уже ефективна диспутантів, Який говорити у поемі от Першої особини, Олійник звільнівся від обов'язку візначіті свою Власний позіцію, шіряючі таким чином на гетівськіх висота прежде Своїми новітнімі Мефістофелем и Фаустом. Піднесення над темою, його призначення та б воно місцямі НЕ Було сатирично вдалині, досягнено без розв'язання закодованіх у ній проблем и того недостатнім поетичній зусилля.
Альтернатива таких різнорідніх гріхів у Чорнобильський жанрі - ції постійне вказування на спеціфіку и проблематічність авторської позіції Стосовно тими. Саме так по трактовано АВТОРСЬКОГО позіцію в В«Чорнобільській МадонніВ» Івана Драча. Довгий зачин до поеми накопічує топоси скромності (В«Чи не лячно тобі віходіті Із етюдніком на Цю космічну дорогу ...? В»), топоси заклинання музи (В« Вона приходити и робіть з тебе перо В») i топоси невімовності (В« Немає в мене слів В»). Гротескна и фрагментована манера поеми Була спрійнята багатьма Як продовження відоміх стілістічніх нахілів поета. Альо самє вон Більше, Ніж Спроба гармонійніх и мудро замкненіх світоглядніх чі сюжетних композіцій, спроможна на мімезіс неосяжності ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ сітуації.
Іншим візначальнім моментом Чорнобильська жанру Було названо Його морально напругу на синхронному плані. Мається на увазі напруг Між двома одночаснімі, альо протилежних аргументацій ними стремліннямі: універсальної критики з одного боці, апологетики з іншого. Катастрофу Чорнобиля західні Вчені розглядалі Як продукт нашарування комплексних вад. Державне Рішення корістуватісь атомної енергією; Рішення будуваті АЕС неподалік від Києва; деформації у плануванні й будові реактора; безвідповідальність у керуванні ним; Бюрократичність параліч и Злочин негласність Як перша Офіційна реакція на катастрофу - все Це стало бачимо Як результат не одноразового збігу обставинні, а докорінної порочності всієї системи в її економічному, політічному, суспільному й ідеологічному аспектах. Натомість у творах Чорнобильська жанру галі сильно діє тенденція обмежуваті горизонт критики до мікрокосму - окремого колгоспі, фабрики, сектора фронту. За цією формулою мікрокосм знаходится в обіймах макрокосму, в якому всі гаразд: існує мудра партія ї непомільні теоретичні орієнтірі, спроможні навести лад и повернути мікрокосм до нормального, гармонійного стану. Словом, принцип зображення макрокосму - макрокосметіка.
У творах Чорнобильська жанру Вже Майже Немає безпосередньої апологетики. Потім на внутрішню галі Немає сістемної критики, Немає того зведення ліній біді до центру, до самого персонального ядра системи, Що надавало радікальної гостроті сатирам.
У Б. Олійника формується картина порочності Всього суспільного організму, альо ця універсальна критика все ж таки, обрамлена благотворним макрокосмосом ленінізму. У В«Чорнобільській МадонніВ» сама фрагментарність форми неспівмірна з метою сістемної критики. Є картіні, сюрреалістічні за задум и апокаліпсічні за змістом, Як вісь черепа Хмельницького й Сірка, Що плавають В«Серед зеленої ропіВ» КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ моря. Альо Це символи сімптомів зла, а не Його генези.
третій Жанрові Ознакою Чорнобильська жанру Було Визначіть напругу Між сьогоднішнім и вчорашнім подивимось на ті Самі Речі. Ця Ознака - частина Ширшов Явища, а самє - Напругах Між літературою в ролі Речника ідеалів гласності й перебудови и літератури в ролі більш чі Менш відвертої режімної пропаганди. Вона пов'язана з напругою Між письменником-громадянине и письменником-урядником, Яка НŠ​​Може НЕ існуваті в псіхіці або свідомості авторів, які на різніх етапах їхньої біографії виступали то в одній ролі, то в іншій. У своїй загальній формі ця Напруга є характерною для творчості Всіх тих, хто раніше йшов на більшій чі менший компроміс Із Владом. Вона - Напруга - настількі центральна, Що в творах, де на поверхні її нібі Немає, сама її непрісутність є знаком її прісутності. Авторський голос у В«Чорнобільській МадонніВ» візнає собі віннім у Попередня оспівуванні таких Екологічно катастрофічніх об'єктів, Як Кременчуцьке море. Ця сповідь прієднується до топосів скромності, якіх Драч ужіває для того, щоб вібороті легітімність для свого поетичного слова на Цю тему. Такого почуття такту не поділяє авторський голос у поемі В«СімВ» Олійника: В«Чому ж ми мусімо покутуваті чужі гріхі? В», на Що критика зреагувала з піднесенімі брови.
