креції;
В·сенсорні(Порушення зору, слуху, нюху, дотику);
В·психічні(Порушення сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мовлення, емоцій, волі).
Щостосується основних категорій життєдіяльності людини, то серед них можнавиділити наступні:
В·здатністьдо самообслуговування - здатність самостійно задовольняти основніфізіологічні потреби, виконувати повсякденну побутову діяльність інавички особистої гігієни;
В·здатністьдо самостійного пересування - здатність самостійно пересуватися впросторі, долати перешкоди, зберігати рівновагу тіла в рамкахвиконуваної побутової, громадської, професійної діяльності;
В·здатністьдо навчання - здатність до сприйняттю і відтворення знань(Загальноосвітніх, професійних та ін), оволодінню навичками та вміннями;
В·здатністьдо трудової діяльності - здатність здійснювати діяльність відповідноз вимогами до змісту, обсягу і умов виконання роботи;
В·здатністьдо орієнтації - здатність визначатися в часі і просторі, сприйматисигнали за допомогою зору, слуху, нюху і реакція на ці сигнали;
В·здатністьдо спілкування - здатність до встановлення контактів між людьми шляхом сприйняття,переробки і передачі інформації;
В·здатністьконтролювати свою поведінку - здатність до усвідомлення себе і адекватномуповодженню з урахуванням соціально-правових норм.
Крімтого, законом визначаються різні ступені порушень по кожному їх виду, вЗалежно від цього робиться висновок про категорії та терміні інвалідності: від першоїступеня (найменше обмеження) до третьої (найбільше обмеження).
Отриманнястатусу інваліда припускає одночасну розробку для людиниіндивідуальної програми реабілітації - основного документа, згідно з якимвін отримує технічні засоби реабілітації, рекомендації з працевлаштування,направлення на лікування.
Однакпринципово важлива риса обліку інвалідності полягає в тому, що подіяпотрапл
яє під спостереження тільки при його юридичному оформленні. Таким чином,фактичне число осіб зі стійкими порушеннями в стані здоров'я, що викликаютьповну втрату або значне зниження працездатності, фактично виявляєтьсяпомітно вище, ніж за даними реєстрації.
Інвалідияк соціальна категорія людей, знаходяться в оточенні здорових у порівнянні зними і потребують більшою мірою у соціальному захисті, допомозі, підтримці. Цівиди допомоги визначені законодавством, відповідними нормативними актами,інструкціями та рекомендаціями, відомий механізм їхньої реалізації. Слідвідзначити, що всі нормативні акти стосуються пільг, посібників, пенсій та іншихформ соціальної допомоги, яка спрямована на підтримку життєдіяльності, напасивне споживання матеріальних витрат. Разом з тим, інвалідам необхіднатака допомога, яка могла б стимулювати й активізувати інвалідів іпридушувала б розвиток утриманських тенденцій. Відомо, що для повноцінного,активного життя інвалідів, необхідне залучення їх у суспільно-кориснудіяльність, розвиток та підтримку зв'язків інвалідів зі здоровим оточенням,державними установами різного профілю, громадськими організаціями тауправлінськими структурами. По суті, мова йде про соціальну інтеграціюінвалідів, що є кінцевою метою реабілітації (18, с. 26).
Найважливішимаспектом реабілітації інвалідів є професійна реабілітація, підякою прийнято розуміти процес і систему відновлення конкурентоспроможностіінваліда на ринку праці. Саме професійна реабілітація єнайважливішою складовою частиною державної політики в галузі соціального захистуінвалідів.
Професійнареабілітація включає наступні заходи, послуги та технічні засоби:
-професійна орієнтація (професійне інформування таконсультування, професійний відбір і підбір);
-психологічна підтримка професійного самовизначення;
-навчання (перенавчання) за програмами основного загальної освіти, середнього(Повної) загальної освіти, початкової, середньої та вищої професійноїосвіти);
-підвищення кваліфікації;
-сприяння працевлаштування (сприяння у працевлаштуванні на тимчасові роботи,на постійне місце роботи, самозайнятості і підприємництву);
-квотування і створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів;
-професійно-виробнича адаптація (4, с. 12).
