остання німецької,американської та японської суднобудівної індустрії, в 1913 р. Англія покількістю збудованих суден стояла на першому місці в світі.
Англійськатекстильна промисловість стояла на першому місці в світі. У 1913 р. в нійбуло веретен більше, ніж у США, Німеччині та Франції разом узятих. Загальна сумакапіталу, вкладеного в англійську текстильну індустрію перед війною, досягала250 млн. фунтів стерлінгів. Експорт бавовняних тканин в 1913 р.склав 6334 млн. м. Але по текстильному сировині Англія перебувала в повнійЗалежно від зовнішнього світу. Бавовна вона отримувала зі своїх африканських колоній(Кенія, Уганда, Квінсленд), Англо-Єгипетського Судану і Єгипту. Шерстьпоставлялася в Англію переважно з Австралії, Нової Зеландії, Аргентини таПівденно-Африканського союзу, льон з Росії, джут з Індії, шкіряна сировина зАргентини і Уругваю. Це показує, наскільки залежною була легкапромисловість Англії від зовнішніх джерел сировини.
Сільськегосподарство Англії, починаючи з 70-х років XIX ст. знаходилося в кризовомустані. Площа оброблюваної землі постійно скорочувалася. А величезніземельні володіння, придатні для обробки, використовувалися як парки,іподроми, угіддя для полювання і т.д. Іншою причиною повільного розвиткусільського господарства Англії була висока земельна рента. Дорожнеча земліі конкуренція дешевшого імпортного хліба змушували англійських фермерівзайматися в основному тваринництвом, городництвом і садівництвом. Такимчином, сільське господарство Англії могло лише частково задовольнитипотреби населення в продовольстві. Тому країна перебувала в залежностівід ввезення продовольства, що було слабким місцем в її економіці.
Англіярозташовувала великими державними і приватними заводами. У числідержавних заводів можна назвати гарматний завод у Вульвіче, збройовізаводи в Вульвіче, Енфільда ​​і Квебеку. Але ці заводи за своєюпродуктивності мали невелике значення порівняно з приватними заводамитаких фірм як Віккерс і Армстронг-Вітворт. Остання мала у своєму розпорядженні до війниакціонерним капіталом в 140 млн. фунтів стерлінгів, на її підприємствах працювало25 тис. робітників.
Алегромадянська промисловість не розглядалася як база матеріальногозабезпечення збройних сил під час війни. Через це Англія в перші рокивійни не змогла повною мірою задовольнити потреби навіть своєїнечисленної сухопутної армії.
Хоча Англіяпочатку готується до війни задовго до її початку, країна виявилася зовсімнепідготовленою до ведення тривалої війни.
В результаті Англія в кінці XIX - початку XX в. відстала відНімеччині та США спочатку за темпами розвитку, а потім і за абсолютними показникамивипуску промислової продукції. Вже в 1894 р. США обігнали Англію повиробництва чавуну, а в 1899 р. - З видобутку кам'яного вугілля. Це означало,що Англія втратила положення провідної промислової держави світу. До 1913 р.відставання Англії по найважливіших видах продукції був дуже значним. Такстали вона виробляла 7,7 млн. т., в той час як Німеччина - 17,3 млн. т., аСША - 31,3 млн. т. [4]. Частка Великобританії усвітовій торгівлі скоротилася з 22% в 1870 р. до 15% у 1913 р.
Ступінь концентрації виробництва і капіталу в Англії, дезбереглася велика кількість середніх і дрібних застарілих підприємств, булазначно нижче, ніж в США та Німеччині.
Зовсім інша картина була в сфері кредиту. Перед Першою світовоювійною 27 великим банкам Англії належало близько 86% всіх вкладів країни.Однак зрощування банків з індустріальними монополіями не прийняло в Англіїтакий всеобемлющій характер, як це було в Німеччині та США. Британськийкапіталізм базувався на колоніальної імперії. Англійські колонії (до початку XX ст.вони за розмірами в 100 разів перевищували територію метрополії) компенсувалибританському капіталу недоліки промислового розвитку. З вивезення капіталуАнглія залишила далеко позаду Америку і Німеччину. До Першої світової війни сумавивозяться з Англії капіталів становила приблизно третю частину загальної вартостіекспорту. До 3/4 експорту капіталу йшло в Британську імперію і слабо-розвиненікраїни Латинської Америки (близько 20% - у США, 6% - в країни Європи).
