ином, і в якій мірісоціально-історичні умови спілкування носіїв інших мов визначають тойабо інший хід процесу контактів, з'ясовується, лише тоді, коли пізнається зв'язокміж мовним поведінкою двомовних людей і соціальними ситуаціями двомовності.На цей зв'язок звернув увагу Л.В. Щерба, вказавши, що характер існуваннядвох мов в індивіді знаходиться в залежності від умов засвоєння нерідноїмови. Якщо носій мови А засвоює мову У в спілкуванні з носієм останнього,що не знає мови А, і спілкування відбувається виключно на мові В, причомуносій цього останнього займає в суспільстві А периферійне місце тобто, йогозв'язку з цим суспільством обмежені невеликим числом до того ж неістотнихфункцій, то мови А і В утворюють в носії мови А дві окремі системиасоціацій, які не мають між собою контакту. Якщо ж засвоєння народної мовивідбувається таким чином, що носії двох мов, спілкуючись у різних і численнихсуспільно важливих ситуаціях перемикаються з однієї мови на іншу"Переводячи" думка то на одну мову, то на інший, то має місцеузагальнення двох мов аж до утворення єдиної мови в плані змісту здвома способами вираження. Типи двомовності, виявлені Л.В. Щербою, являютьсобою лише два крайніх випадку різновидів багатомовності. Дослідженнядвомовності значно розширили наші уявлення про двомовних ситуаціях, кудибільш різноманітних, ніж це можна було собі уявити. З лінгвістичноїточки зору опис ситуацій двомовності могло бути представлене як набірмовних варіацій, якими розташовують двомовні індивіди, і правил їхвикористання в залежності від тієї чи іншої сфери їх громадських і особистихзв'язків. Говорить завжди може (а багато людей в цьому відношенні єособливо обдарованими) навчитися відтворювати з абсолютною точністю деякийряд моделей іноземної мови, аж ніяк не опанувавши цією мовою як цілоюпороджує системою, тобто не придбавши здатності виробляти нескінченнекількість правильних комбінацій елементів цієї мови. Може трапитися також,що деякі висловлювання, породжувані системою однієї мови, випадкововиявляться відповідними правилам і нормам іншої мови."Мікроскопічні" розгляду явищ мовного контакту наматеріалі поведінки окремих двомовних носіїв може бути протиставлено"Макроскопічне" дослідження результатів впливу однієї мовина інший. При "мікроскопічному" підході наслідки двомовностірозглядаються на тлі мовної поведінки одномовних носіїв. При"МакроскопічномуВ» підході порівнюють мова, яка розглядаєтьсяяк піддався дії контакту, з сусідніми в просторі або в часіучасниками тієї ж мови, щодо якого передбачається, що вони небули порушені дією контакту. Мовна поведінка різних двомовнихносіїв дуже різна. Одні опановують кількома іноземними мовами таксамо добре, як своїм рідним, і інтерференція у них виявляється незначною.
Іншіволодіють другою мовою значно слабкіше, ніж рідним, і в їх мові постійноспостерігається сильна інтерференція. Одні легко переключаються з однієї мови наінший в залежності від ситуації, інші роблять це з великими труднощами. Один іта ж людина може повести себе абсолютно по-різному в різних ситуаціяхдвомовності. Якщо розглянемо нашу республіку з точки зору спільногопроживання різних національностей на одній території, то з'ясуємо, щоБашкортостан по праву можна назвати "котлом" різних мов.Внаслідок спільного проживання, мови взаємодіють один з одним, із'являється двомовність у жителів Республіки Башкортостан. Російські розселилися повсій республіці в різний час. Найбільш древні селища російських з'явилися натериторії Бірський і Кушнаренково близько 400 років тому. На територіїДуванська району російські селища з'явилися понад 300 років тому. ВМечетлінском районі - близько 250-300 років тому. У результаті спільногопроживання в нашій республіці з'явилося двомовність. Володіння своїм рідним іросійською мовами характерно для всього населення Башкортостану. Хісаметдінова Ф.Гі Ураксін З.Г. у своєму навчальному посібнику "Історія і культураБашкортостану "приводять ось такі відомості поширення двомовності ународів Республіки Башкортостан: в нашій республіці двома мовами володіють 78,5%башкирів, 83,4% татар, 93% українців, 86,7% чувашів і 76% марійців. Більшістьросійських є одномовними - лише 0,05% володіють башкирським. Багатомовнимиє марійці, удмурти і чуваші, які проживають в Башкортостані. Вони, якправило, окрім рідної та російської, володіють башкирським або татарським мовами івільно говорять на них. Лінгвісти нашої республіки говорять, що людина,володіє тільки однією мовою (рідною або яким-небудь іншим), духовно бідний, вінне може вільно спілкуватися з іншими народами, йому кожен раз потрібен перекладач,бо спілкування народів, спільне проживання їх неминуче. Двомовність вонивизначають як одночасне володіння двома мовами і вільний перехід відоднієї мови на іншу. Двомовність і багатомовність - явища майбутнього. У XXI століттібільшість населення республіки буде таким, бо якість навчання мовамполіпшується, необхідність вивчення мов зростає. Таким чином, мовнийконтакт визначається як "почергове використання двох або більше моводними і тими ж особами ", яких називають носіями двох (або більше)мов або двомовними носіями.
