почав зростати і, за відсутності на страховому ринку Росіїіноземних страхових компаній його могли заповнити тільки вітчизняні.Виникли передумови для формування страхового ринку Росії за допомогою створеннявласних приватних акціонерних компаній. У червні 1827 було засновано В«ПершеРосійське від вогню страхове товариство В». Суспільству надавалося винятковеправо на здійснення страхових операцій протягом 20 років із звільненням від податків,виключаючи мита в казну. Більш того, В«Першому Російському від вогню страховомусуспільству В»дозволялося приймати застрахована в ньому майно в заставу в усіхказенних і кредитних установах. Успішна діяльність даного товариствасприяла появі інших страхових товариств. У 1835 р. засновуєтьсяВ«Друге Російське від вогню страхове товариствоВ», у 1846 р. - товариствоВ«СаламандраВ». Співзасновниками створюваних страхових товариств були вищідержавні особи держави, на яких покладався обов'язок курируватидані страхові товариства. Досить великий неосвоєний страховий ринок Росіїдозволив трьом вказаним страховим товариствам поділити сфери впливу натериторії Росії. На зміну державної монополії у страхуванні прийшламонополія приватна.
Скасуваннякріпосного права, заміна натурального господарства грошовим, розвитоккапіталістичних відносин створювали передумови для формуваннянаціонального страхового ринку. Почали виникати нові акціонерні товариства безмонопольних привілеїв: 1858 р. - Петербурзьке і Московське, 1867 р. - В«РосійськеВ», 1870 р. - В«КомерційнеВ» і В«ВаршавськеВ», 1871 р. - В«ПівнічнеВ», 1872 р. - В«ЯкірВ» (23, з . 278).
Найбільшого поширенняв дореволюційній Росії мало страхування від вогню. Друге місце вмайновому страхуванні по збору платежів займало транспортне страхуваннясуден і вантажів. У великих містах набуло поширення страхування стеколвід розбиття. З 1900 р. товариство В«ДопомогаВ» починає проводити страхування від крадіжокзі зломом.
Економічніреформи, що відбуваються в Росії, створили реальні передумови для організаціїнової системи страхування. Відбулися радикальні зміни в питанняхдержавного регулювання страхової справи: наприкінці 1992 року був прийнятийперший в російській історії закон про страхування, в лютому 1992 року булаутворена служба з нагляду за страховою діяльністю. Рішення першочерговихзавдань щодо створення правових і організаційних основ регулювання страховоїдіяльності призвело до створення нових умов для роботи страхових компаній.
У Росії з1990-х років втрати в результаті систематичного настання страхових подійперетворилися в постійну складову економічних витрат. Наприклад, поданими МНС Росії, тільки в 2004 р. на території Російської Федераціївідбулося 1134 надзвичайних ситуацій - на 35% більше, ніж у 2003 р. (838).Більшість з них - техногенні - 863 (у 2003р. - 518), надзвичайних природнихситуацій - 231 (286), надзвичайних біолого-соціальних ситуацій -28 (15),великих терористичних актів - 12 (19). В результаті цих ситуацій загинуло2459 чол. і постраждало 23 182 чол. У 2005 р. тільки в травні було зареєстровано200 надзвичайних ситуацій (172 техногенного, 25 природного і 3біолого-соціального характеру), постраждало 2636 чол., а попереднійматеріальний збиток склав близько 800 млн. руб (Рейтингове агентство ЕкспертРА.
Фахівцями прогнозується подальше зростання надзвичайних подій таможливого збитку, тому використання системи страхування як джерелафінансування сталися збитків та їх запобігання істотно зростає(43, с. 226).
В останні роки стратегічне значення страхування знайшлодержавний статус: введені системи обов'язкового страхування цивільноївідповідальності власників транспортних засобів, банківських вкладів, відбулосяреформування пенсійного забезпечення. Тим не менш багато аспектів організаціїі використання системи страхового захисту суспільства, що зарекомендували себе врозвинених країнах, поки не набули розвитку в Росії (37, с. 8). Для того,щоб зрозуміти причини, по яких використання зарубіжного досвіду страхуваннянеможливо в нашій країні, необхідно вивчити сутність сучасного страховогоринку Росії, його структуру.
