в, ніж до Н1рецепторов [15, 16]. Селективність препарату підтверджують і результати плацебоконтроліруемих фармакологічних та клінічних досліджень, в яких дезлоратадин не викликав антихолінергічних симптомів, таких як сухість у роті та порушення зору [11].
Доклінічні дослідження показали, що дезлоратадин інгібує багато медіатори, що приймають участь у розвитку системного алергічного запалення, включаючи цитокіни та хемокінів, а також молекули адгезії. Наприклад, дезлоратадин знижував викид гістаміну, триптази, лейкотрієну С4 і простагландину D2 огрядними клітинами і базофілами in vitro [8, 11, 14], стимульовану секрецію огрядними клітинами людини інтерлейкінів 3 і 4, фактора некрозу пухлини a та гранулоцитарномакрофагального колонієстимулюючого фактора [19], секрецію інтерлейкіна8 огрядними клітинами, базофілами і ендотеліальними клітинами [20, 23], і вивільнення RANTES в препаратах епітелію поліпів носа [18], активність молекул адгезії, в тому числі Рселектіна і ICAM1, in vitro [23, 25]. Нещодавно опубліковані дані про переважну дію препарату на хемотаксис і активацію еозинофілів in vitro і утворення супероксидного радикала [1]. Таким чином, дезлоратадин володіє широким спектром протиалергічною і протизапальної активності, що має сприяти підвищенню його ефективності при лікуванні алергічних захворювань.
У здорових людей дезлоратадин метаболізується головним чином, шляхом глюкуронування з утворенням 3ОН форми. Фармакокінетика дезлоратадину лінійна і пропорційна дозі. Період його напіввиведення становить 2124 год, що дозволяє призначати цей препарат один раз на добу. У хворих з порушенням функції печінки Cmax і AUC дезлоратадину були значно вище, ніж у здорових людей, хоча концентрація препарату не перевищувала таку при застосуванні дезлоратадину у високій дозі (45 мг/добу) протягом 10 днів. У більш низькою терапевтичній дозі 5 мг/добу дезлоратадин, ймовірно, безпечний для хворих з п
орушеною функцією печінки.
Прийом їжі може зробити небажаний вплив на швидкість і ступінь всмоктування лікарських речовин. Фармакокінетика та біодоступність дезлоратадину були подібними при прийомі препарату натщесерце або після стандартизованої їжі у здорових людей (Cmax натщесерце і після їжі склала 3, 3 і 3, 53 нг/мл відповідно, р = 0, 17) [9]. Таким чином, дезлоратадин можна приймати як після їжі, так і натщесерце.
Клінічна ефективність
Сезонний алергічний риніт
Одне з головних показань до застосування блокаторів Н1гістамінових рецепторів алергічний риніт. Ефективність дезлоратіна в дозі 5 мг 1 раз на добу у хворих сезонним алергічним ринітом вивчалася в 4 рандомізованих, подвійних сліпих, плацебоконтроліруемих дослідженнях [22, 24, 25, 30]. У ці дослідження включали хворих старше 12 років, у яких були середньотяжкі і важкий сезонний алергічний риніт, принаймні, дворічний анамнез полінозу, позитивна шкірна проба на сезонний алерген протягом попереднього року і були відсутні анатомічні зміни носа. Протягом 34-х днів вступного періоду і під час лікування хворі оцінювали вираженість різних симптомів риніту по 4балльной шкалою (0 немає, 3 виражений). До прийому ранкової дози пацієнти давали оцінку симптомів, яка відображає ефект препарату в кінці інтервалу дозування (дію деяких лікарських коштів може виявитися неповним протягом цього інтервалу). Крім того, вранці і ввечері хворі оцінювали вираженість симптому за попередні 12 ч. Потім визначали середнє значення отриманих індексів. Критерієм ефективності була динаміка індексів окремих симптомів і сумарного індексу симптомів.