Накладеннядвох систем при мовному контакті в процесі мови і призводить до інтерференції.
1.2Інтерференція як наслідок двомовності. Види двомовності
Інтерференціявизначається як "випадки відхилення від норм даної мови, що з'являються вмови двомовних носіїв в результаті їхнього знайомства з двома або декількомамовами ". Інтерференція притягувалася багатьма лінгвістами для поясненнямовної еволюції найбільш безпосередньо в області розвитку словниковогоскладу, але також і для пояснення фонологічних та морфологічних інновацій.Інтерференція (від лат. Infer - між собою, ferio - торкаюся, ударяю) - у фізиціінтерференція розглядається як взаємне посилення або ослаблення хвиль принакладення; в психології інтерференція - це "така взаємодія навичок,при якому раніше набуті навички надають виляння на утворення новихнавичок "; в мові явище інтерференції визначається як використанняминулого лінгвістичного досвіду, тобто досвіду мови рідною мовою, незалежно відволі мовця; мовні явища які виникають у промові періодично, ненабувають поширення, не стають нормою, відносяться до областіінтерференції. в методиці інтерференцію розглядають як негативнийрезультат перенесення колишнього лінгвістичного досвіду, тобто це мимовільнедопущення в промові на нерідній мові різних неточностей під вилянием рідногомови. Лінгвістичні словники теж дають різні визначення цьому явищу.Енциклопедичний словник юного філолога дає таке визначення: Інтерференція- Помилки в іноземній мові, причиною яких є рідна мова.Інтерференція може бути і в лексиці, тобто при вживанні слів, і вморфології, і синтаксисі. Коли інтерференція з'являється в фонетиці, її зазвичайназивають акцентом і говорять про німецькою, французькою, англійською, башкирськоюакценті в російській мові, або про російською акценті в промові на цих мовах.Словник-довідник лінгвістичних термінів розглядає інтерференцію якперенесення особливостей рідної мови на досліджуваний мову. Сучасний словникіноземних слів дає таке визначення: Інтерференція - лінгвістичневзаємодія двох мовних систем в умовах білінгвізму. Найбільш повневизначення явищу інтерференції дає Великий енциклопедичний словник.Інтерференція (від лат. Infer - між собою, ferio - торкаюся, ударяю) -взаємодія мовних систем в умовах двомовності, що складається або приконтактах мовних, або при індивідуальному освоєнні нерідного мови;виражається у відхиленнях то норми і системи другої мови під впливом рідної.
Інтерференціярозглядається як іншомовний акцент в мові людини, що володіє двомамовами, він може бути стабільним (як характеристика мови) і минущим (якособливість чийогось діалекту). Інтерференція здатна охоплювати всі рівнімови, але особливо помітна в фонетиці (акцент у вузькому сенсі слова). Головнийджерело розбіжностей в системі взаємодіючих мов: різний фонемнийсклад, різні правила реалізації фонеми, різні склади граматичнихкатегорій і (або) рі...