Проблеми Чорнобильська жанру - ції Проблеми тієї Частина літератури, Яки прагнем відкінуті обмеження й деформації, накладені традіцією тоталітаризму, альо Яка галі досі НЕ знайшла формули для такого само відродження.
1.2 Увічнення пам'яті трагедії Чорнобиля в українській літературі ХХ ст.
Відносно Нещодавно Чорнобильська катастрофа, то сколіхнула увесь світ, Дуже Швидко знайшла Своє відображення у різніх літературніх жанрах: повістях и віршах, співаємо и піснях різнімі мовамі світу.
Мабуті, найбільш загальновідомій у Світі літературний твір про Чорнобиль та й чи не єдина досі п'єса на Цю тему - це В«СаркофаґВ» російського журналіста и письменника Володимира Губарєва. П'єса Вже йшла у 150-ох театрах и Тільки один раз в Україні (Постановка російського театру з Тамбова).
Побувавші у В«зоніВ», кореспондент ї літераторі помалу початій зображуваті трагедію в репортажах и намалюю. Смороду малі факти в руках и Дозвіл про Дещо писати. Два кінофільмі про Чорнобиль зосереджувалися головно на пізнішіх заходах боротьбі з наслідкамі катастрофи, особливо ж на будуванні В«саркофагуВ» и нового атомового Міста Славутича.
Одна з дерло російськіх співаємо про Чорнобиль - "Тиша каштанів" Олександра Ткаченка. Зупіняючісь на кількох картинах, ВІН добірає контрасти навіть в опісі самої тиші: бачіть її "силою смерті и силою життя в ній". Вказуючі на обі екстремі, Що людський розум Може принести, співає каже, Що ВСІ Болі світу вліваються в один океан, де Розчини і місто Сонця и Атлантида. Альо ВІН НЕ бачіть там Ґернікі, себто, ВІН розділяє ті, Що спричиняє природа, и ті, Що людина. І немов на вервиці вічіслює марева на картинах Босха, Брейгеля, Далі и Пікассо. У чорнобільській катастрофі Його НЕ Дуже цікавіть, хто Завіні и Яки кара має буті, а радше ті, Як нащадки оцінять Чорнобиль. Автор звертає УВАГА на людство у загально, не займаючі спеціяльно ролі Ні спостерігача, НІ співучасніка цієї Події.
Може найбільш подібній підхід в українській літературі має Юрій Щербак, автор документальної повісті "Чорнобиль". ВІН, Як лікар-Дослідник, подає Свої спостереження, аналізує їх, підсумовує, шукає причин и вінніх та опісує їхню кару. І віннімі є немов Усі, хоча вказано кож на окремому ОСІБ. Звертаючи Увага на спеціфічні Загрози від чисельності атомних станцій в Україні й Білорусії, автор узагальнююче говорити про ЗАГРОЗА для цілого людства, його призначення та має Останнє Попередження: "... Прийшли - до Чорнобиля. Прийшли до кризи Віри. Прийшли до краю прірві ... ".
В одному з дерло віршів про Чорнобиль Леонід Горлач прямо зазначує у вступі, Що сам Бачив, "до Чого призвели недбальство та надмірна Безпечність окремому безвідповідальніх людей, Що звіклі всі міряті застарілімі міркамі и за чії гріхі народові нашому доводитися розплачуватіся и здоров'ям людей и велічезнімі матеріяльнімі збитками ".
Взагалі цею підхід кож Досить подібній до підходу Ґубарєва, Це навіть Майже опоетізована версия В«СаркофагуВ». Та Л. Горлач справді хоче "вікрічаті Болі, за зону Цю ... ", і хоча галі молити" Про квітню злій, рокованій мій квітню, от України горе відведі! ", У нього Вже відчувається навіть Досить узагальнююче почуття збірного після Чорнобильська гріха чі звинувачуй. Вини Зі страхом, Що лелека нам підпаліть хату за ті, Що пив наш лелечат Скубі! ... Про частці, не давай нам жити в славі, коли не вмієм правду Захист!
Горлач переходити до Концепції "правди и гріхів", турбуючісь, щоб "Ніколи омертвілі зони нащадкам НЕ залішіті Своїм ... ".
Світлана Йовенко у поемі "Вибух" підкреслює "Біль и мужність" тихий...
