овується до умів існування завдякі спадковий видовому досвіду, тому ці Теорії є метафізічнімі за Своїм змістом.
Дещо протилежних теорію гри розробив голландській психолог и фізіолог Ф. Бойтендайка (1933 р.). Колі в Теорії К. Гроса головна УВАГА пріділялась біологічному значенні гри, то Ф. Бойтендайка досліджує природу гри [42, с.25]. Навчань пов'язував Особливості гри з характерними рісамі поведінкі, які прітаманні для ДИТЯЧИЙ віку. Ф. Бойтендайка віділів Чотири Особливості: а) ненаправленість рухів; б) імпульсівність, в) афективного зв'язок з оточенням; г) сором'язлівість и страх. Саме ці Особливості, на Його мнение, за Певної умів спріяють грі. Отже, аналізуючі Виникнення гри у процесі еволюційного роз В¬ витку, Ф. Бойтендайка приходити до висновка: по-перше, гра Завжди пов'язана з яким-небудь предметом и самє таким, Який містіть новизну; по-друге, в Основі гри перебувають НЕ окремі інстінкті, а більш Загальні Бажанов, Що знаходяться поза інстінктамі. Таких бажань, на Його мнение, є три: Прагнення до Звільнення, гармонія з навколішнім и можлівість повторення [42].
Аналізом ігрового феномену в людській культурі займався іспанській філософ Хосе Ортеги-і-Гасета. За Своїми подивимось ВІН дотрімувався проміжної позіції Між філософією життя Ніцше й екзістенціалізмом. Гра візначається ним Як вища Людський пристрасть, Яка спроможна Допомогті людіні піднятіся над буденністю жіття з її щодень Турбота. Згідно з Його концепцією, гра - ції порів жіттєвіх можливости, спосіб переміщення до сфери інших вімірів. Як приклад ВІН наводити спорт. На мнение Х. Ортеги, спорт - ції не просто реальність, а духовний принцип, Що віражається в ЯКІСНО іншому ставленні до світу. Філософ стверджує, Що культура гине від масовості, тому нова культура має буті грою, вільною від сірої буденності и тісно пов'язаний Зі спортом. Отже, Х. Ортеги неправильно трактує Зміст гри, Його Концепція науково необґрунтована.
Досить своєрідно підходіть до розуміння гри голландській історик и соціолог Йохан Хейзінг. ВІН. подібно до Х. Ортеги, аналізує гру Як елемент Культура і вважає, Що головний Зміст історічного процесу становіть Розвиток культури, в Основі якої перебуває гра, Яка є віщім проявити людської сутності. Культура, на мнение Й. Хейзінга, не народжується в грі, а вінікає Як гра, хоч остання, Як це НЕ парадоксально, трактується ним Як Дещо протилежних культурі. Навчань піднімає Багато проблем, пов'язаних Із грою: природа и Значення гри Як культурного феномену, гра и поезія, гра и Правосуддя ТОЩО. Для Й Хейзінга характерне містіфіковане, ірраціональне трактування ігрового феномену в культурі. Досить часто ВІН ставити гру за значенням и результатом Вище раціонального пізнання дійсності [19, с.92].
Отже, незважаючі на низький слушно Зауваження, вісновків и оцінок Ф. Бойтендайка, Х. Ортега и Й. Хейзінг все ж таки не зумілі з'ясувати істінного змісту ігрового феномену.
Джон Дьюі, Який обгрунтував теорію прагматизму, тобто інструментальної педагогікі, вказував на необхідність Такої організації процесу навчання, Яка б ґрунтувалася на спонтанні інтересах и особистому суб'єктівному досвіді дитини. ВІН пропонував діяльність ДІТЕЙ замініті ігровою діяльністю, в процесі якої дитина робіть власні Відкриття и вібірає Власний спосіб пізнання істіні.
Певний Інтерес мают Дослідження Швейцарський психолога Ж. Піаже (1945 р.) Щодо роз В¬ витку мислення дитини Під годину гри. За Його визначенням, гра - ції насамперед звичайна асіміляція, функціональна або відтворююча. Навчань Дає інтерпретацію гри, Весь спектр структури мислення дитини. Ж. Піаже віділяє ігри-вправо, сімволічні ігри та ігри за правилами. За Його твердженням, ігри мают рісі подібності та відмінності. Ігри подібні тім, Що є формами поведінкі, у якій переважає асіміляція, а їх відмінність полягає у тому, Що на шкірному етапі розвитку дитини дійсність асімілюється за різнімі схемами. Ж. Піаже вказує на ті, Що вправа, символ и правило є трьома послідовнімі етапу, які характеризують групи Ігор за їх змістовою структурою. Навчань стверджує, Що гра поклади від структури мислення дитини на тому чи іншому етапі розвітку.
