальна та культурна, яка часто не приймає рішення з значимими наслідками. Але навіть при розмові про сильних світу цього не можна забувати видатних діячів науки і мистецтва, так як часто люди переходять з одного виду еліти в інший, і ця циркуляція є невід'ємна умова здоров'я суспільства. Тому друге визначення також не може бути визнано вичерпним.
Стає очевидним, що дати однозначне тлумачення терміну В«елітаВ» не так-то просто. Навіть в соціології під цим словом маються на увазі різні суспільні групи, не кажучи вже про те, що в політології та в економіці елітою називаються різні формації. Це поняття також змінюється з плином часу і розвитком людства. Для нашого дослідження здається прийнятним наступне визначення:
В«Еліта суспільства - це соціальний шар, що володіє таким становищем у суспільстві і такими якостями, які дозволяють йому керувати суспільством, або надавати істотний вплив на управління ним, впливати (позитивно або негативно) на ціннісні орієнтації поведінкові стереотипи в суспільстві, і, в кінцевому рахунку, більш активно, результативніше, ніж всі інші шари, брати участь у формуванні тенденцій розвитку суспільства, виникнення а руйнування соціальних конфліктів, одночасно володіючи більшим, ніж інші групи, суверенітетом у формуванні власного положення, у виборі своєї групової орієнтації по основним громадським проблемам. В»2
Очевидно, що еліта робить величезний вплив на розвиток тієї чи іншої суспільної формації, тому представляється не тільки цікавим, але і необхідним дослідження структури цього шару, основних поведінкових типів його представників, передумов формування і рух як усередині, так і спілкування з зовнішнім середовищем. Обмовимося відразу, що не маємо мети займатися детальним розглядом еліти як соціальної організації, а прагнемо вникнути у взаємодія її з суспільством.
Подібне дослідження пов'язане з рядом труднощів методологічного характеру. По-перше, люди при владі, а відповідно і їх інтереси, і їх соціально-політичний портрет, змінюються, тому нерозумно було б претендувати на точність даються оцінок. Важливо, на наш погляд, зрозуміти основні принципи освіти елітного шару і причини його падіння, загальні риси, властиві цим людям, і інші особливості, які мало залежать від особистісних якостей людини, що знаходиться на вершині піраміди влади. По-друге, розраховувати на 100%-ву правдивість інформації не доводиться, оскільки далеко не кожен представник влади згоден відкрито розповісти все про свою діяльність і мотивації тих чи інших вчинків, тому часто в роботі будуть використовуватися припущення і слідства, тобто непрямі факти, але не прямі дані соціологічних опитувань. По-третє, далеко не всі представники правлячого стану знайомі нам в обличчя. Ми говоримо і гак званих В«сірих кардиналівВ», які часто стоять за владу імущими. Але, незважаючи на їх не поява на екранах або трибунах, їх вплив часто спостерігається в широких масах громадськості. Тому збувати про їх існуванні теж не можна.
Таким чином, визначити як поняття еліти в універсальному застосуванні, так і вибрати однозначну методологію дослідження не можна - тому в даній роботі звернемося до вищого шару суспільства з питанням що було, що є і що повинно було бути.
Формування еліти і її призначення
В зв'язку з тематикою правлячого класу виникає очевидне запитання: навіщо взагалі містити вищий шар? Він цікавить в основному широкі народні маси, особливо останнім часом. Відповідь на нього не така очевидна, але все ж підходяще пояснення можна знайти. А.І. Пригожин у книзі В«Сучасна соціологія організацій В»стверджує, що еліта потрібна для найбільш продуктивного взаємодії як всередині організації, так і з зовнішнім світом. Для здійснення яких би то не було проектів, спілкування, контактів необхідний представник від певного числа людей, інакше діалог не є можливим. Тому з'являється ієрархія всередині організації, яка має на меті перш за все розподілити функції між різними групами. Це варіант горизонтального поділу: вертикальне народжується відповідно: різні групи виділяють декількох представників для інтеграції і комунікацій; вищі же ешелони виникають як надбудова над всією системою для взаємодії із зовнішнім середовищем. А в силу того, що система вже утворилася зазначеним способом, то їй необхідно управляти, для найбільш ефективного її функціонування. Так з'являється владу в будь-якому суспільстві, в будь-якій соціальній організації. Так, наприклад, відбувалося покликання русичами варягів на царство, після якого почалося царювання Рюриковичів на Русі, що тривало аж до XVII століття.
Таким чином, влада в організації виникає у зв'язку з передачею (добровільної або вимушеної) частини В«суверенітету особистостіВ», її прав, іншому - посадовій особі або певному органу через необхідність виникнення посередника в спілкуванні між великими групами людей.
З плином часу змінюються як лідери пануючих груп, так і їх склад, тому з'являється необхідність у фіксації певних правил, щоб уникнути особистої Залежно великої соціальної групи від складу характеру членів еліти. Так народжуються конституції і з'являються наступні протиріччя: з одного боку, влада безособова, так як представлена ​​законом, а з іншого - особливості правлячої верхівки позначаються на поведінці системи. Ця дилема тягнеться протягом сторіччі, схиляючи чашу терезів між законом і особистістю на ту або іншу сторону. Співвідношення між можливістю окремої особистості управляти за своїм розсуд і силою закону визначає суспільний лад - абсолютна монархія і республіка - крайні форми, людство знає і ряд проміжних; в Надалі ми будемо розглядати перехід в Росії від тоталітаризму до існуючому ладу у зв'язку із зміною в правлячих колах. ...
