вартостей, які стосуються:
а) особистого життя людини ("Особисті вартості"),
б) родинного життя ("вартості сімейного життя"),
в) сфери суспільно-Громадський стосунків ("громадянські вартості"),
г) національно-державного життя ("Національні вартості"),
д) жіття Всього людства ("абсолютні вічні вартості").
Цей підхід відразу віявляє кож ієрархічно-системний характер вартостей. Відається Очевидно, Що існують вартості, які для людини мают пріорітетне значення, и їм вон підпорядковує Менш значущі. Задля сімейного життя вон обмежує себе в особистому, а нерідко Сімейні інтересі підпорядковує Громадським, в свою Черга ці - національно-державним. Нарешті, всю свою систему вартостей І, відповідно, свою поведінку, узгоджує з вартости, які вважає найголовнішімі и які назіваємо тут абсолютними вічнімі.
Система вартостей розташовується на вертікальній осі Людина - Бог, а духовне мужніння людини полягає в тому, Що вон, переборюючі собі, долаючі Своє егоїстічне (емпірічне) початок, поступово піднімається Сходинки Духу - від власне особистого, от переважної любові до себе - до вимоги, які ставитиме перед ним інститут сім'ї, громада, держава І, Нарешті, Бог [13].
Система вартостей візначає Зміст виховання, а тому, враховуючі її структуру, О. Вишневський візначає п'ять Його аспектів [2]. Моральний - Що віпліває з потреб вселюдського життя; національний - Що віпліває з потреб вселюдського життя; національний - Що віпліває з потреб національного життя и процесів державотворення; Громадянський - Що віпліває з потреб побудова демократичного суспільства; сімейний - Що віпліває з потреб Побудова міцної родини; особістісній - Що віпліває з потреб окремої людини.
Сучасне українське виховання, орієнтуючісь на наш виховний Ідеал, вносити сюди суттєво Інший принцип: перше Місце у віхованні людини відводиться моралі, Яки від Бога. Лише порядна (моральна) людина Може и винна брати на себе обов'язки громадянина, сім'яніна ТОЩО. У цьому сенсі можна Говорити про Певної "Деідеологізацію" виховання, Звільнення Його від догматично-ідеологічного преса.
Відповідно до формули Служіння Богові и Украине, світоглядну основу сучасного українського виховання складає Ідеологія державності, Що включає Ідеї державотворення, державозахісту, державозбереження ТОЩО. Вона лежить в Основі Акту проголошення незалежності України та Нашої Констітуції. Обов'язкове визнання цієї ідеології передбачена самим статусом громадянство. Бо ЯКЩО для громадянина обов'язковою є Конституція, то автоматично такою ж стає и її Ідеологія.
допускаючи плюралізм ідеологічніх вузькогруповіх доктрин и поглядів, Сучасне українське виховання передбачає оцінку їх з точки зору того, наскількі смороду відповідають самій сутності формули Служіння Богові и Украине. Це означає, по-перше, Що їх Завжди необхідно трактуваті через призму абсолютно вічних вартостей (ідеалів добра, правди, справедлівості, гідності ТОЩО). Антігуманні ідеологічні доктрині, які ведуть людину до класової, расової, національної чи конфесійної ненавісті, до ворожнечі, боротьбі и кровопроліття на цьому грунті, котрі Вже довели свою антілюдяну сутність - не мают права на віправдання плюралізмом и повінні повсюдно заперечуватіся з позіцій гуманізму.
Зміст виховання - центральне живлення системи. ВІН візначається прийнятя в суспільстві вартости та їх інтерпретацією, а тому презентується Як явищем складення и багатогранності, Що включає в себе Як традіційні, так и Нові елементи, продіктовані годиною.
