робляються вольові якості. Найбільш яскраве вираження психічні новоутворення знаходять у розвитку пізнавальних процесів. Розширюється обсяг уваги, розвивається сприйняття, здатність до його концентрації, розподілу, переключення.
Важливе новоутворення у розвитку пам'яті - перехід до опосередкованого запам'ятовування, оволодіння прийомами запам'ятовування і відтворення. Особливе місце в психічних процесах починають займати внутрішня саморегуляція і контроль. Якщо в першому класі провідними продовжують залишатися наочні форми мислення, то до другого-третього року навчання дитина починає здійснювати аналіз і синтез на основі уявлень, уявного зіставлення. Йде розвиток словесно-логічної форми мислення.
Аналіз проблеми порушень читання грунтується на розумінні їх причин. У логопедії існує на цей рахунок така точка зору: дане порушення виникає в Внаслідок загального недорозвинення всіх компонентів мови - фонетико-фонематичного і лексико-граматичного.
А.Н. Корнєв вперше для розуміння механізмів дислексія і Дисграфія використовував всебічний підхід, тобто клінічне, клініко-динамічне, енцефалографіческое, нейропсихологічне і психологічне дослідження. [5] Досягненням на сучасному етапі є створення загальних принципів лікувальної педагогіки, психотерапії та медикаментозного лікування.
Ясно, що жодна дитина не може навчитися відразу, раптом абсолютно правильно читати і писати. Адже діти проходять стадію первинного, навчання, на якій у них буває більшу або меншу кількість помилок. Ось саме в цей час, саме тут і потрібна психолого-логопедична допомога дитині.
Тут важливо зупинитися на такому понятті, як готовність до шкільного навчанню.
У роботах Л.І. Божович (1968) виділяються декілька параметрів психічного розвитку дитини, що найбільше істотно впливають на успішність навчання в школі. Серед них певний рівень мотиваційного розвитку дитини, що включає пізнавальні і соціальні мотиви навчання, достатня розвиток довільної поведінки й інтелектуальної сфери. Основним критерієм готовності до школи в працях Л.І. Божович виступає новоутворення "Внутрішня позиція школяра", що представляє собою сплав пізнавальної потреби і потреби в спілкуванні з дорослим на новому рівні. [6]
Д.Б. Ельконін, обговорюючи проблему готовності до школи, на перше місце ставив сформованість передумов до навчальної діяльності. До найбільш важливих передумовам він відносив уміння дитини орієнтуватися на систему правил в роботі, вміння слухати і виконувати інструкції дорослого, уміння працювати за зразком і деякі інші. Всі ці передумови витікають з особливостей психічного розвитку дітей в перехідний період від дошкільного до молодшого шкільного віку, а саме: втрата безпосередності в соціальних відносинах, узагальнення переживань, пов'язаних з оцінкою, особливості самоконтролю. Д.Б. Ельконін підкреслював, що при переході від дошкільного до шкільного віку - діагностична схема повинна включати в себе діагностику як новоутворень дошкільного віку, так і початкових форм діяльності наступного періоду "[7].
Н.Г. Салміна (1988) як показники психологічної готовності до школи виділяє: 1) довільність як одну з передумов учбової діяльності; 2) рівень сформоване семіотичної функції; 3) особистісні характеристики, включають особливості спілкування (уміння сумісно діяти для вирішення поставлених завдань), розвиток емоційної сфери і ін Відмінною особливістю цього підходу є розгляд семіотичної функції як, показники готовності дітей до школи, причому ступінь розвитку даної функції характеризує інтелектуальний розвиток дитини.
