ласне портрет, передавальний загальне враження від творчості того чи іншого художника.
Закономірно, що на початковому етапі розвитку жанру в основному переважала його біографічна різновид (портрет-біографія, меморіальний портрет, ювілейний портрет).
Відома заслуга в критиці літератури, театру, музики, живопису та естетики належить А. Луначарського. Методологія портретування в критиці Луначарського, її складові частини виділені А.3. Дмитровським:
- характеристика соціально-історичної дійсності, в тому числі її політичної та духовної життя;
- соціальна і класова характеристика світогляду митця;
- хронологія і біографічний матеріал житті художника;
- індивідуальний морально-психологічний склад художника;
- творчість художника в його художньому своєрідності, як результат пізнання і відтворення життя і як вираз соціальної ідеології художника і його особистості;
- значення творчості художника для сучасників і для наступних поколінь.
Всі ці компоненти знаходяться у Луначарського в певному супідрядність і функціональної зв'язку, забезпечуючи внутрішню логіку і різні рівні портрета. Відбувається лише різна акцентування цих компонентів при висуненні на перший план одних і ослабленні і навіть випаданні інших ...
У деяких випадках підзаголовки до портретів вказують проблематику і профіль дослідження. Так, у нарисі В«Максим ГорькийВ» підзаголовок - В«Літературно-мистецька характеристика В»; у нарисіВ« Флобер В»-В« Загальна характеристика; в нарисі В«ШекспірВ» - В«Соціально-ідеологічна характеристикаВ»; у нарисі «³ктор ГюгоВ» - В«Творчий шлях письменника В». Теоретичні проблеми, які поставлені Луначарським при створенні портретних характеристик, розробка методологічного апарату для характеристики письменницької особистості і творчості (так, в нарисах В«Дж. СвіфтВ» і його В«Казка про бочкуВ», В«М.Є. Салтиков-
ЩедрінВ», В«Б. ШоуВ» розробляється теорія сатири) - важливі особливості портретного жанру, в якому працював Луначарський.
Наприклад, літературні портрети, створені Горьким, поєднують у собі риси індивідуальності і стрижень поведінки, вироблені середовищем, професією - все те в ній, що типово для епохи. Коли письменником створюється портрет людини, про особистості якого читач вже має попереднє власне уявлення, - Процес типізації виступає особливо ясно.
Розкриваючи риси конкретної людини, автор одночасно відтворює крупно окреслений збірний тип.
Наприклад, в таких творах, як В«Зі спогадів про В.Г. КороленкаВ», В«Час Короленко В»,В« В.Г. Короленка В», Горький показує, що саме різнобічна зв'язок людини з його часом визначає його місце в житті російського суспільства. Одночасно сила і масштабність образу Короленка досягається тим, що в цьому образі виділені національні риси зовнішності і характеру. Показується, що в цій людині великих пізнань були закладені якості, вироблені в народі багатьма століттями праці та надії. Риси зовнішності, поведінки - спокійна В«грунтовністьВ» Короленко, некваплива стриманість його промови, ненав'язлива простота в спілкуванні, кряжиста фігура - все це відтворюється Горьким як сукупність властивостей національного характеру.
Найбільш представницькі зразки в жанрі творчого портрета наступних років органічно поєднують у собі строгий соціолого-естетичний аналіз творчості художника з виявленням його світогляду і художнього смаку; несуть в собі єдність соціального, логіко-понятійного та образно-асоціативного підходів до творчості і особистості героя.
1.2 Літературно-естетичні погляди К. Паустовського
Письменником може бути тільки той,
у кого є що сказати людям
нового, значного і цікавого,
той людина, яка бачить багато чого,
чого інші не помічають.