ВЗагалом професійна реабілітація інвалідів з їх подальшим працевлаштуваннямекономічно вигідна державі. Професійна освіта відіграєвизначальну роль в професійній реабілітації інвалідів, так як саме воностворює основу для реалізації принципу рівних можливостей інвалідів. Крімтого, кошти, вкладені в освіту інвалідів, повертаються державічерез сплату податків. Навчання й подальше працевлаштування дозволить інвалідамреалізовувати концепцію незалежного життя, забезпечить їм самостійнийзаробіток і зніме з держави необхідність постійних витрат по соціальномудопомоги (23, с. 56). А в разі обмеження доступу інвалідів до занятьпрофесійною діяльністю, витрати на реабілітацію інвалідів ляжуть наплечі суспільства в ще більшому розмірі.
Держава,забезпечуючи соціальну захищеність інвалідів, покликане створювати їмнеобхідні умови для індивідуального розвитку, реалізації творчих івиробничих можливостей і здібностей шляхом врахування їхніх потреб увідповідних державних програмах, надання соціальної допомогипередбачених законодавством видах з метою усунення перешкод уреалізації інвалідами прав на охорону здоров'я, працю, освіту іпрофесійну підготовку, житлових та інших соціально-економічних прав (14,с. 7).
Сьогодніінваліди відносяться до найбільш соціально незахищеним категоріям населення. Їхдохід значно нижче середнього, а потреби в медичному та соціальномуобслуговуванні набагато вище. В умовах модернізації російського суспільстваінвалідам важче рівноправно конкурувати на ринку праці з повноцінними вфізичному відношенні людьми. В умовах загального зростання безробіття їх участь усуспільному виробництві істотно скорочується. Лише близько 650 тис.інвалідів зайнято трудовою діяльністю. Сім'ї та родичі, які мають на своємуопікою інвалідів, відчувають, як правило, значні і психологічнітруднощі (31, с. 16).
Найбільшактуальними завданнями соціальної політики щодо інвалідів єзабезпечення їм рівних з усіма іншими громадянами Російської Федераціїможливостей в реалізації прав і свобод, усунення обмежень у їхжиттєдіяльності, створення сприятливих умов, що дозволяють інвалідам вестиповноцінний спосіб життя, брати активну участь в економічній, соціальній іполітичного життя суспільства,
виконуватисвої громадянські обов'язки.
Необхіднопідкреслити, що соціальна політика щодо інвалідів повинназдійснюватися з метою їх успішної соціальної інтеграції, яка єзасобом соціального розвитку суспільства. В якості засобу вона відображаєздатність суспільства розвиватися В«на принципах недискримінації, терпимості,поваги, рівності можливостей, солідарності, безпеки та участі всьогонаселення, в тому числі груп і осіб, які перебувають у несприятливому становищі,уразливих груп та осіб В»(19, с. 53). Загалом, інтеграція інвалідів у суспільствоповинна здійснюватися через ефективний реабілітаційний процес.
Крімтого, процес реабілітації повинен бути двостороннім і зустрічним (28, с. 17). Зодного боку, суспільство має йти назустріч інвалідам, адаптуючи середупроживання і мотивуючи їх до інтеграції в суспільство. З іншого боку, люди зобмеженими фізичними можливостями повинні самі прагнути статирівноправними членами суспільства.
Такимчином, можна зробити висновок про те, що для успішної інтеграції громадян зобмеженими можливостями в суспільство необхідно забезпечити ефективнуреалізацію різних складових соціальної реабілітації, серед якихпріоритетною є професійна реабілітація.
1.2 Роль інформаційних технологій у професійній
реабілітації інвалідів
Засвоєю природою будь-яка людина спочатку народжений бути діяльним, і такестан є природним для успішного і гармонійного розвитку кожноїособистості. Привносячи своєї творчої діяльністю в життя суспільства сво...