В роботах Е.Е. Кравцової (Г.Г. Кравцов, Е.Е. Кравцова, 1987; Е.Е. Кравцова, 1991) при характеристиці психологічної готовності дітей до школи основний упор робиться на роль спілкування в розвитку дитини. Виділяються три сфери - відношення до дорослого, до однолітка і до самого себе, рівень розвитку, яких визначає ступінь готовності до школи і певним чином співвідноситься з основними структурними компонентами навчальної діяльності. [8]
Під всіх дослідженнях, не дивлячись на відмінність підходів, признається факт, що ефективним шкільне навчання буде тільки в тому випадку, якщо першокласник володіє необхідними і достатніми для початкового етапу навчання якостями, які потім в учбовому процесі розвиваються і удосконалюються.
Можна сказати, що за основу готовності до шкільного навчання береться якийсь базис розвитку, без якого дитина не може успішно вчитися в школі. Фактично роботи по психологічній готовності до школи спираються на положення, що навчання йде услід за розвитком, оскільки признається, що не можна починати навчання в школі, якщо немає певного рівня психічного розвитку.
Робота дітей у навчальних ситуаціях складається з дій різного типу. Особливе місце серед них займають навчальні дії, з яких діти відтворюють і засвоюють зразки загальних способів розв'язання завдань та загальні прийоми визначення умов їх застосування. Ці дії можуть виконуватися як в предметному, так і в розумовому плані. Склад їх неоднорідний: одні навчальні дії характерні для засвоєння будь-якого навчального матеріалу, інші - для роботи усередині даного навчального матеріалу, треті - для відтворення лише окремих приватних зразків. [9]
Велике значення в навчальної діяльності має розвиток уваги. Переважним видом уваги на початку навчання є мимовільне увагу, фізіологічною основою якого служить орієнтовний рефлекс павловського типу - В«що таке?В». Дитина ще не може керувати своїм увагою; реакція на нове, незвичайне настільки сильна, що він відволікається, опиняючись у владі безпосередніх вражень. Навіть при зосередженні уваги молодші школярі часто не помічають головного й істотного, відволікаючись на окремі, помітні, помітні ознаки в речах і явищах. Крім того, увагу дітей тісно пов'язане з мисленням, і тому їм буває важко зосередити увагу на неясному, незрозумілому, неосмислені матеріалі.
Велике значення у формуванні довільної уваги має чітка зовнішня організація дій дитини, повідомлення йому таких зразків, вказівка ​​таких зовнішніх засобів, користуючись якими він починає керувати власною свідомістю. Наприклад, при цілеспрямованому виконанні фонетичного аналізу використовуються картонні фішки. Точна послідовність їх викладання організовує увагу дітей, допомагає зосередитися.
Розвиток уваги пов'язане також з розширенням його обсягу, умінням розподіляти його. Тому в молодших класах дуже ефективними виявляються завдання з по парним контролем: контролюючи роботу сусіда, дитина стає більш уважним до своєї. Н.Ф. Добринін встановив, що увага молодших школярів буває достатньо зосередженою і стійкою тоді, коли вони повністю зайняті роботою, коли робота вимагає максимуму розумової і рухової активності, коли нею захоплені емоції і інтереси. [10]
1.2 Психолого-педагогічна характеристика молодших школярів з порушенням мови
Серед невстигаючих школярів початкових класів велику частину складають діти з різними відхиленнями в розвитку мови.
Мова - одна з центральних, найважливіших психічних функцій, вона має величезний вплив на розвиток дитини в цілому. Розвиток мислення в значною мірою залежить від розвитку мови. Мова лежить в основі оволодіння грамотою та усім процесом навчання.
Дослідник дитячих мовних порушень професор Р.Е. Левіна виділяє п'ять етапів, які проходить дитина в процесі оволодіння мовою: [11]
- на першому етапі у дитини повністю відсутня розрізнення звуків, а також розуміння мови та власна активна мова;
- на другому етапі виникає розрізнення найбільш контрастних, далеких за звучанням фонем (мовних звуків). Вимова дитини неправильне, спотворене;
- на третьому етапі відбуваються вирішальні зрушення. Дитина дізнається неправильно вимовлені слова і здатний помічати розходження між правильним і неправильною вимовою;
- на четвертому етапі активна мова дитини досягає майже п...