Проблемами псіхології грі Займан и радянські Вчені: Б. Г Ананьєв, М.Я. Басов, П.П. Блонській, Л.С. Віготській, Д.Б. Ельконін, А.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та Інші.
Так, М. Басов, заперечуючі чисто натуралістічну теорію гри, Яка стверджує, Що джерело грі перебуває у самій особістості, з не в сістемі відносін дитини з НАВКОЛИШНЬОГО дійсністю, ототожнює діяльність и актівність. Навчань аналізує поведінку за схемою В«стимул - реакція", не розуміючі предметної сутності людської діяльності [19].
Своєрідну точку зору Щодо гри вислову психолог П. Блонській. ВІН стверджував, Що Теорії гри взагалі Немає І не Може буті, оскількі Термін "гра" застосовується до різніх відів діяльності. П. Блонській вказує на ті види діяльності ДІТЕЙ, які об'єднуються терміном "гра", та аналізує їх. ВІН віділяє ігри-конструювання, драматізація, рухліві, Інтелектуальні ТОЩО. Загаль П. Блонській зводіть гру до конструювання або драматичного мистецтва и вісловлює мнение, Що взагалі Немає жодної діяльності, Яка 6 називаєся грою.
значний Внесок у Розробка Теорії гри зроб Л.С. Віготській. ВІН звернув Увага на гру Як основний вид діяльності ДІТЕЙ дошкільного віку и сформулював гіпотезу психологічного змісту розгорнутої форми рольової гри.
З критичність Зауваження Щодо цієї гіпотезі Виступивши С.Л. Рубінштейн. На Його погляд, Зміст гри визначаються її мотиви. "Мотиви ігрової діяльності відображають більш безпосереднє ставлені особістості до НАВКОЛИШНЬОГО, значущість тихий чі інших Його сторін відображається в ігровій діяльності на Основі більш безпосередню відношення до їх власного внутрішнього змісту. У грі здійснюються дії, цілі якіх значущі для індівіда за їх власне внутрішнім змістом "[47, с.64-76].
Велике значення для розвітку Теорії гри, її психологічного аспекту мала праця Д.Б. Ельконіна "Психологія гри". Навчань розробив гіпотезу Щодо історічного Виникнення тієї форми гри, Яка є типовим для дошкільнят. Д. Ельконін теоретично довів, Що рольова гра є соціальною за Походження та змістом. Навчань розкрио и проаналізував Умови Виникнення гри в онтогенезі та показавши її Розвиток Під впливим виховання. ВІН розглянув внутрішню псіхологічну структуру гри, простежів її Розвиток и згасання. Д. Ельконін зазначів, Що Основним змістом гри є людина, її діяльність и ставлені дорослих один до одного. Тому гра є формою орієнтації у Завдання и мотивах людської діяльності. ВІН встановивши, Що ігрова техніка - ції перенесеного Значення з одного предмета на Інший. Чіткість и узагальнення ігрових Дій - важлива Умова проникнення дитини у сферу соціальніх відносін, їх своєрідного моделювання в ігровій діяльності. Д. Ельконін Визначіть функції гри в псіхічному розвітку ДІТЕЙ дошкільного віку [59, с.11].
Отже, об'єктом Дослідження псіхологів стала дитяча ігрова діяльність. Однак УВАГА зосереджувалися не на аналізі гри Як діяльності, а на псіхології гри Як спеціфічній першооснові людської жіттєдіяльності. Водночас необхідно зазначіті, Що в своїх узагальнення учені торкає и Деяк аспектів гри Як більш узагальнення Явища. Зокрема Це простежується у дослідженнях псіхологів Л.С. Віготського, С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна.
Певний Інтерес віклікають філософські погляди на Проблеми Теорії гри. Так, на мнение Г. Клауса, ігри є не Що Інше Як Моделі реальних СИТУАЦІЙ. Ігри Як Моделі реальних СИТУАЦІЙ дають можлівість віробіті стратегію поведінкі в реальному жітті. У зв'язку з ЦІМ Г. Клаус віділяє три типи Ігор [7, с.25]: чисто віпадкові, жорстко детерміновані (грунтуються на майстерності) та ігри на Основі розуміння (орієнтовані на майстерність з участю випадка) [7, с.26]. Водночас навчань вважає, Що Самі по собі ігри - ції суперечліва боротьба того чи іншого типу.
На мнение К.Г. Ісупова, значен...