Доходи від закордонних інвестицій в заокеанські рудники, порти,дороги, плантації з лишком відшкодували втрату світової промислової гегемонії. Востанньої третини XIX в. національний дохід Англії зріс у 3 рази, а доходивід вкладень за кордоном - в 9 разів! І хоча з причини великого сировинного іпродовольчого імпорту зовнішньоторговельний баланс Англії постійно носивпасивний характер, але платіжний баланс, що включає всі види розрахунків з іншимикраїнами, незмінно був активним, завдяки зростаючим В«невидимим доходахВ»(Відсотки на капітал, вкладений за кордоном, посередницькі торгові табанківські операції, фрахт, страхування морської торгівлі і т.д.). У 1913 р.сальдо торгового балансу склало мінус 159 млн. ф.ст., доходи від послуг - плюс125 млн. ф.ст., від зарубіжних інвестицій - плюс 187 млн. ф.ст. Таким чином,негативне зовнішньоторговельне сальдо легко перекривався. Англійські банки, відділенняяких були розкидані по всьому світу, розвинули велику активність покредитуванню світової торгівлі.
З кінця XIX в.істотно змінюються форми і методи колоніальної експлуатації Англієюсусіднього острова. З переходом до імперіалізму збільшується вилучення з Ірландіївсе більшої і більшої частини додаткового продукту шляхом нав'язування їй тіснихнерівноправних економічних зв'язків. У міру здійснення аграрної реформипадає значення земельної ренти, однак вельми значно посилюєтьсяподатковий прес, викачування коштів шляхом стягування відсотків по земельнимпозичках. [5]
Важливимпоказником капіталістичного зростання Ірландії кінця XIX початку XX в.стало розвиток ряду галузей з переробки сільськогосподарської сировини;з'являються беконні, тютюнові, свічкові фабрики, борошномельні підприємства і т.д.Особливо велике значення в цей період набуває ірландське маслоделие,що спиралося на широкий розвиток в країні сільськогосподарської кооперації.Об'єднуючись в кооперативи, ірландські фермери спільно боролися з господарськоювідсталістю, недоліком капіталу, за відвоювання В«своєїВ» частки англійського ринкуу таких конкурентів, як Голландія, Данія. До початку першої світової війни вкраїні налічувалося до 1 тис. кооперативних товариств з членством в 105 тис.чоловік.
На цій загальнійоснові в ірландської селі формується національна буржуазія, інтересиякої в ту пору збігалися в основному із загальнонаціональними інтересами. Цябуржуазія була кровно зацікавлена ​​у вільному розвитку продуктивних сил,в самостійної експлуатації свого внутрішнього ринку. Разом з тим положенняцього шару було дуже суперечливим. Значна частина нею продовжувалазберігати відомі зв'язку з імперіалізмом. Головна мета цих господарів полягалав забезпеченні найбільш сприятливих умов для збуту своєї продукції наанглійських ринках.
Перехід від світової промислової гегемонії до гегемонії в межахБританської імперії, від прямої торгівлі промтоварами до торгового кредиту, - всеце приносило прибуток, але фактично посилювало застій англійської економіки. Зарахунок скорочення шару активних капіталістів в Англії збільшувався шар рантьє.Напередодні Першої світової війни доходи рантьє набагато перевищували доходиекспортерів товарів.
Готуючись до неминучої сутички з Німеччиною, Англія на початку XX ст.почала здійснювати величезну програму військово-морського будівництва (запринципом: два кораблі на кожен новий німецький), на що йшло до половинивидаткової частини держбюджету.
Таким чином, до початку Першої світової війни в 1914 році Англія втратилапромислове та торгівельне першість на світовій арені. [6]
Питома вагаряду країн у світовому промисловому виробництві, в%
1860
1870
1880
|
