ельність народів коливається в широких межах - відбагатьох мільйонів (китайці (хань)- 1120 млн., хиндустанци -240 млн., американці США- 205 млн., бенгальці - 200 млн., бразильці - 160 млн., російські-150 млн.,японці - 123 млн.) до декількох сотень або навітьдесятків людей (андаманци-мінкопіі в Індії, тоала в Індонезії, ботокудив Бразилії, алакалуфи і Яманав Аргентині та Чилі).
321 народ,чисельність кожного з яких більше 1 млн. чоловік, становить 96,2% всього населення Землі, причому79 найбільш великих народів, чисельністю понад 10 млн. чоловік кожен,утворюють майже 1/5 Н.м. Більшість країн світу -багатонаціональні. В окремих країнах живе від декількох десятків до сотеньнародів (Росія, Індія, Індонезія, Китай, Пакистан, Іран та ін.)Однонаціональних країни порівняно рідкісні (Японія, Корея, Бангладеш, деякікраїни Європи, Аравійського п-ова).Багато народів (курди, белуджі, бенгальці, панджабци в Азії, фульбе,Малинці в Африці та ін) живуть в межах двох і більше держав.
Загальне число мов світу визначають приблизно в 5 тис.(Точну цифру встановити неможливо зважаючи умовності відмінності між різнимимовами і діалектами однієї мови). У переважній більшості випадків назвинароду і мови збігаються. Є, однак, випадки, коли кілька народівговорять на одному і тому ж мовою.
Так, по-англійськи (з невеликими місцевими відмінностями)кажуть англійці, американці США, австралійці, новозеландці, англо-канадці і деякі інші. Іспанська мова є рідною не тільки для іспанців, але і длябільшої частини народів Латинської Америки. На німецькій мові говорять німці,австрійці та германо-швейцарці. Зазвичай кожен народговорить на одній мові (інколи діалектні відмінності настільки великі, щоспілкування між окремими групами народу без знання загальноприйнятого літературногомови виявляється неможливим).
Все більше поширюються випадки двомовності, колиокремі частини народу або навіть цілі народи користуються в побуті двома мовами.Двомовність - досить часте явище в багатонаціональнихкраїнах, де національні меншини, окрім рідної, зазвичай користуються такожмовою найбільш численної або панівної нації. Двомовність характерно ідля країн масового осідання іммігрантів.
Число говорять на окремих мовах не завжди збігаєтьсяз числом народів, для яких ці мови є рідними. Особливо це відноситьсядо мов великих народів, службовців мовами міжнаціональногоспілкування. До найбільш поширених мов світу належать (число мовців,починаючи з 1990-х рр.., млн. чол.): китайський (1200),англійська (450), хінді і урду (350), іспанська (300), російська (240),бенгальський, індонезійський і арабська (по 180), португальська (170), японський (123),німецький (100), французький (100). На цих 12-ти мовах говорить майже 1/3 Н.м. Шість з цих мов (англійська,французька, російська, іспанська, арабська і китайська)є офіційними та робочими мовами ООН.
Всі мови по споріднених зв'язках об'єднуються в мовнісім'ї, кожна з яких включає групи близьких один одному мов, що були удавнину діалектами однієї мови або що входили в один мовний союз. НайбільшНайбільші з цих сімей: індоєвропейська (44,8% всього Н.м.),сино-тибетська (22,6%), нигеро-кордофанська(6,1%), афразийская(5,6%), ав-стронезійская(4,9%), дравідійських (3,9%).
Є і так звані ізольовані мови, що не входять вбудь сім'ї та групи (японська, корейська, Айнськата ін.)
4. Релігійна структура
Релігія справляє помітний вплив на суспільне і політичне життябагатьох країн світу, тому визначення чисельності віруючих та географії поширення релігій має великезначення. Незважаючи на що ведеться в багатьох країнах облік релігійної приналежності, через невизначеність багатьохоцінок достовірність наявних даних викликає сумнів.
Найбільш поширеною світовою релігією єхристиянство, що підрозділяється на головні гілки: православ'я, католицизм іпротестантизм (останній складається з багатьох течій і сект - лютеранство, кальвінізм,англіканство, баптизм, методизм та ін.) Світовими релігіями вважаються такожіслам або мусульманство (дві основні гілки - суннізм і шиїзм) і буддизм. Інші найбільші релігії - індуїзм (переважно в Індії), синтоїзм (Японія). Ународів внутрішніх районів Азії, Африки, а почастиПівденної Америки та Океанії поширені численніплемінні релігії.