1.2 Сутністьі структура сучасного страхового ринку
У широкомусенсі страховий ринок являє собою всю сукупність економічнихвідносин з приводу купівлі-продажу страхового продукту. Ринок забезпечуєорганічний зв'язок між страховиком і страхувальником. Тут здійснюєтьсясуспільне визнання страхової послуги.
Страховий ринокформується в ході становлення товарного господарства і є його невід'ємнимі важливим елементом. Умовою виникнення того й іншого служать суспільнийподіл праці та існування різних власників - відокремленихтоваровиробників. Реальне співвідношення даних умов визначає ступіньрозвитку ринкових відносин. Страховий ринок передбачає самостійністьсуб'єктів ринкових відносин, їх рівноправне партнерство з приводукупівлі-продажу страхової послуги, розвинену систему горизонтальних і вертикальнихзв'язків. Обов'язковою умовою існування страхового ринку є наявністьсуспільної потреби на страхові послуги та наявність страховиків, здатнихзадовольнити ці потреби. Перехід вітчизняної економіки до ринкуістотно змінює роль і місце страховика в системі економічних відносин.Страхові компанії перетворюються в повноправних суб'єктів господарського життя (28,с. 67).
Класифікація страхуванняявляє собою наукову систему поділу страхування на сфери діяльності,галузі, підгалузі, види і ланки. За формою організації страхування виступаєяк державне, акціонерне, взаємне.
Державнестрахування являєсобою організаційну форму, де в якості страховика виступає держава вособі спеціально уповноважених на це організацій. У коло інтересів державивходить його монополія на проведення будь-яких або окремих видів страхування (визначенихзаконом В«про статус страхової діяльностіВ»).
Акціонернестрахування - недержавнаорганізаційна форма, де в якості страховика виступає приватний капітал увигляді акціонерного товариства, статутний фонд, який формується з акцій(Облігацій) та інших цінних паперів, що належать юридичним та фізичнимособам, що дозволяє при порівняно обмежених засобах швидко розгорнутиефективну роботу страхових компаній (32, с. 36).
Взаємнестрахування - недержавнаорганізаційна форма, яка виражає домовленість між групоюфізичних, юридичних осіб про відшкодування один одному майбутніх можливих збитків упевних частках згідно з прийнятими умовами. Реалізується через суспільствовзаємного страхування, яке є страховою організацією некомерційноготипу, тобто не переслідує цілей отримання прибутку з створеного страховогопідприємства. Це велика організаційна форма проведення страхування. Суспільствовзаємного страхування виступає як об'єднання фізичних або юридичних осіб,створене на основі добровільної угоди між ними для страхового захистусвоїх майнових інтересів. Товариство взаємного страхування єюридичною особою і відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.Кожен страхувальник є членом-пайовиком товариства взаємного страхування.Мінімальна кількість членів-пайовиків визначається статутом товариства. ВНині Російській Федерації відсутня правова база для діяльностітовариств взаємного страхування. За кордоном товариства взаємного страхування євеликими господарюючими суб'єктами регіонального, національного іміжнародного страхового ринку.
Функціонуючийстраховий ринок являє собою складну, інтегровану систему, що включаєрізні структурні ланки.
Структурастрахового ринку можебути охарактеризована в інституціональному та територіальному аспектах.
Вінституціональному аспекті вона представлена ​​акціонерними, корпоративними,взаємними і державними страховими компаніями. У територіальному аспектіможна виділити місцевий (регіональний) страховий ринок, національний(Внутрішній) та світовий (зовнішній) страховий ринок (35, с. 40).
В залежностівід масштабів попиту і пропозиції на страхові послуги можна виділитивнутрішній, зовнішній і міжнародний страховий ринок. Внутрішнім страховимринком передбачається назив...