Сутність морального виховання полягає в тому, Що людина утверджує в собі свою природну Схильність до добра та готовність відстоюваті Його в собі и в НАВКОЛИШНЬОГО жітті. Це виховання зорієнтоване на засвоєння Людиною абсолютно вічних норм співжіття, які носять універсальний, вселюдській характер и являютя собою необхідній елемент людяності. Мотіваційну основу цього процесу складають Різні (Зовнішні и Внутрішні) чинників, альо Головним з них є віра в ідеалі добра, правди, справедлівості, чесності ТОЩО та Прагнення наблізітіся до них. Вочевідь, такий погляд на Речі НЕ узгоджується з тім трактування моралі и моральності, його призначення та досі домінувало в Нашій педагогіці.
Головною небезпекою морального виховання людини є релятівізм, Який оголошує моральні вартості "відноснімі", Що Частково, а іноді й повністю руйнує людину від моральної істіні. Релятівізм з'являється и руйнує мораль тоді, коли послаблюється духовний компонент свідомості людини и суспільства. Спріяє цьому и Спроба чисто секулярної інтерпретації моральних засад.
Як відзначає К. Войтила, всіляка розбіжність моральних и правових законів, з одного боку, и Вимоги Закону Моральності в людіні - з іншого, зумовлюється відстанню людини від свого творця, рівнем її вміння "прочітаті" Закон в собі, усвідоміті и підпорядкуваті йому свою натуру ". Натомість наближення законів зовнішніх до вимоги внутрішнього голосу - веде до гармонії людини и суспільства.
На відміну від комуністічної педагогікі, традіційно-Християнська виховання скарбі мораль в Його основу - Як чинник найбільшої ваги. Лише моральне благо поліпшує Людина і збуджує в ній пріспані Духовні возможности. Будь-яке нормальне виховання розпочинається з моралі и з Віри в моральні ідеалі. Людина одержує право відстоюваті Інші вартості - Національні, громадянські, Сімейні, Особисті - Лише морально Засоба. Християнство віключає становлення ідеологізованої аморальної істоті, на Що орієнтувала досі педагогіка Комуністична.
Проблема національного виховання Набуль тепер особливого звучання Як форма самовизначення нашого народу и людини, повернення їх до нормального, пріродовідповідного стану.
Однією з Важливе ознайо людської натури є почуття національного, Що вказує на належність людини до певної етнічної групи - таке ж Важливе, Як для дерева Колір и форма листка, крони ТОЩО. Повноцінній самовіяв індівідуума Неможливо без цієї Особливості. А тому почуття національного має неабіяке значення в процесі виховання и позначається на поведінці людини.
Як відомо, харчування про значення національного у віхованні Багато УВАГА пріділяв К.Ушінській. ВІН НЕ заперечував орієнтації виховання на чужі прикладом, альо в Основі винен, на Його мнение, лежать дух самого народу. Для сучасної української педагогікі фундаментальне значення мают два Його Висновки [див. 5]. По-перше, ті, Що почуття національного є вродженою, воно вічне и властіве Кожній людіні. У цьому сенсі воно набліжається до почуття моральності. Як и воно, почуття національного є даром Божим и помірає в людіні разом з нею. Воно має глибинності генетичне вкорінення в псіхіку індівіда и віявляє собі підсвідоме навіть тоді, коли зазнає кровного змішування з чужоріднімі елементами и чужого впливим.
Національний аспект змісту українського виховання репрезентується, Як правило, поняттям національного виховання, Що веде до становлення Громадянська-патріотічної свідомості. СЬОГОДНІ воно втілює в собі мсту и процес національно-етнічного відродження українського народу. З Оглядова на ці, у ряді віпадків національне виховання розглядається нашими виховний інстітуціямі Як Домінанта всієї системи українського виховання.
Національне виховання зорієнтоване на Національні вартості Як на головний предмет УВАГА. Воно ставити собі за мету пріщепіті дітям віру в українську ідею, Що втілює Прагнення до державності и Соборності; розвинутості и почуття любові до свого народові и шанобліве ставлені до власної культури, мови, традіцій; утвердити пошанне до державної сімволікі и Констітуції України; відродіті почуття національної гідності и самоповагі ТОЩО.
Національні вартості втілюються Найперше в національній культурі, літературі, містецтві, в національніх традіціях, в правових джерелах, в Стосунки людей ТОЩО. Всі смороду віступають и Як самодостатні чинників національного виховання....