Під всіх дослідженнях дезлоратадин по ефективності достовірно перевершував плацебо і зменшував всі симптоми риніту (ринорею, свербіж, чхання і т.д.). Особливий інтерес представляють результати вивчення деконгестівного дії дезлоратадину при алергічному риніті. АГП, як правило, слабо впливають на закладеність носа, тому в клінічних дослідженнях цей симптом зазвичай навіть не враховується при розрахунку сумарного індексу симптомів. Лікування дезлоратадину призвело до значного зменшення індексу закладеності носа (у порівнянні з плацебо) протягом декількох годин після прийому першої дози, і деконгестівний ефект зберігався протягом всього дослідження (1528 днів). F.Horak і співавт. [12] використовували спеціальну камеру, що дозволяє провести контрольовану провокацію алергеном, для оцінки ефектів дезлоратадину на симптоми сезонного алергічного риніту. Медіана часу до зменшення симптомів склала 48, 5 мін, що вказувало на швидкий ефект першої дози. У всіх 28 пацієнтів, що піддавалися дії алергену в протягом 4 год на 1й і 4й дні застосування дезлоратадину, відзначено зменшення сумарних індексів симптомів принаймні на 25% протягом 160 хв, а у 19 (68%) протягом 60 хв. У хворих, у яких сумарний індекс симптомів зменшився, принаймні, на 2 бали, середній індекс закладеності носа зменшився майже на 10% через 10 хв, на 22% через 2030 хв, на 40% через 60 хв і майже на 50% через 90120 хв (рис.1).
Рис. 1. Зниження індексу закладеності носа при застосуванні дезлоратадину
Таким чином, дезлоратадин виявився єдиним блокатором Н1-гістамінових рецепторів, який у контрольованих дослідженнях давав постійна деконгестівний ефект. Цей ефект проявлявся протягом декількох хвилин або годин після прийому першої дози і зберігався до 4 тижнів. Навпаки, в східних подвійних сліпих плацебо-контрольованих рандомізованих дослідженнях інших антигістамінних препаратів, таких як цетиризин (5-10 мг 1 раз на добу), ознак деконгестівного дії не виявлено [13, 28] або воно було непостійним. Деконгестівний ефект дезлоратадину має важливе клінічне значення. Обструкцією носа страждають 47-64% хворих сезонним і цілорічним алергічний риніт [34], майже в два рази підвищений ризик порушень дихання уві час сну [37]. Крім того, набряклість і запалення слизової оболонки носа можуть обмежити всмоктування інших лікарських засобів [21]. Хворі, які страждають закладеністю носа, частіше дихають через рот, що може сприяти інгаляції алергенів і прогресуванню риніту [5]. Слід зазначити, що обструкція носа пов'язана із запальними змінами слизової оболонки носової порожнини, які виникають в результаті підвищення секреції різних прозапальних медіаторів. Відповідно, деконгестівное дію дезлоратадину підтверджує той факт, що його ефект не можна пояснити тільки блокадою Н1-гістамінових рецепторів.
В декількох багатоцентрових рандомізованих подвійних сліпих плацебоконтроліруемих дослідженнях вивчалася ефективність дезлоратадину у хворих сезонним алергічним ринітом, які поєднувалися з бронхіальною астмою [4, 26]. Критеріями включення в ці дослідження були наявність сезонного алергічного риніту та астми протягом принаймні 2 років, застосування тільки агоністів b2адренорецепторов по потребі, об'єм форсованого видиху за 1 с (ОФВ1) i 70% від належного і позитивна шкірна проба на сезонний алерген протягом року до початку дослідження. З досліджень виключали хворих, які отримували кортикостероїди, антигістамінні засоби або деконгестанти в будь-яких формах, які користувалися сальбутамолом більше 12 разів на добу, а також пацієнтів, що страждали іншими серйозними захворюваннями. Всі 4недельние дослідження припускали 34дневний вступний період, під час якого хворі оцінювали вихідну вираженість симптомів по 4балльной шкалою (0 немає, 3 виражений). Симптоми оцінювали в кінці інтервалу дозування перед прийомом ранкової дози (тобто наприкінці дії препарату). Крім того, вранці і ввечері оцінювали вираженість симптомів за попередні 12 год і визначали середнє значення двох індексів. Дослідження проводили під час сезону алергії.
У 311 хворих сезонним алергічним ринітом/астмою терапія дезлоратадину 1 раз на добу призвела до значного зменшення симптомів риніту. У групі дезлоратадину сумарний індекс симптомів риніту за попередні 12 год знизився за порівняно з вихідним на 3135% на 12 тижні і 14 тижня відповідно, а в групі плацебо на 2025% (р <0, 001 для кожного...