Приблизна чисельністьпослідовників різних релігій (млн. чол.): християн - понад 1800, в тому числі католиків -1000, протестантів - 570, православних, включаючи прихильників інших східнихцерков (монофісіти Ефіопії, копти Єгипту та інші) - 165; мусульман - близько 900 (з них сунітів -800, шиїтів - 100); індуїстів - 720; буддистів-300, конфуціанців - 180; синтоїстів -90.
5. Розміщення населення
На Землі заселені майже всі придатні для життя людей іїх господарської діяльності простору. Н.м.розселено нерівномірно.
Поряд з великими густонаселеними районами з щільністю населення понад 1 тис. осібна 1 км маються неосвоєніобласті (площа останніх становить приблизно 15% всієї території суші). До незаселеним областей відносятьсяприполярні райони,високогірні області (практично всі гірські райони, розташовані вище 5000 м), основна частина гігантських пустель Центральної таПівденно-Західної Азії та Північної Африки.
У той же час, в найбільш густонаселених районах світу, які становлять приблизно 7% суші,зосереджено понад 70% всього Н.м. (Області древнього штучного зрошення вдолинах найбільших річок Південної, Південно-Східної таСхідної Азії, долина Нілу в Африці, промислові райони Європи і ПівнічноїАмерики).
Переважна частина Н.м. (1/5)живе на рівнинах, в межах низовин і височин до 500 м,території яких складає тільки 28% всієї суші.В Європі, Австралії і Океанії в таких районах живе понад 9/10 населення. В Африці і Південній Америці значначастина населення живе в областях, розташованих на висоті 500-1500 м (відповідно35,6 і 27,5%). У Болівії, Афганістані, Ефіопії, Мексиці, Перу понад 2/5 населення розміщене в районах, висота яких перевищує1000 м (в цілому в світі в таких районах проживає 8% всього населення). У Нідерландах, Польщі, Франції, Японії, СШАмайже всі поселення не піднімаються вище 500 м (в Нідерландах 1/5 населення живе на захищенихдамбами територіях, розташованих нижче рівняморя). У 200-кілометровій смузі вздовж морських узбереж, складовою 16% всієїсуші, зосереджена 1/2Н.м.
Середня щільність Н.м. збільшується пропорційнозростанню чисельності. У 1900 р. вона була рівна 12чоловік на 1 км жилих частин світу, в 1950 р. -18, в 2009 р. - 40 осіб.
Показник щільності сільського населення зростає значно повільніше (відповідно 10,5; 13 і 16чол. на 1 км). У більшості промислово розвинених держав щільність сільського населення скорочується.
Середня щільність населення по окремих регіонахколивається в дуже великих межах: у зарубіжній Європі -102,1 чоловік на 1 км, в закордонній Азії - 117,4, Африці - 22,5, Америці- 17,6, у колишньому СРСР - 13,0, Австралії і Океанії -3,4 (щільність сільського населення, відповідно 25; 81; 13; 4,8; 4,4; 1,0).У колишньому СРСР середня щільність населення Європейськоїчастини трохи перевищує 35 осіб на 1 км, в азіатській частині становить близько4,5 чоловік).
В Європі (виключаючи деякіВ«КарликовіВ» держави)найбільш висока середня щільність населення (200-350 чоловік на 1 км) у Нідерландах, Бельгії,ФРН, Великобританії. Низька щільність (2-15 чол. На 1 км)характерна для Ісландії, Норвегії та Фінляндії.
Середня щільність населення в Азії трохи вище, ніж уЄвропі, щільність сільського населення тут в 2,35 рази вище. В Азії зосередженобільше 2/3 всього сільського населення світу (2230 млн.з 3123 млн. чоловік). Найбільш висока щільністьнаселення (200-1000 чол. на 1 км) в Бангладеш,Японії, Лівані, Шрі-Ланці, Індії. У той же час щільність населення в МНР,Саудівській Аравії і Омані становить 1-5 чоловік на 1 км.
Сильні коливання щільності спостерігаються і всередині великихкраїн (Китай, Індія, Індонезія та ін.)
В Африці ...