К. Паустовський
Починаючи розмова про естетику К. Паустовського, нам, перш за все, хотілося б привести в приклад декілька висловлювань письменника про свою творчість, адже саме завдяки автобиографиям ми більш чітко, ясно розуміємо особливості зображення автором дійсності, героїв ... Чому? Хоча б тому, що через призму цієї своєрідної сповіді завжди проступають крупиці авторської оцінки своєї творчості. А це важливо. У свідомості сучасного читача Паустовський зазвичай постає письменником-романтиком, що стверджують добро, справедливість, панування прекрасного, святість високої мрії. Ці уявлення вірні. Однак занадто однобокі. Адже естетичні погляди письменника набагато складніше, багатогранніше. Все тому що вони обумовлені особистими уявленнями людини про сучасників, сучасному йому суспільстві, навколишньому Насправді, системі цінностей і про світ в цілому. Романтичне світовідчуття має місце бути у творчості К. Паустовського: В«Мені здається, що одне з характерних рис моєї прози є її романтична налаштованість. Це, звичайно, властивість характеру. Вимагати від будь-якої людини, зокрема від письменника, щоб він відмовився від цієї налаштованості, - безглуздо. Таку вимогу можна пояснити тільки невіглаством ... В»Однак письменник не відмовляється від важливості зображення реальності, дійсності, він лише підкреслює що в будь реальності завжди буде місце прекрасному, доброму, людяному ... і отже - вічного: В«... Романтична налаштованість не суперечить гострого інтересу до В«грубоїВ» життя і любові до неї. У всіх областях діяльності і людської діяльності, за рідкісними винятками, закладені зерна романтики. Їх можна не помітити й розтоптати або, навпаки, дати їм можливість розростися, прикрасити і облагородити своїм цвітінням внутрішній світ людини. Романтичність властива всьому, зокрема науці і пізнання. Чим більше знає людина, тим повніше він сприймає дійсність, тим тісніше його оточує поезія і тим він щасливіший. Навпаки, неуцтво робить людину байдужою до світу, а байдужість росте повільно, але незворотньо, як ракова пухлина. Життя в свідомості байдужого швидко в'яне, сіріє, величезні пласти її відмирають, і, в Врешті-решт, байдужа людина залишається наодинці зі своїм невіглаством і своїм жалюгідним благополуччям ... В»- пише К. Паустовський.
Крім поглядів письменника про значення романтичного сприйняття у творчості, варто розглянути ще одну тему. Тема мистецтва є однією з наскрізних, центральних тем у художніх творах К. Паустовського. Це найбільш близька, особиста тема письменника. Образи художників, письменників, ліричний образ самого автора з його поглядами на життя, завдання мистецтва завжди присутні на сторінках його творів. Ряд своїх творів він будує, як своєрідні естетичні трактати, покликані в яскравій образній формі викласти певний комплекс поглядів на літературу і мистецтво. Так побудовані: (книга В«Золота трояндаВ», оповідання «гвнина під снігомВ», В«Кошик з ялиновими шишками В»,В« Біг часу В»та ін.) Але особливо яскраво літературно - естетичні погляди К. Паустовського проступають у серії численних літературних портретів, присвячених Буніну, Купріну, Пришвіна, Андерсену, Фраерману, Гіляровському, Гриневский і іншим сучасникам. Відтворюючи відповідно до життєвою правдою живий вигляд того чи іншого письменника, К. Паустовський зображує ті сторони його обдарування, творчості, які особливо близькі, дороги йому самому. Говорячи про те, як народилася серія літературних портретів, К. Паустовський пише: при читанні творів В«поруч з ім'ям кожного письменника я робив короткі і безладні замітки про ті відчуття, які були пов'язані в мене з тим чи іншим письменником ... В». Це своє особисте, власне сприйняття творчого вигляду письменника під кутом зору того, що особливо близько самому автору. В«Весь світ у всьому його дивовижному розмаїтті повинен бути повторений на сторінках книг в його повній реальності В»- такий основний вихідний естетичний принцип К. Паустовського.
Очевидно і те, що К. Паустовський, гаряче ратує за високу наукову культуру письменника, за великі пізнання його у всіх сферах людського життя. Він стверджує необхідність пильної, копі...
