фізичними вадами, яким протипоказані переміщення між місцем проживання та навчальними приміщеннями;
В· військовослужбовцями, охочими отримати освіту під час проходження військової служби;
В· людьми, бажаючими підвищити свій культурний і освітній рівень без прив'язки до конкретному навчальному закладу.
2. Технології дистанційного навчання
Відомі і застосовуються наступні основні технології дистанційного навчання:
1. Кейс-технологія , при якій учень отримує комплект навчальних матеріалів (кейс) і вивчає їх, маючи можливості періодичних консультацій з викладачами-тьюторами в навчальних пунктах (центрах).
2. ТВ-технології , при яких основні навчальні процедури засновані на прослуховуванні і перегляді телевізійних лекцій.
3. Мережеві технології , при яких доступ до навчальних матеріалів та консультації з викладачами проводяться за допомогою телекомунікаційних технологій і обчислювальних мереж. Як правило, в якості мережі використовується Internet, тоді мережеву технологію називають Internet-технологією (або Web-технологією).
Навчальні матеріали в кейс-технологіях можуть бути представлені у вигляді звичайних паперових комплектів (твердих копій) підручників і навчальних посібників, а також в електронному вигляді на компакт-дисках та відеокасетах. Серед матеріалів можуть бути відеозаписи лекцій і комп'ютерні програми для виконання самостійних завдань. Ці технічні засоби не передбачають контактів з викладачами. Брак безпосереднього спілкування з викладачами заповнюється організацією періодичних сесій, при яких або студенти приїжджають в навчальний центр, або викладачі відряджаються в локальні навчальні пункти, на базі яких організовується дистанційне навчання.
В ТВ-технологіях для передачі телевізійних сигналів зазвичай використовується супутниковий зв'язок. Відсутність зворотного зв'язку від учнів до лектора є очевидним недоліком даних технологій.
По мірі розвитку інформаційних технологій та збільшення кількості абонентів, підключених до мережі Internet, все більшого поширення набувають мережеві технології. При цьому можуть використовуватися і елементи двох перших технологій, оскільки ряд навчальних посібників може передаватися навчаним у вигляді твердих копій, а окремі телевізійні лекції - в запису на магнітофонних стрічках або компакт-дисках.
Дистанційне навчання з мережевих технологій засновано на доступі студентів до попередньо створеним баз навчальних матеріалів. У число засобів мережевих технологій входять теле-і відеоконференції. На відміну від ТБ-технологій у відеоконференціях передбачені можливості двостороннього обміну інформацією. Навчають не тільки слухають лектора, але можуть ставити йому запитання і отримувати відповіді. Хоча безпосереднє спілкування з викладачем є безсумнівним достоїнством відеоконференцій, їх організація обходиться досить дорого, вимагає присутності навчаних в певний час у спеціальних студіях, обладнаних засобами відеоконференц-зв'язку. Тому головні навчальні процедури пов'язані з використанням навчальних систем і електронних навчальних матеріалів.
Навчальні матеріали створюються за допомогою спеціальних інструментальних систем, розглянутих в наступному розділі. У ряді систем передбачається можливість індивідуальної настройки наявних навчальних посібників для конкретних учнів із урахуванням їх поточних запитів і рівня попередньої підготовки.
Для реалізації ДО користувач повинен мати вдома або на своєму робочому місці комп'ютер з певним набором зовнішніх пристроїв і пристроїв введення-виведення інформації. Вимоги до характеристик клієнтського комп'ютера і складом зовнішніх пристроїв визначаються характеристиками використовуваних навчальних матеріалів.
У мінімально необхідний набір пристроїв входять комп'ютер, дисплей, клавіатура, миша. У разі навчання по Internet-технології потрібно мати підключення до Internet і відповідно в комп'ютері модем або мережеву плату. Якщо навчання передбачається по мультимедійним навчальним посібникам, то в комплект обладнання додатково повинні увійти звукова система і видеобластер. Якщо передбачено використання інтерактивного режиму роботи з навчальної програмою, розташованої на віддаленому сервері, або проведення консультацій з викладачем в режимі on-line, то необхідно, щоб використовуваний канал абонентського доступу мав достатню пропускну здатність. Зазвичай для цих режимів модемна зв'язок виявляється незадовільною, доцільно мати в якості каналу "Останньої милі" ISDN або абонентську лінію xDSL.
Клієнтський комп'ютер в системах ДН повинен бути оснащений програмами, забезпечують комунікаційні зв'язки з викладачами освітнього центру, програмами доступу до електронних навчальних матеріалів та роботи з ними в інтерактивному режимі. При навчанні в складі студентської групи корисно мати засоби зв'язку "Студент-студент". Як мінімум, учень має розташовувати засобами передачі файлів і зв'язку по електронній поштою, але бажано також мати можливість спілкування в режимі on-line, участі в відео-та аудіоконференцій.
Навчання по ряду дисциплін передбачає виконання учнем циклу лабораторних робіт та завдань на курсове та дипломне проектування. Значну частину робіт, завдань і експериментів можна виконувати за допомогою програм моделювання або на основі дистанційного доступу до реального устаткуванню. У цьому випадку клієнтський комп'ютер додатково повинен бути оснащений програмами моделювання, виконання необхідних розрахунків, дистанційного управління досліджуваними об'єктами.
3. Автоматизовані навчальні системи
Під автоматизованої навчальної системою (АОС) розуміється узгоджена сукупність навчальних матеріалів, засобів їх розробки, зберігання, передачі та доступу до них, призначена для цілей навчання і заснована на використанні сучасних інформаційних технологій.
За своїм масштабом АОС в сфері вищої освіти можуть бути освітніми системами кафедри, університету, напрямки підготовки (спеціальності), консорціуму вузів. В промисловості АОС можуть створюватися компаніями, що проводять регулярні заходи щодо підвищення кваліфікації своїх співробітників.
Основні функції АОС:
В· Доступ до освітніх ресурсів (ОР), включаючи засоби віртуальних і віддалених навчально-дослідних лабораторій;
В· Самотестування і контроль знань учнів;
В· Пошук інформації;
В· Створення ОР;
В· Управління навчальним процесом;
В· Конференцзв'язок (чати, потокове відео).
Важливою рисою АОС є зв'язок з різними джерелами інформації, наявними в Internet, і перш за все з комп'ютерними системами підтримки науково-дослідних робіт, наявними як в університетах, так і в академічних інститутах. Наявність такого зв'язку необхідно не тільки для залучення студентів до наукових досліджень, але й для підвищення кваліфікації викладачів і тим самим для вдосконалення вмісту БУМ.
Основні підсистеми АОС:
В· Інструментальна Середа (компілятор навчальних посібників, сукупність зовнішніх або вбудованих редакторів тексту, графіки, мультимедіа);
В· База ОР;
В· Браузер;
В· Тестуюча підсистема;
В· Пошукова підсистема;
В· Електронний деканат.
Типова укрупнена структура АОС представлена ​​на рис. 1.
Рис . 1. Укрупнена структура АОС
Зазвичай конкретні реалізації АОС створюються певними компаніями або університетами. Ресурси таких АОС найчастіше не є мобільними, тобто стерпними для використання і розвитку з однієї системи в іншу. Це є очевидним недоліком з точки зору створення інтегрованої бази науково-освітніх ресурсів і застосування в системах відкритого освіти.
Система управління АОС має підсистеми, орієнтовані на учнів, викладачів та адміністраторів, контролюючих функціонування апаратно-програмних засобів...
